Экономические науки/2. Экономика сельского хозяйства

Нестеренко А.А.

Запорізький національний університет, Україна

Особливості функціонування сільськогосподарських підприємств, створених в процесі аграрної реформи

Як відомо, в результаті реалізації Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» всі колективні сільськогосподарські підприємства, що здійснювали свою діяльність на основі колективної власності на землю та майно, протягом стислого відрізку часу (1999-2001 рр.) були реорганізовані в сільськогосподарські формування ринкового типу.

На початок масового реформування КСП у 1999 - 2000 роках були в наявності певне теоретико-економічне обґрунтування та мінімально достатня нормативно-правова база для регулювання нових якісно інших аграрних відносин. Водночас діюче на той час законодавство не було своєчасно вдосконалено під практичні завдання і потреби реформування КСП,зокрема, Закони України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні», «Про фермерське господарство», Цивільний кодекс УРСР і ін. Економіко-правова ідея на здійснення реформування не була підкріплена достатніми науковими розробками та законодавчими механізмами. А тому закономірним виходом із ситуації, що склалась на початку і в процесі реформування КСП стали підзаконні акти - укази Президента України, постанови Уряду, накази Мінагрополітики та акти інших органів виконавчої влади, які нерідко приймались із значним запізненням.

Так,на забезпечення виконання вищевказаного Указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529 з метою вирішення проблеми врегулювання майнових відносин більше ніж через рік «навздогін» були прийняті Укази Президента від 29 січня 2001 р. № 62 «Про заходи щодо забезпечення захисту прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» та від 27 серпня 2002 р. № 774 «Про додаткові заходи щодо підвищення захисту майнових прав сільського населення»,постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року р. № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки»,низка наказів Мінагрополітики.

При цьому слід зауважити, що формування майнових активів, включаючи земельні масиви, новостворених сільськогосподарських товаровиробників для здійснення господарської діяльності, на відміну від процедури формування майна господарюючими суб’єктами в інших сферах підприємницької діяльності, було здійснено з певними особливостями, викликаними специфічними властивостями колективної форми власності раніше діючих КСП на землю і майно [1].

Рахуємо за доцільне підкреслити, що КСП (а до них – це колгоспи) були суб’єктами права власності на землю та майно (майнових комплексів), яке створювались на протязі більш як семи десятиріч. Проте в результаті реорганізації суб'єкти господарювання-правонаступники КСП не отримали всі майнові активи КСП, оскільки одночасно з реорганізацією КСП були проведені паювання землі та майна, що знаходилися у колективній власності КСП. Внаслідок паювання та наступного виділення в натурі земельних та майнових паїв колишні члени КСП отримали у власність землю та переважну частину майна колишніх КСП. Фактично правонаступники КСП отримали у власність лише ту частину майна КСП, яка дорівнює пасивам останніх (сумі боргів та інших зобов'язань) та виділені в натурі майнові паї засновників новостворених сільськогосподарських товаровиробників. А тому створені при реформуванні КСП нові суб'єкти господарювання змушені здійснювати свою діяльність на основі оренди землі та майна у колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили діяльність. Дана проблематика є недостатньо дослідженою [2].

Результати реформування засвідчили економічну слабкість багатьох створених, так званих приватно-орендних підприємств, які не маючи власних достатніх обігових коштів виявились як економічно так і юридично нежиттєздатними. Однією із причин цьому є кадровий фактор, який полягав в тому, що більшість новостворених суб’єктів господарювання очолили колишні керівники КСП, які не змогли в свій час забезпечити прибуткову діяльність очолюваних ними до реформування підприємств, не змогли запропонувати нові ідеї і методи забезпечення ефективної виробничої та фінансової діяльності новостворених на базі КСП суб’єктів господарювання [3].

Отже, вважаємо вимогою сьогодення та необхідністю розробки обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання діяльності створених в процесі аграрної реформи сільськогосподарських товаровиробників в сучасних умовах господарювання з метою забезпечення потреб в сільськогосподарській продукції та її конкурентоспроможності на вітчизняному і зовнішніх ринках.

Література:

1. Жаренко В. Ф. Правові аспекти реформування колективних сільськогосподарських підприємств на основі паювання майна і землі / В. Ф. Жаренко // Правова держава. Щорічник наукових праць. -1998. - Вип. 9. - С. 215-222.

2. Жаренко В. Ф. Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та сільськогосподарських виробничих кооперативів, створених в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств / В. Ф. Жаренко // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 9 (141). - С. 121-123.

3. Жаренко В. Ф. Щодо організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, створених внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств / В. Ф. Жаренко // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 1 (169). - С. 88-91.