Економічні науки/9. Економіка промисловості

Магістрант Сіряк С.М.

Науковий керівник – доц. Самофатова В.А.

Одеська національна академія харчових технологій

Основні тенденції розвитку та проблеми

рибної галузі в Україні

Рибна галузь включає підприємства океанічного і морського рибальства, внутрішніх водойм, рибництва (аквакультури), рибопереробні, сільськогосподарські підприємства, організації з відтворення та охорони рибних запасів, морські рибні порти, наукові та навчальні заклади.

Риба і рибопродукти — цінний і часто незамінний продукт харчування, що забезпечує потребу людини насамперед у білках тваринного походження, широку гаму вітамінів, різноманіття мікроелементів та біологічно активних речовин.

Фізіологічно обгрунтована норма споживання риби і рибопродуктів в Україні — 20 кг, в тому числі живої та свіжої риби — 5-6 кг на рік. З огляду на це, річне споживання риби та рибопродуктів повинно становити понад 1 млн т, в тому числі живої та свіжої риби — 300 тис. т. Розрахунки свідчать: зазначену кількість риби можна виростити на місцях у власних водоймах і повністю забезпечити потреби свого населення в цій продукції [2].

За даними досліджень, на початок 2010 року в Україні споживалось значно менше риби, ніж у країнах Східної Європи. Середній рівень споживання не набагато перевищував 8 кілограмів на рік, тоді як у країнах Східної Європи — 14 кілограмів, в Японії — 90 кг. Проте, враховуючи динаміку споживання рибної продукції за останні роки, можна прогнозувати, що цей показник у 2014 році може становити 800 тис. т, тобто 17 кілограмів на душу населення [3].

Позитивна динаміка споживання риби стимулює роботу підприємств-імпортерів. З огляду на те, що в Україні відсутня сировинна база оселедця, скумбрії, сьомги, палтуса та інших видів риби, імпорт їх сировини завжди буде становити 70-80% загального обсягу. Водночас, потребують розширення потужності для зберігання рибної продукції. Підвищення рівня доходів населення стимулює збільшення попиту на продукцію, вироблену за новими технологіями, із свіжої сировини, розфасовану в зручну упаковку та в широкому асортименті.

Незважаючи на те, що в рибній галузі домінує імпортна сировина і створено кон’юнктуру ринку, іноземні інвестиції в основні фонди галузі через відсутність механізму їх залучення не здійснювалися. При цьому, в країнах Балтії, Росії і Польщі спостерігалась значна інвестиційна активність, насамперед з боку країн-експортерів риби, найбільш зацікавлених у розвитку інфраструктури ринків збуту.

Таким чином, ситуація, що склалася в інфраструктурі ринку риби, свідчила про необхідність її реформування, створення нової моделі розвитку, покращення інвестиційної привабливості.

Кабінет Міністрів України з метою створення умов для формування та розвитку ринку риби, збільшення обсягів її виробництва в Україні, сприяння розвитку внутрішньої сировинної бази та рибопромислового флоту країни затвердив Програму розвитку інфраструктури ринку риби, інших видів живих ресурсів та харчової продукції, що з них виробляється, на 2009-2014 роки [1].

Аналізуючи програмні питання, слід відзначити, що станом на кінець 2013 року відбулися певні зрушення в її реалізації, а саме:

1. Проведений аналіз технічного стану холодильників для зберігання рибної продукції.

2. Значно розширився асортимент та видовий склад замороженої рибопродукції, напівфабрикатів, нерибних морепродуктів (антарктичного криля, кальмарів), копченої риби, рибних пресервів.

3. Збільшилась мережа спеціалізованих магазинів та відділів з продажу рибопродуктів в усіх регіонах України.

4. Підвищилась якість продукції завдяки впровадженню сучасних інноваційних технологій:

- застосування плівки на основі природних біополімерів (агару, альгінових кислот, ефірів целюлози, пектинових речовин) при розсільному заморожуванні риби;

- використання “шокового” заморожування при температурі -35°С.

5. Створено відповідну матеріальну базу для розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах. Побудовано рибоводні стави, створено величезні штучні водосховища на каскаді великих річок, водойми-охолоджувачі ДРЕС, лиманні господарства, водойми комплексного призначення. Для вирощування риби почали використовувати природні водойми, озера, штучні басейни, садки, індустріальні комплекси тощо. В Україні є значні площі внутрішніх водойм, придатних для вирощування риби. Наявність рибного фонду для вирощування об’єктів аквакультури перевищує 1 млн га, з них водосховищ — близько 800 тис. га, ставів — 122,5 тис. га, озер — 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів — 13,5 тис. га, інших категорій — 6 тис. га. За наявністю водного фонду Україна посідає одне з перших місць у Європі.

Разом з тим залишаються невирішеними ряд дуже важливих проблем розвитку рибної галузі України, що в значній мірі пов’язано з станом економіки України.

Література:

1. Закон України “Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України до 2014 року” від 19 лютого 2009 № 1516–ІV // Урядовий кур’єр // № 57 від 26 березня 2009 року

2. Алимов С.І. Рибне господарство України: стан та перспективи. / К.: Вища освіта, 2008.– 336с.

3. Борщевський П.П., Стасишен М.С. Рибний ринок України: проблеми і перспективи розвитку // Економіка України. – 2010. – № 3. – С.51.