Економічні науки

Гоцелюк А. Ю.

Аспірант Миколаївського національного аграрного університету, Україна

Сільський зелений туризм як вид підсобної діяльності

Нині, розвиток туризму в нашій країні особливо актуальний, оскільки саме завдяки йому Україна може поліпшити соціально-економічну ситуацію. Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава проголошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки. Сьогодні як у світі, так і в Україні спостерігається тенденція до зростання зацікавленості саме сільським відпочинком у формі проживання і проведення вільного часу. Досить актуальною є тема розвитку сільських територій, збереження культурної спадщини села, пошук додаткових джерел доходу, створення нових робочих місць. Саме тому функціонування та розвиток сільського зеленого туризму повинно стати цікавим для України в цілому, оскільки він стимулює не тільки соціально-економічний розвиток сільської місцевості, покращення комунікаційної структури, а й можливість розвитку людської індивідуальності. 

Нині, спостерігається пік масових подорожей у сільську місцевість, де туриста скрізь оточує екзотика: аграрні і сільські пейзажі, традиційний селянський спосіб життя, екологічно чисті продукти тощо. Тому сьогодні, широкої популярності набув саме сільський зелений туризм, який являє собою вид туризму, що передбачає відпочинок у сільській, курортній чи природоохоронній місцевостях з використанням належно облаштованих приватних садиб чи інших закладів розміщення [2].

В Україні існує три різновидності сільського зеленого туризму: агротуризм, екотуризм та відпочинковий туризм. Головною фігурою в забезпечені функціонування зазначених видів туризму виступає селянин та його родина, яка надає житло, забезпечує харчуванням і знайомить з особливостями сільської місцевості.

Так, спрощеною формою сільського зеленого туризму виступає агротуризм, який являє собою вид туризму, як пізнавального так і відпочинкового характеру, пов’язаний з використанням підсобних господарств населення або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрний сфері. В агротуризмі індивідуальне селянське господарство (фермерське господарство) становить одночасно і нічліжну базу, і головний предмет інтересу туриста.

Поняття «сільський зелений туризм» за змістом проведення досить близьке до поняття «екологічний туризм (екотуризм)». Так, екотуризм – це науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для сільських місцевостей, розташованих у межах території національних парків, заповідних зон, природних парків, тощо, де передбачено відповідно обмеження щодо навантаження на територію та регламентовано види розважального відпочинку.

Від традиційного туризму екотуризм відрізняється такими ознаками: перевага природних, а не культурних об'єктів туризму; стійке природокористування; менша ресурсо- й енергоємність; особиста участь у соціально-економічному розвитку територій; екологічна освіта туристів.

Нині екотуризм найдинамічніше розвивається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасники цих подорожей — люди з високою екологічною свідомістю.

Виділяють такі форми екотуризму: активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, збиральництво, рибальство, мисливство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, фотополювання, тематичні поїздки), культурологічні й етнографічні поїздки.

Відпочинковий туризм – вид сільського зеленого туризму, базою розвитку якого є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні й інші надбання місцевості [1].

Варто зазначити, що незалежно від того який вид туризму розвивається в тій чи іншій сільській місцевості він позитивно впливає на соціально-економічний розвиток сільських територій, а саме:

- стимулює розвиток селянських господарств, які займаються зеленим туризмом;

- сприяє розвитку соціальної інфраструктури;

- сприяє збуту надлишків сільськогосподарської продукції, збільшуючи додаткові прибутки селян і відрахування у місцеві бюджети;

- активізує сільський ринок праці, підвищує зайнятість, затримує молодь на селі, понижуючи потребу в закордонному заробітчанстві;

- сприяє охороні туристичних ресурсів, насамперед збереженню етнокультурної самобутності українців;

- створює можливості для змістовного відпочинку незаможних людей;

- сприяє підвищенню культурного рівня мешканців села та підвищенню екологічної свідомості.

Отже, стимулювання розвитку сільського зеленого туризму є одним з важливих заходів, пов'язаних з розвитком соціальної сфери села, особливо в період міжсезоння. Саме тому розвиток сільського зеленого туризму може стати для селянського господарства додатковим джерелом фінансових надходжень. 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Головацька В.В. Сільський зелений туризм: сутність, функції, основні організації / В. В. Головацька // Економіка АПК. – 2006. – №10. – С.148-155. 

2. Цвид Н.В. Зелений туризм як найбільш перспективний і екологічно безпечний аспект розвитку приватного підприємництва на Волині / Н.В. Цвид // Вісник. – 2003. – Вип.1-2 (3-4). – С.216-221.