К. психол. н. Вус В.І.; Хавченко О.В.

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Православний компонент навчально-виховного процесу в умовах загальноосвітньої школи

Науково-психологічний супровід організації навчально-виховного процесу за експериментальною програмою з поглибленим вивченням основ православної культури здійснювався серед учнів першого року навчання. Особливу увагу у дослідженні було приділено вивченню cоціально-психологічного клімату, а саме рівня самооцінки, шкільної мотивації, характеру сприйняття міжособистісної взаємодії у шкільному середовищі та особливостей генези ціннісно-смислової сфери досліджуваних.

За результатами контент-аналізу відповідей учнів стосовно особливостей мотивації до шкільного навчання нами були визначені три головних конструкти шкільної мотивації:

· Емоційний конструкт (емоційне ставлення до шкільного життя);

· Навчально-пізнавальний конструкт (ставлення до навчання та шкільних предметів);

· Соціальний конструкт (ставлення до взаємин з учнями та вчителями).

Частотний аналіз показників характеру ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності дозволив виявити значну кількість досліджуваних, які зацікавлені у навчанні та позитивно сприймають організацію навального процесу. Однак 37% учнів не схильні позитивно ставитись до навчання. Та й розподіл показників позитивно-емоційного конструкту шкільної мотивації вказує на те, що у частини учнів шкільне життя не викликає особливих позитивних емоцій.

Так, 62,5 % досліджуваних не схильні виявляти позитивне емоційне ставлення до навчання.

Вивчення соціального конструкту шкільної мотивації дозволяє виявити причини такого ставлення до шкільного життя.

Так, майже 70% учнів стверджують, що характер взаємин з однокласниками не викликає у них позитивної оцінки (0 балів). Тільки 30 % досліджуваних схильні позитивно сприймати характер власних взаємин з однокласниками.

Переважна більшість учнів (62,5 %) зазначає, що саме негативний характер взаємин у класному та шкільному колективах найбільше їм недовподоби .

Отже недостатня задоволеність учнів якістю стосунків з однокласниками, недостатній рівень згуртованості класного колективу й зумовлює подібні труднощі адаптації досліджуваних до шкільного життя. Саме створення сприятливого соціально-психологічного клімату, гармонізація стосунків учнів між собою й будуть чинити позитивний вплив на процес адаптації учнів до шкільного життя, якість засвоєння ними знань та розвиток їх духовності.

Попри відсутність високої емоційно-позитивної оцінки загального життя у школі, досліджувані схильні вважати саме характер організації навчально-виховного процесу у школі найбільш цікавим для них.

Так, 87,5 % досліджуваних вважають, що навчальна діяльність не викликає у них спротиву, у них відсутнє негативне ставлення до навчання.

Отже, специфіка навчання за експериментальною програмою знайшла своє схвалення у досліджуваних. Позитивний характер сприйняття учнями навчання та навчальної діяльності буде вагомою детермінантою розвитку їх пізнавальної сфери, справлятиме вплив на формування їх духовності.

Подібні висновки підтверджують й результати вивчення рівня самооцінки учнів. Більшості досліджуваних притаманний високий рівень самооцінки, що вказує на позитивні тенденції їх особистісного розвитку. Показники рівня особистісної тривожності учнів знаходяться на середньому рівні (див діаграма).

Отримані результати можна тлумачити як факт позитивного сприйняття учнями нових соціальних умов розвитку (шкільного життя). Отже взаємини з вчителями та особливості організації навчально-виховного процесу не викликають у досліджуваних стурбованості, напруження.