Право/13.Міжнародне право

Лаврухіна О. І., Пілігрим А.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Інтерграція України в європейський правовий простір

Питання вивчення напрямків інтеграції України в європейський правовий простір не є новим, але не втрачає своєї актуальності. Правова інтеграція сьогодні займає одне з найважливіших місць в інфраструктурі об'єднувальних процесів. Європейська інтеграція є магістральним напрямком розвитку України у XXI столітті. На сьогодні, актуальним питанням для нашої країни є набуття асоційованого, а згодом і повного членства в Європейському Союзі, входження до європейського політичного простору, утвердження України як впливової європейської держави.

Метою дослідження є визначення напрямків інтеграції України в європейський правовий простір.

Вивченням даного питання займалися такі вітчизняні науковці, як В.Н. Денисова, В.І. Муравйова, Х.С. Якименко [1], О.О. Ганзенко [2], Нестерчук І.К. [3], В.Ф. Опришка та ін., роботи яких присвячено дослідженню особливостей правового регулювання європейської інтеграції.

Інтеграційні процеси в світі є чи не найпоширенішою темою економічних та політичних дискусій. З одного боку інтеграція передбачає втрату у певному ступені незалежності, додаткові зобов'язання як для країни, що вступає в певне об'єднання, так і для самого об'єднання. З іншого боку інтеграція є необхідністю у сучасному глобалізованому світі. Також потрібно врахувати те, що інтеграція дозволяє раціональніше використовувати спільні ресурси, збільшити ступінь спеціалізації економіки та взагалі підвищити ефективність її функціонування. Розвиток інтеграції обумовлює співробітництво між національними господарствами різних країн, що супроводжується частковою або повною уніфікацією законодавчої бази, ліквідацією бар'єрів у торгівлі між країнами, зближенням ринків країн з метою створення єдиного ринку[3, с. 196].

Вступ України до Ради Європи, активне співробітництво з країнами Європейського Союзу ознаменувало початок нової ери у взаєминах нашої держави з світовим співтовариством, відносини в якому будуються на основі загальновизнаних міжнародних стандартів і норм міжнародного права. У цих

умовах поглиблюються процеси становлення та функціонування сучасного українського законодавства. Новий політико-правовий курс «на побудову суспільства в інтересах людини», узятий Україною у 1991 році і закріплений Конституцією України від 28.06.1996 року, сприяв «інтеграції України у світове співтовариство» і підвищенню ролі міжнародно-правових норм у національному законодавстві України [1, с. 988].

Одним з основних напрямків інтеграційного процесу, умовою набуття Україною повного членства в Європейському Союзі є адаптація, зближення та поступове приведення законодавства України у відповідність до законодавства ЄС, а також виконання зобов‘язань за міжнародними договорами України з ЄС, зокрема, зобов‘язань за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами, та їх державами-членами від 14 червня 1994 року. Ефективність цього процесу в Україні великою мірою залежить від спільної та узгодженої діяльності органів державної влади, наукових і громадських установ та організацій, налагодження постійного інформаційного обміну у сфері європейського права, наявності вільного доступу до правових актів ЄС, розвитку правової освіти в галузі європейського права, проведення відповідних наукових досліджень, здійснення порівняльного аналізу, використання найкращого світового досвіду в правовій сфері[2, с. 23].

Для ефективної інтеграції України в сучасні світові господарські зв'язки необхідні певні політико-правові передумови [3, с. 197]:

¾ політичне визначення України;

¾ забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки;

¾ безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини;

¾ пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах;

¾ формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання.

Для України на сучасному етапі розвитку ринкових відносин важливо переосмислити правові цінності, які пов‘язані з економічною сферою. Серед них: право приватної власності та його захист, доброчесна конкуренція, виконання зобов‘язань за угодами, дотримання процесуальних правил ведення переговорів, захист приватних інтересів партнерів у суді, повага прав контрагентів і клієнтів тощо [2, с. 25].

Таким чином, правокультурна інтеграція в Європейське Співтовариство є важливою умовою побудови демократичної правової держави в Україні, формування високої правової культури її громадян. Для України сталий розвиток та інтеграція у світове господарство є поки що декларацією про наміри, бо в Україні не має чітко спрямованого напряму державного розвитку, що сповільнює процес інтеграції.

Література:

1. Якименко Х. С. Європейська інтеграція як напрям здійснення внутрішніх реформ в Україні / Х. С. Якименко // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 988–992

2. Ганзенко О.О. Теоретичні аспекти інтеграції України в європейський культурно-правовий простір// Вісник Запорізького національного університету. - №1. - 2009. - С. 23-27

3.Нестерчук І.К. Соціально-політичні та правові аспекти інтеграційних та глобалізаційних процесів в Україні// Науковий вісник Ужгородського університету. - №33. - 2011. - С.194-197