Тельпіс Ю.Ю.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Мельничук Л. Ю.

Одеський інститут фінансів УДУФМТ

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

На даний час цілком об’єктивно можна стверджувати, що банківський сектор України зміг протистояти кризі. Проте, слід зауважити, що окремі банки виявились нездатними ефективно їй протидіяти, наслідком чого було введення тимчасових адміністрацій до окремих банків та схвалення рішення про їх ліквідацію.

Насамперед, за вирішення проблем, що виникли у банку відповідають його власники та керівництво, однак органи регулювання та нагляду повинні бути готовими до оперативного вжиття заходів, спрямованих на вирішення проблем банку. Це означає, що орган регулювання та нагляду повинен бути здатний:

- виявляти ознаки проблемності банку на ранньому етапі;

- стимулювати, у випадку необхідності, прийняття оздоровчих (коригуючих) заходів безпосередньо банком;

- визначати та своєчасно вживати заходи, якщо проблема не може бути вирішена власними зусиллями банку, з метою проведення реорганізації або ліквідації банку з найменшими втратами.

З метою подолання проблем банку важливим є оперативне виявлення ознак, а також причин проблемності банку. Ознаками наявності проблем у банку, зазвичай, є відсутність прибутковості, втрата капіталу, низька якість активів, проблеми з ліквідністю або проблеми, пов’язані з репутацією банку. До причин НБУ відносить [3]:

– стратегічні помилки (щодо позиціювання на ринку, мережі філій, організаційної структури);

– порушення нормативних вимог або шахрайство (вкрай ризикова кредитна політика, відсутність прозорості у структурі власності банку тощо);

– зовнішні фактори (зміна ринкової ситуації, непередбачувані зовнішні обставини тощо).

Основні принципи роботи з проблемними банками полягають у тому, що [2]:

– банкрутство банку є наслідком прийняття ризику в умовах конкуренції;

– найкращими є рішення, що винайдені в межах приватного сектора – державні кошти, тобто гроші платників податків, можуть бути використані лише у крайньому випадку (системний ризик);

– бажано вживати заходи, спрямовані на врегулювання кризової ситуації, негайно, оскільки це дозволяє зменшити витрати держави та системи страхування депозитів;

– до всіх акціонерів повинно бути справедливе та однакове ставлення, повинні існувати чіткі правила розподілу збитків між акціонерами;

– необхідним є забезпечення підзвітності та прозорості процесу закриття (реструктуризації) банку з метою забезпечення правової визначеності наслідків неплатоспроможності банку для партнерів та кредиторів;

– необхідно забезпечити захист менш досвідчених від збитків у випадку банкрутства банку.

Дії органів регулювання та нагляду щодо роботи з проблемними банками повинні відповідати масштабам конкретної проблеми та повинні бути вжиті в межах чітких часових обмежень.

Слід зазначити, що всю роботу з проблемними банками НБУ представляє такими основними напрямами (підходами) [1]:

– вжиття оздоровчих (коригуючих) заходів, тобто «реанімація» проблемного банку;

– закриття (реструктуризація) та ліквідація проблемного банку.

Оздоровчі заходи (дії) – це такі заходи, вжиття яких є необхідним з метою подолання проблем та зміни «поведінки» проблемного банку. Такі заходи можуть здійснюватись добровільно безпосередньо банком або у разі потреби шляхом прямого втручання органів регулювання та нагляду.

Реалізація оздоровчих (коригуючих) заходів засновується на певних принципах:

– своєчасність. Проблемний банк і органи регулювання та нагляду повинні вжити негайних заходів щодо запобігання посиленню та загостренню проблем банку;

– зобов’язання менеджменту. Менеджмент проблемного банку повинен діяти згідно з планом заходів щодо покращення стану проблемного банку, у протилежному випадку варто розглянути питання про зміну керівництва такого банку;

– пропорційність. Оздоровчі заходи повинні відповідати обставинам та масштабу проблеми;

– повнота охоплення. Програма оздоровлення повинна охоплювати як причини, так і симптоми проблемності банку. [4].

ЛІТЕРАТУРА

1. Національний банк України: офіційний сайт // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  www.bank.gov.ua.

2. Про банки і банківську діяльність: закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

3.Про порядок регулювання  діяльності банків в Україні: Постанова Правління НБУ від 28.08.2001р. № 368. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

4. Банківський нагляд: підручник / О. І. Скаско, Т. С. Смовженко, М. П. Могильницька та ін. ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Т. С. Смовженко. – К.: УБС НБУ, 2011. – 432 с.