Аспірант Ю. С. балакіна

Університет банківської справи

Національного банку України (м. Київ);

Класифікація платіжних систем

з точки зору нагляду за ними

Ефективний нагляд за платіжними системами з метою забезпечення стабільності національної платіжної системи та фінансово-кредитної системи в цілому ґрунтується, у тому числі, на розумінні та визначенні відмінностей різних видів платіжних систем. Тому необхідна комплексна їх класифікація.

На нашу думку, всі класифікаційні ознаки, за якими класифікують платіжні системи можна згрупувати у ті, що вказують на відмінності та особливості організаційно-правової форми платіжної організації платіжної системи, та ті, що стосуються розрахунків у платіжній системі. На відмінності та особливості організаційно-правової форми вказує форма власності та вид власника, а також резидентність учасників та структура участі у платіжній системі. Залежно від форми власності та виду власника всі платіжні системи можна поділити на платіжні системи, створені центральними банками, та платіжні системи, створені іншими установами. Платіжні системи, створені іншими, крім центрального банку установами, можна також поділити на ті, що створені приватними (резидентами та нерезидентами) та державними установами, банківськими установами та небанківськими установами. Прикладом платіжної системи, створеної банком-резидентом в Україні є платіжна система «ЛАСТІВКА», створена ПАТ «Український Професійний Банк», а, наприклад, платіжна система «ІнтерПейСервіс» створена підприємством-резидентом ПАТ «Запоріжзв’язоксервіс». Прикладом платіжних систем-нерезидентів, що діють в Україні, є «Юнион Кард», що створена російським комерційним банком «Юнион Банк», та MasterCard International, створена небанківською установою – резидентом США. У особі держави платіжні систем створюються переважно центральними банками. В Україні, наприклад, діє дві платіжні системи Національного банку – Система електронних платежів Національного банку України та Національна система масових електронних платежів. Нерідко платіжні системи створюються державними підприємствами поштового зв’язку, які зазвичай зважаючи на розвинену філійну мережу цих установ, вони можуть стати гідними конкурентами приватних платіжних систем. Прикладом такої системи в Україні є «Поштовий переказ», створений державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта». Крім цього, розширення кордонів в умовах глобалізації веде до того, що платіжні системи сьогодні також створюються центральними банками кількох країн, як то транс'європейська телекомунікаційна автоматизована система переказів міжнародних розрахунків у режимі реального часу (TARGET 2), оператором якої є Євросистема. Тому вважаємо за доцільне виділити також міждержавні платіжні системи за формою власності. Такий поділ платіжних систем важливо враховувати під час визначення об’єктів нагляду та здійсненні регулювання та нагляду за платіжними системами, по-перше тому, що нагляд за державними та приватними платіжними системами може мати певні специфічні відмінності (наприклад, не застосування штрафних санкцій до центрального банку, як платіжної організації), а по-друге, тому, що комерційні банки є також об’єктом банківського нагляду, а діяльність окремих небанківських установ може взагалі не бути підконтрольною. Різняться платіжні системи залежно від резидентності учасників на платіжні системи, у яких учасниками є тільки резиденти країни, у якій платіжна система зареєстрована (наприклад, платіжна система «Фінансовий світ»), а також ті, учасниками яких є як резиденти, так і нерезиденти, – міжнародні платіжні системи (наприклад, PrivatMoney). Крім цього, платіжні системи можна поділити на ті, у яких передбачена багаторівнева участь та ті, у яких така форма участі не дозволяється. У міжнародній практиці такі учасники називаються прямими та непрямими учасниками.

Основними критеріями класифікації платіжних систем, залежно від особливостей здійснення розрахунків у них, є форма та строки розрахунків, масштаби діяльності, кредитний механізм, порядок резервування коштів, середня сума платежів та сегмент обслуговування, а також те, чи самостійно платіжна організація платіжної системи виконує розрахунки у платіжній системі. Залежно від форми розрахунків всі платіжні системи можна поділити на ті, у яких здійснюються валові розрахунки (брутто-розрахунки) в режимі реального часу, та ті, у яких здійснюються відкладені нетто-розрахунки [1, c. 148]. Платіжні системи, що здійснюють нетто-розрахунки накопичують вимоги на здійснення розрахунку і оброблюють їх із визначеною періодичністю. Взаємозалік може бути двостороннім та багатостороннім. Валові розрахунки здійснюють за кожним платежем окремо, як правило, у режимі реального часу. Крім цього, у багатьох системах валових розрахунків в режимі реального часу впроваджені механізми економії ліквідності, що наближує їх по суті до відкладених нетто-розрахунків. Тому, на нашу думку, доцільно виділити окремий вид платіжних систем – гібридні платіжні системи. Залежно від масштабів діяльності всі платіжні системи можна поділити на ті, що здійснюють перекази у межах однієї країни (внутрішньодержавні), та ті, що здійснюють розрахунки у двох або більше країнах (транскордонні). Важливою відмінністю платіжної системи є можливість або неможливість отримання кредиту учасником, а також необхідність попереднього депонування коштів для здійснення розрахунків у платіжній системі. Традиційно, усі платіжні системи поділяють на так звані оптові (retail payment systems) та роздрібні платіжні системи (wholesale payment systems) [2, c. 12]. Перші здійснюють велику кількість платежів на невеликі суми, другі – меншу кількість платежів на відносно великі суми, переважно це розрахунки між банками. Розрахунки у платіжній організації можуть здійснюватися платіжною організацією платіжної системи, центральним банком або комерційним (и) розрахунковим (и) банками.

Крім цього, важливою також є класифікація платіжних систем залежно від їх ролі в економіці на ті, порушення діяльності можуть призвести до розбалансування економіки, та інші платіжні системи, вплив на інших суб’єктів економіки та роль яких не такі суттєві. Це пов’язано із тим, що платіжні системи потенційно можуть нести суттєві ризики для інших учасників ринку та призвести до виникнення системного ризику. Центральні банки самостійно визначають категорії та критерії класифікації платіжних систем залежно від їх ролі. У документах Банку міжнародних розрахунків зустрічається дано визначення поняття системно важливої платіжної системи як такої, порушення діяльності якої, при недостатній захищеності від ризику, можуть спричинити подальші порушення роботи членів та учасників платіжних систем або системні порушення у фінансовій сфері загалом [3, c. 48]. В Україні Національний банк, відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», має право визначати системно важливі, важливі та соціально важливі платіжні системи. Критеріями важливості платіжної системи в Україні є обсяги операцій і види послуг, які надаються платіжними системами [4, ст. 41].

Отже, класифікаційні ознаки, за якими класифікують платіжні системи, можна згрупувати у ті, що вказують на відмінності та особливості організаційно-правової форми платіжної організації платіжної системи.

Література

1. Principles for financial market infrastructures / The Committee on Payment and Settlement Systems and Technical Committee of the International Organization of Securities Commissions.– 2012. April — 182 p. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.bis.org/publ/cpss101a.pdf

2. Белоусова В. Ю., Усоскин В. М. Платежные системы и организация расчетов в коммерческом банке. М.: Издательский дом НИУ ВШЭ, 2012. – 191 С.

3. A glossary of terms used in payments and settlement systems // Bank for International Settlements — 2003. – 48 C. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.bis.org/publ/cpss00b.pdf

4. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні Електронний ресурс]: Закон України: від 05.04.2001 N 2346-III зі змінами та доповненнями. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2346-14