Економічні науки/16.Макроекономіка

К.е.н. Скоробогатова Т. І., студентка Похила М. О.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Аналіз рівня безробіття в Україні

Однією з важливих соціально-економічних проблем, яка постає на даному етапі розвитку економіки України є безробіття. Надмірна кількість безробітних у країні негативно відображається на стані економіки, саме через це дослідження цього питання набуває все актуальнішого характеру.

В області вивчення та дослідження проблем безробіття, його особливостей в Україні зробили значний внесок такі вітчизняні вчені, як І.Давидова, Д.Богиня, Г.Волинський, В. Геєць, В. Герасимчук, О.Грішнова, В.Дем’яненко, С.Дзюба, С.Дорогунцов, С. Кузнєцова, Е.Лібанова, Г.Лук’янова, С. Мочерний, В.Онікієнко, І.Петрова, В.Петюх, В.Савченко, М.Соколик, А.Чухно, Л.Шевченко та інші.

Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. Відповідно до закону України «Про зайнятість», безробітними вважаються громадяни, які по-перше, з незалежних від них причин не мають відповідної роботи , по – друге зареєстровані у державній службі зайнятості, по – третє дійсно шукають роботу і бажають приступити до праці [1] .

За визначенням Міжнародної організації праці безробітними є особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), що одночасно задовольняють трьом умовам:

1) не мали роботи (прибуткового заняття);

2) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

3) готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Одними з головних проблем виникнення безробіття є: молодіжне безробіття; проблема безробіття серед людей старшого віку; трудова міграція; нерівномірність розвитку продуктивних сил у національному господарстві; відсутність постійної перекваліфікації кадрів; структурні зміни в економіці; диференціація попиту на робочу силу тощо.

З огляду на нові статистичні дані можна проаналізувати динаміку зареєстрованих безробітних у 2013 році. Порівняно з 2012 роком кількість безробітного населення в 2013 році зменшилася на 103,9 тис. осіб і склала 1553, 3 тис. осіб. Якщо розглянути дані таблиці «Рівень безробіття за методологією МОП у 2006-2013 роках», що зображена на рис. 1, то можна зробити висновок, що починаючи з 2005 року кількість незайнятого населення поступово зменшувалася, але фінансово-економічна криза 2008-2009 років перекреслила покращення попередніх років. У 2008 році кількість безробітних склала 6,4 %, але в 2009 році відбувся різкий стрибок безробіття до 8,8 % [2]. Але починаючи з 2010 року простежується тенденція до зниження безробіття, що свідчить про те, що проводиться ефективна економічна політика.

	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	9 місяців 2013
Безробітне населення (за методологією МОП), (тис. осіб)	1515,0	1417,6	1425,1	1958,8	1785,6	1732,7	1657,2	1553,3
Рівень безробіття населення (за методологією МОП), (%)	6,8	6,4	6,4	8,8	8,1	7,9	7,5	7,0

Рис. 1. Рівень безробіття за методологією МОП у 2006-2013 роках.

В Україні за методологією МОП за 9 місяців 2013 року найнижчий рівень безробіття зафіксований у місті Києві – 5,1%, Одеській області та місті Севастополі – 5,3%, АР Крим – 5,4%, а найвищий у Тернопільській, Рівненській областях – 9,3%, Житомирській, Чернігівській – 9,2% [3]. Отже, можна спостерігати, що низький рівень безробіття зосереджений зокрема у великих містах: Києві, Севастополі, Одесі, східних та південних регіонах, де є хороші можливості для економічного розвитку та підприємництва. Найвищі показники безробітного населення у північній та західній частині країни, оскільки там зосереджені регіони з нерозвинутою інфраструктурою. З діаграми видно, що рівень безробіття в регіонах коливається. Регіональне безробіття викликано різними причинами, які притаманні конкретному регіону. Воно обумовлене концентрацією в окремих регіонах таких галузей економіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби в робочій силі.

Отже, безробіття – це складне соціально-економічне явище, при якому частина населення працездатного віку не має роботи та заробітку. Аналізуючи ситуацію, яка склалася на ринку праці в сучасних умовах розвитку економіки можна зробити висновки, що існують деякі кризові тенденції, які потрібно долати з допомогою ефективної політики зайнятості. Основними шляхами подолання безробіття є: внутрішній захист ринку праці; розвиток нових видів діяльності, які б дали нові робочі місця; забезпечення стабільного зростання національної економіки.

Література:

1. Закон України про зайнятість населення// Відомості Верховної Ради, 2013, №24, ст.243/ Із змінами, внесеними згідно з Законом № 406-VII від 04.07.2013р.

2. Офіційний сайт державної служби статистики // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Офіційний сайт державної служби статистики // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.ukrstat.gov.ua/.