ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Фоврій Ю. В., к.е.н., доц. Демчук Н.І.

 В умовах ринкової економіки фінансові аспекти діяльності підприємства стають особливо актуальними. Зміцнення фінансового стану є основною передумовою його виживання і поступового переходу до упевненого розвитку в наступному.

Функціонуючи в ринковій економіці як суб’єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов’язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов’язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Проблемам аналізу та поліпшення фiнансового стану присвячено ряд робiт вiтчизняних та закордонних вчених, серед яких треба видiлити працi Бланка I.О., Олексюка О.С., Ковальова В.В., Стоянової Є.С., Шеремета А.Д., Крейнiної М., Альтмана Е., Хелферта Е., Рiшара Ж. та iнших.

Фінансовий стан підприємства — це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Фінансова стабільність підприємства визначається сукупністю показників, що свідчать про його можливості підтримувати нормальну виробничу рівновагу, про його здатність до невпинного економічного поступу.
До складових концепції забезпечення стабілізації фінансового стану підприємства слід віднести : по – перше, обґрунтування принципів її досягнення; по – друге, створення умов для досягнення сталої фінансової рівноваги; по – третє, визначення факторів впливу і порядок їх урахування для формування стратегії розвитку підприємства.
Головні етапи розробки стратегії стабілізації фінансового стану підприємства такі: створення інформаційної бази для ретроспективної оцінки дій, ужитих у цьому напрямі; визначення нагальних фінансових проблем і стратегічної мети; моніторинг впливу факторів зовнішнього середовища на прогнозний рівень фінансової рівноваги; створення альтернативних прогнозних варіантів забезпечення фінансової стабільності; створення системи критеріїв для оптимізації зазначеної стратегії; оцінка прогнозних варіантів і вибір оптимального з них; впровадження системи заходів щодо реалізації обраного варіанта стратегії, контроль за його виконанням.
Щоб розробити альтернативні прогнозні варіанти, доцільно застосувати метод побудови імітаційних моделей розвитку підприємства, який передбачає три види прогнозів – оптимістичний, реалістичний, песимістичний. Розробляти кожен з трьох прогнозів можна у кількох варіантах. 
У наступному їх порівнюють і обирають найкращий для специфічних умов роботи підприємства. Здійснюючи такий вибір, слід оперувати системою певних показників, тому цілком логічним є етап, на якому розроблятиметься система критеріїв оптимізації стратегічних дій для досягнення фінансової стабільності. Органічно вписують у загальний комплекс стратегічних дій, цей етап передбачає укладення переліку показників, за якими відбуватиметься оцінка.
Щоб зняти фінансову напругу необхідно вияснити причини різкого збільшення на кінець року таких статей матеріальних оборотних засобів: запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Це вже відноситься до внутрішнього фінансового аналізу. 
На даний час в якості офіційних критеріїв оцінки стійкості та платоспроможності підприємства прийнято два коефіцієнта: коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпеченості власними коштами. Власне по їх рівнях приймають рішення щодо платоспроможності чи неплатоспроможності підприємства. Більшість підприємств звертають увагу на ріст коефіцієнта покриття, одночасно створюючи умови для росту коефіцієнта забезпечення власними коштами. Офіційно встановлені критерії платоспроможності оцінюють один і той же аспект фінансового стану підприємства – забезпеченість короткострокової заборгованості оборотними активами.
Для нормального рівня коефіцієнтів покриття та забезпечення власними коштами важливе значення мають такі фактори: оборот дебіторської та кредиторської заборгованості і різниця в їх обертанні; ритмічність чи неритмічність поступлення коштів від покупців і погашення боргів постачальникам та іншим кредиторам; співвідношення сум дебіторської та кредиторської заборгованості; величина оборотних активів; рентабельність надання послуг.
Підприємство, виходячи з вищеописаного, може вибирати реальні для себе фактори підвищення платоспроможності в порівнянні з нормальним рівнем, або, навпаки, створити умови, коли сам нормальний рівень невисокий і його не важко досягнути. Однак при оцінці фінансового стану підприємства його партнерами по договорах, банками, акціонерами можна використовувати систему розрахунку нормальних рівнів коефіцієнтів платоспроможності і вирішувати питання щодо інвестиційної привабливості підприємства з врахуванням відхилень фактичних значень коефіцієнтів від нормативних.