Экономические науки / 13. Региональная экономика
К.е.н., доцент Галасюк Світлана Сергіївна
Одеський
національний економічний університет, Україна
Можливості організації етнічного
туризму в Одеській області
У даний час одним з найперспективніших
видів туризму є етнічний, який заснований на інтересі туристів до справжнього
життя народів, до ознайомлення з народними традиціями, обрядами, творчістю та
культурою. Етнічний туризм може бути представлений декількома різновидами:
-
«традиційний»,
що включає відвідування існуючих поселень, які зберегли особливості культури та
побуту певних народів [1, с. 137];
-
«музейний»,
при якому відбувається знайомство туристів з музеями народного побуту, в тому
числі з тими, які розташовані «під відкритим небом» («Пирогово» (м. Київ),
Закарпатський музей (м. Ужгород), «Шевченківський гай» (м. Львів), зібрання
музеїв півострова Крим під загальною назвою «Кримський етнографічний музей» тощо);
-
«ностальгічний»,
особливістю якого є бажання людей побувати і дізнатися історію тих місць, звідки
були родом їх предки;
-
«аборигенний»,
який являє собою туризм з участю (залученням) представників корінного населення
[2, с. 16].
Варто відмітити, що у плані
розвитку туризму, в тому числі й етнічного, Одеський регіон має сприятливі
природно-кліматичні умови, багаті рекреаційні ресурси, а також гармонійне
поєднання різних етносів і культур, тому що на території Одещини проживає понад
130 національностей. У «Стратегії економічного та соціального розвитку Одеської
області на період до 2015 року» зазначено, що «провідне місце в структурі
туристично-рекреаційної галузі регіону необхідно надати розвитку
оздоровчо-лікувального, круїзного (морського і річкового), яхтового,
культурно-пізнавального, екологічного, сільського (зеленого),
історико-краєзнавчого, етнічного, фольклорного і
спортивного видів туризму» [3].
У сфері культурно-історичного,
а також етнічного туризму, передбачається провести ремонтно-реставраційне
відновлення унікальних пам’яток архітектури та містобудування в містах Одесі,
Ізмаїлі, Білгород-Дністровському, Болграді, Балті, Ананьєві у поєднанні з
організацією системи туристично-екскурсійних послуг шляхом реалізації концепції
туристичної діяльності на території об’єктів архітектурно-історичної спадщини.
Для ознайомлення зі звичаями, традиціями народів, які заселяють Одещину,
передбачається розширити кількість маршрутів по найбільш цікавих і привабливих
куточках регіону [3]. Таким чином, етнічний туризм, який успішно розвивається в
усьому світі, включений у число перспективних видів діяльності на території
Одеського регіону. Проте у даний час частка його ще занадто мала.
Найбільша кількість
етно-поселень (болгарських, румунських, молдавських, німецьких), які можуть
бути цікаві певним цільовим групам туристів, розташовані на Півдні Одеської
області, – у Кілійському, Ізмаїльському, Болградському, Татарбунарському,
Арцизькому районах. Однак туристичний потенціал їх практично не використаний,
що викликано наступними причинами:
-
відсутність
комплексної державної політики, нормативно-правового забезпечення та
раціональних форм управління у сфері сільського туризму;
- відсутність
фінансових ресурсів у власників садиб для відкриття власного бізнесу;
- відсутність якісних доріг і загальної
інженерної інфраструктури в сільській місцевості;
- відсутність інформації про основні пам’ятки,
що знаходяться у сільській місцевості;
- відсутність реклами об’єктів етнографічного
туризму та ін.
У країнах західної Європи специфіка етнотуризму в сільській
місцевості значно відрізняється від нашої. У зв’язку з більш тривалим відчуженням
городян від своїх сільських коренів, сільський туризм у них передбачає, в першу
чергу, ознайомлення із сільським життям і участь у сільськогосподарських
роботах – так званий агротуризм. В Україні практично половина городян має дачі
та сільські корені, тому робота на городі для них не екзотика, а сувора
реальність [4]. У даному випадку перспективним напрямком розвитку туризму в
сільській місцевості є зелений туризм, який пов’язаний не стільки з сільським
життям, скільки з відпочинком на природі, а також етнічний туризм. Туристам
пропонується відпочити на базі сільської садиби, ознайомитися з побутом,
традиціями і звичаями місцевих жителів, скуштувати страви національної кухні та
здійснити екскурсії по довколишній місцевості. Основні дестинації прийому в
Одеському регіоні, призначені для любителів етнічних турів, наступні:
Ø Етно-еко хата «Білочі» (Кодимський район,
с. Шершенці, 2012 р.) [5], специфікою якої є приготування і продаж молочних
еко-продуктів власного виробництва. Етнографічний проект: збирання колекції
«Старі світлини» з метою зафіксувати образ людини першої половини ХХ століття,
традиційний одяг, взуття, побут.
Ø Гостьовий будинок «Куба-далеко»
(Кілійський район, с. Приморське, 2009 р.) [6], основу культурно-пізнавальної
програми якого складають майстер-класи з виробництва домашнього сиру. У
комплекс послуг входить: прокат велосипедів, інвентар для рухливих ігор,
відпочинок на морському узбережжі, катання на фаетоні, фотополювання, риболовля.
Етнографічні об’єкти: будинок-музей старообрядницького побуту, продаж сувенірів
та іграшок «hand made», «червоний куточок» – спогади дитинства хазяїв,
проведеного в СРСР.
Ø Садиба «Бессарабське подвір’я»
(Ізмаїльський район, с. Стара Некрасівка) [7], культурно-розважальна програма
якої включає вечірки з виступом місцевого фольклорного ансамблю; майстер-класи
тутешніх народних умільців по виготовленню виробів з очерету й лози, а також
тканин ручної роботи з вовни, конопель і натурального шовку. Етнографічні об’єкти
– колекція гагаузьких килимів, українських рушників, виробів з дерева та
кераміки.
Ø Садиба «У Меланії» (м. Татарбунари, 2007
р.) [8], «родзинкою» якої є проведення етнографічного весілля. Етнографічні об’єкти
– колекція унікальних предметів побуту, знарядь праці, зразків вишивки і
ткацтва, характерних для даної місцевості.
Ø Бессарабське село «Фрумушика-Нова»
(Тарутинський район, с. Весела Долина, 2006 р.) [9], яка являє собою справжній
музей під відкритим небом, де в традиційному стилі відтворено національні подвір’я
народів, які проживали на території села в XIX-XX століттях, – молдавське,
українське, російське, гагаузьке, болгарське, єврейське, німецьке, – в кожному
з яких можна зупинитися на нічліг. До послуг ділового туризму в селі
Фрумушика-Нова є конференц-зал на 200 місць, оснащений сучасною апаратурою.
Крім того, на території села Фрумушика-Нова є церква, пасіка, міні-зоопарк,
фазанарій, «Парк пам’яток СРСР», корчма. Побудовано меморіальний комплекс
«Пагорб пам’яті», присвячений знедоленим жителям, виселеним з довколишніх сіл.
Також господарство села Фрумушика-Нова має найбільший у Європі вівцеводчеський
комплекс по вирощуванню овець каракульської породи, який відкрито для
відвідування туристами. Послуги «Фрумушики-Нової» – святкування днів народжень,
весіль, ювілеїв, професійних свят; проведення корпоративних зустрічей,
семінарів та конференцій.
Останнім часом етнічний туризм
в сільській місцевості починає розвиватися і в Білгород-Дністровському районі,
зокрема в селах Миколаївка та Петрівка. Так, наприклад, у селі Миколаївка
туристам пропонують відвідати виставку вишиваних ікон та взяти участь у
майстер-класі з гончарного мистецтва. Досить великий вибір для бажаючих
навчитися секретам народних умільців пропонує центр народного ремесла «Жива
скарбниця» в селі Петрівка [10].
Як висновок, варто відмітити,
що саме розвиток етнічного туризму у сільській місцевості дасть можливість
зменшити рівень безробіття на ринку праці в Україні, розвити соціальну
інфраструктуру села, стати для селян додатковим джерелом фінансових надходжень.
Разом із цим, це допоможе зберігати і розвивати народні промисли та
історико-культурну спадщину, а також розширити загальний спектр туристичних
послуг, які пропонує Україна.
Література:
1.
Воскресенский
В. Ю. Международный туризм : учебное пособие / В. Ю. Воскресенский. – М. :
Юнити-Дана, 2006. – 255 с.
2. Чумаков К. Этно-экологический туризм в сохранении природного и культурного наследия / К. Чумаков // Новая жизнь. – 2006. – № 5. – С. 15-16.
3.
Стратегія
економічного та соціального розвитку Одеської області на період до 2015 року. –
[Електронний ресурс] / Режим доступу:
http://www.uazakon.com/document/fpart56/idx56221.htm
4. Круглый стол по проблемам развития сельского туризма в Украине. – [Электронный ресурс] / Режим доступа :http://www.greentour.com.ua
5. Етно-еко хата «Білочі». – [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://bilochi.com/ru
6. Усадьба «Куба-далеко». – [Электронный ресурс] / Режим доступа : http://uahotels.info/hotel/CHastniy-sektor-Kuba-Daleko-Primorskoe/description
7. Усадьба «Бессарабское подворье». – [Электронный ресурс] / Режим доступа : http://globuss.odessa.ua/ism.html
8. Усадьба «У Меланьи». – [Электронный ресурс] / Режим доступа : http://budjak.com.ua/selskaja-usadba-u-melani.html
9. Центр этнографического, зеленого, сельского туризма и семейного отдыха «Фрумушика-Нова». – [Электронный ресурс] / Режим доступа : http://frumushika.com
10. Офіційний туристичний сайт Одеської області. – [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://touregion.odessa.gov.ua/vidi_turizma.