Ляшенко В.В., Попова О.В.

Миколаївський міжрегіонлаьний інститут розвитку людини ВНЗ «Університет «Україна»

Стан ринку споживчого кредитування в Україні

Комерційні банки України кредитують населення для задоволення різних потреб за основними цільовими напрямками, що вже традиційно склалися, а саме споживче кредитування, на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості, іпотечне кредитування.

Розподіл банківських кредитів за цільовим спрямуванням є доволі нерівномірним, та й динаміка обсягу кожного із них є неоднозначною, хоча й цілком відповідає напрямку розвитку загального обсягу кредитів, наданих комерційними банками України фізичним особам (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка обсягу та структури кредитів, наданих фізичним особам, за цільовим спрямуванням

Рік	Загальний обсяг кредитів, млн. грн.	у тому числі за цільовим спрямуванням
		споживчі кредити		на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості		інші кредити		із загальної суми іпотечні кредити
		млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
2006	82010	58453	71,3	20412	24,9	3145	3,8	20523	25,0
2007	160386	115032	71,7	40778	25,4	4577	2,9	73084	45,6
2008	280490	186088	66,6	88352	31,5	6050	2,2	143416	51,1
2009	241249	137113	56,8	98792	41,0	5343	2,2	132757	55,0
2010	209538	122942	58,7	81953	39,1	4643	2,2	110725	52,8
2011	201224	126192	62,7	70447	35,0	4585	2,3	97431	48,4
2012	187629	125011	66,6	58427	31,1	4191	2,2	63158	33,7

Упродовж аналізованого ряду років переважна частина кредитів надавалася вітчизняними банківськими установами фізичним особам у вигляді споживчих позик. Друге місце за питомою вагою у загальному обсязі кредитів, наданих комерційними банками населенню, займають кредити на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості. При цьому 2008-2012 рр. відрізняються від 2006-2007 рр. вищими частками даного виду кредитів (31,5-41,0% проти 24,9-25,4%).

Значно зросли як обсяги, так і частка іпотечних кредитів у сукупному кредитному портфелі фізичних осіб. Так, якщо у 2006 р. цей показник становив 25,0%, то вже у 2009 р. – 55,0%. У 2012 р. частка іпотечних кредитів помітно скоротилася (48,4%), що відповідає закономірностям розвитку ринку банківського кредитування в Україні.

В ході дослідження розвитку банківського кредитування фізичних осіб за таким основним цільовим напрямком, як споживче кредитування, з’ясували, що в нинішній час комерційні банки України видають наступні споживчі кредити на поточні потреби: овердрафти; кредити на пластикових картках; позички на придбання товарів широкого і тривалого користування; позички на невідкладні потреби; автокредити.

З огляду на наведений вище перелік потреб, на які населення отримує у комерційних банках споживчий кредит, є цілком закономірним розподіл даного виду кредитів за строками їх погашення (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка обсягу та структури споживчих кредитів за строками погашення

Рік	Загальний обсяг кредитів, млн. грн	у тому числі за строками
		до 1 року		від 1 до 5 років		більше 5 років
		млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
2006	58453	11440	19,6	47013	80,4	-	-
2007	115032	19072	16,6	44007	38,2	51953	45,2
2008	186088	25128	13,5	61881	33,3	99080	53,2
2009	137113	19219	14,0	40584	29,6	77310	56,4
2010	122942	23138	18,8	32297	26,3	67507	54,9
2011	126192	32324	25,6	37338	29,6	56530	44,8
2012	125011	35873	28,7	41678	33,3	47460	38,0

Дані таблиці свідчать про те, що левову частку споживчих кредитів займають довгострокові кредити (від 1 до 5 років та понад 5 років). Цей показник протягом 2006-2010 рр. перевищував 80%. Лише у 2011 р. відбулися зміни у складі споживчих кредитів у розрізі строків їх погашення. Мова йде про підвищення частки короткострокових кредитів (до 1 року) до рівня 25,6% у 2011 р. та 28,7% у 2012 р.

Короткострокові споживчі кредити банки України надають у вигляді овердрафтів під платіжні картки та частково у вигляді кредитів на купівлю товарів і послуг. Населення за допомогою кредитної картки використовує найбільш розповсюджену операцію – оплата товарів і послуг. Українські громадяни особливо охоче використовують кредитні картки при поїздках за кордон, що дозволяє їм, крім загальних переваг, властивих карткам, одержати можливість вивезти без одержання спеціального дозволу іноземну валюту.

Водночас в Україні розвиток кредитування за допомогою кредитних карток стримується за причини впливу таких факторів:

- високі комісійні і тарифи комерційних банків за обслуговування;

- жорсткі вимоги банків до кредитоспроможності позичальників і умов кредитів;

- низька платоспроможність населення;

- нерозвиненість інфраструктури ринку пластикових карток.

Висока частка довгострокових позик у портфелі споживчих кредитів фізичних осіб обумовлена тим, що до їх складу входять автокредити, які, як відомо надаються на тривалі терміни. В останні роки ринок автокредитування почав бурхливо розвиватися. У 2006 р. ринок автокредитування виріс практично в 2 рази. За підсумками року обсяг ринку подвоївся й перевищив 25 млрд. грн. Це майже 30% загального обсягу кредитів, наданих фізичним особам у 2006 р.такому зростанню сприяло в першу чергу бурхливий розвиток автомобільного ринку. У той час, як кількість проданих нових авто зросла на 60% - до 365 тис. автомобілів, зростання обсягів продажів у грошовому вираженні склало практично 100% - з 15 млрд. грн. до майже 30 млрд. грн. Про популярність автокредитування свідчить статистика. За оцінками експертів у 2007 р. в кредит продавалося в середньому 60% всіх автомобілів. Подібна тенденція збереглася і у наступні роки, що і вплинуло на майже безперервне зростання частки довгострокових споживчих кредитів. Щоправда протягом 2010-2012 рр. цей показник дещо знизився.

Особливістю періоду 2002-2007 рр. стало нарощування обсягу споживчих кредитів, наданих у іноземній валюті, що було обумовлено їх нижчою вартістю. У 2007 р. середньозважена ставка в річному обчисленні за кредитами, наданими фізичним особам, у національній валюті становила 19,6%, в іноземній – 13,5%, а отже, станом на 01.01.2008 р. різниця між процентними ставками за кредитами в національній та іноземній валютах складала 6,1%. Протягом 2008 р. Національний банк України почав виправляти ситуацію з кредитним бумом, який суттєво вплинув на зростання інфляції. У жовтні 2008 р. Національний банк України прийняв постанову №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», яка дозволила банкам видавати кредити у валюті лише резидентам, які мають валютну виручку.

У грудні того ж року НБУ ввів нові норми резервування, які зробили невигідним кредитування населення у іноземній валюті: ставка резервування при видачі кредиту становила 50% від його суми, а при простроченні на один день – 100%. Завдяки прийнятим заходам, починаючи з 2009 р. питома вага валютних кредитів у загальному обсязі споживчих кредитів почала поступово скорочуватися і у 2012 р. досягла свого мінімального рівня (31,7%).

В цілому у 2010 р. з'явилися певні позитивні тенденції у сфері поновлення споживчого кредитування, проте скорочення темпів приросту кредитів ще не зупинилися (за 2010 р. зменшення обсягу споживчих кредитів склало 10,3%, за 2011 р. зрсотання лише на 2,6%, а за 2012 р. на 3,1%) унаслідок подальшого зниження реальних доходів населення та встановлення більш жорстких вимог з боку комерційних банків до рівня платоспроможності клієнтів.

Узагальнюючи наведені дані, можна виділити такі основні проблеми у сфері споживчого кредитування та рекомендації щодо їх вирішення:

1. Високі кредитні ризики. Вирішення даного питання пов’язане з удосконаленням методики оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, зокрема скорингових моделей, що передбачає звернення уваги в першу чергу на кредитну історію, аналіз доходів і лише в останню чергу, на забезпечення.

2. Відсутність законодавчої бази у сфері регулювання споживчого кредитування. Доцільним є прийняття Закону України «Про споживче кредитування», який повинен охоплювати всі види банківських кредитів, організацію контролю у процесі кредитування, передбачати страхування кредитних ризиків та інші важливі питання Також необхідне покращення методичного забезпечення організації споживчого кредитування шляхом розробки відповідних внутрішньобанківських положень.

3. Високі відсоткові ставки. Необхідне зниження ціни кредиту з урахуванням розміру реальних доходів фізичних осіб та розширення його доступу для ширшого кола платоспроможних клієнтів. Доречним буде встановлення на законодавчому рівні верхньої та нижньої меж відсоткових ставок, вибір між якими сторони мають здійснювати на прийнятній для них основі.

4. Зниження довіри населення до банків. Поновлення довіри до банківських установ, перш за все пов’язане з підвищенням прозорості процедури рефінансування та здійсненням контролю НБУ за виділеними банкам коштами.

5. Складність із залученням нових інвестицій. Дана проблема викликана скороченням банками зовнішніх запозичень отримання яких ускладнюється кризовими явищами на європейських ринках та зниженням кредитних рейтингів значних українських банків а отже важливою стає орієнтація на внутрішні резерви.