Економічні науки/14. Державне регулювання економіки

Мироненко Юлія Ігорівна

Студентки 5 курсу групи ФК-52м інституту економіки та менеджменту

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Науковий керівник: Цимбалюк І.О., к.е.н., доцент кафедри фінансів та оподаткування

Сучасний стан та перспективи оподаткування нерухомого майна в Україні

Вступ. Із прийняттям Податкового кодексу України було зменшено кількість місцевих податків та зборів, до складу яких було включено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зарахування цього податку, який введений в дію 1 січня 2014 року, до міського бюджету в повному обсязі дозволить частково компенсувати втрати міського бюджету від ліквідації таких податків як ринковий збір та комунальний податок. Проте, його роль не обмежується тільки наповненням дохідної частини міського бюджету, адже порядок адміністрування даного податку побудований так, щоб сприяти детінізації майнових відносин, розвитку інституту приватної власності, зменшенню неконтрольованого зростання цін на житло.

Постановка завдання. Метою дослідження є визначення сучасного стану та перспектив оподаткування нерухомості в Україні.

Проблеми оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки висвітлювали у свої працях багато вітчизняних науковців, серед яких Захаров О.В., Кравчун А.С., Шаповал Л.П. та ін. Однак, недосконалість вітчизняної податкової системи, недостатність надходжень до місцевих бюджетів, наповнення яких забезпечують місцеві податки, у тому числі і податок, обумовлюють актуальність і необхідність подальших досліджень задля вдосконалення системи оподаткування та вирішення наявних проблем.

Теоретичні основу роботи складають джерела, присвячені оподаткуванню нерухомості, відмінної від земельної ділянки.

Результати дослідження. Ефективність застосування податку на нерухомість засвідчує світовий досвід. Нерухоме майно є зручним об’єктом для оподаткування та контролю за ним, адже існують вимоги щодо документального затвердження права власності на таке майно.

Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденті, які є власниками житлової нерухомості. Об’єктом оподаткування цього податку є об’єкти житлової нерухомості. Відповідно до п.п. 14.1.129 п.п. 14.1. ст. 14 Кодексу об’єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки [4]. Зазначена норма виділяє та надає визначення таким типам об’єктів житлової нерухомості: а) житловий будинок; б) житловий будинок садибного типу; в) прибудова до житлового будинку; г) квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; ґ) котедж; д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах; е) садовий будинок; є) дачний будинок. Як бачимо, до переліку об’єктів оподаткування не включено об’єкти нежитлової нерухомості.

Звуження об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за критерієм їх поділу згідно з цільовим призначенням порушує принцип рівності та соціальної справедливості, адже основна мета володіння нежитловою нерухомістю – використання такої нерухомості у підприємницькій діяльності та одержання прибутку з такого володіння, що підвищує податкову платоспроможність такого платника. Тому варто було б доповнити перелік об’єктів оподаткування зазначеним податком об’єктами нежитлової нерухомості [3].

Відповідно до ст. 265 ПК України базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості, а одиницею її виміру – квадратні метри. Обрана у ПК України одиниця виміру бази оподаткування податком (попри те, що у світовій практиці частіше зустрічається грошовий вимір бази податку з майна) є більш вдалою: прив’язка розміру податкового зобов’язання до натуральних вимірів робить розрахунок податку значно незалежнішим від різноманітних змін у методиках оцінки нерухомого майна, не залежить від актуальності такої оцінки і додаткових витрат на її проведення [1].

Отже, в контексті зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів до позитивних надбань Податкового кодексу слід віднести те, що більшість податків та зборів, включаючи податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прив’язується до мінімальної заробітної плати, яка змінюється (як правило, зростає) декілька разів на рік відповідно до законів України про державний бюджет на поточний рік. Поряд з цим, Податковий кодекс спрямований на збільшення бази оподаткування [2]. Це дозволяє не тільки збільшувати надходження від податків та зборів, але й обраховувати обсяг коштів у короткостроковому періоді та прогнозувати подальший розвиток економічної ситуації.

Задля забезпечення принципу соціальної справедливості при оподаткуванні нерухомого майна, відмінного від земельних ділянок необхідно доповнити перелік об’єктів оподаткування об’єктами нежитлової нерухомості.

Література:

1. Захаров О. В. Оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, в місті Києві / О. В. Захаров // Науковий журнал "Адвокат". – 2011. – №9(132). – С. 27-33.

2. Шаповал Л. П. Податкові аспекти в контексті зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів / Л. П. Шаповал // Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. – 2011. – Випуск 5(70). – С. 187-190.

3. Кравчун А. С. Оподаткування предметів розкоші в Україні: стан та перспективи / А. С. Кравчун // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12kasstp.pdf.

4. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.