Шелест О.Л., Подобєд Т. В.

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного інституту

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І БОРГОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

Державний кредит - сукупність економічних відносин, що складаються між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями - з іншого, з приводу руху грошових коштів на умовах терміновості, зворотності, платності і формування на цій основі додаткових фінансових ресурсів учасників цих відносин. У відносинах, що відносяться до категорії державного кредиту, держава виступає в ролі або кредитора, або позичальника, або гаранта.

Державний кредит є складовою частиною фінансової системи будь-якої держави і активно використовується нею з метою збалансованості бюджетно-фіскальної та грошово -кредитної політики.

В Україні державні внутрішні і зовнішні запозичення і надання державних гарантій здійснюються в межах встановлених на кожний бюджетний період граничних обсягів державного внутрішнього і зовнішнього боргу України та надання гарантій.

Дослідження є актуальним для України, тому що основним засобом отримання додаткових фінансових ресурсів є державний кредит, у питаннях погашення якого держава часто стикається з певними проблемами і труднощами.

Державний борг у даний час залишається однією з найбільш гострих проблем, що стримують соціально- економічне зростання країни.

Державний зовнішній борг України - це заборгованість за непогашеними зовнішніми позиками і невиплаченими за ними відсотками на певну дату. Цей борг складається з боргових зобов'язань перед міжнародними фінансовими організаціями - МВФ, Світовим банком, ЄС, ЄБРР, іноземними країнами -кредиторами - Росією, Туркменістаном, Німеччиною, США, а також іноземними банками і корпораціями.

Управління державним кредитом - сукупність дій держави, пов'язаних з обслуговуванням і погашенням державного боргу, випуском і розміщенням нових позик, регулюванням ринку державного кредиту. Регулюють і здійснюють цю діяльність Міністерство фінансів і НБУ, які визначають загальний обсяг бюджетного дефіциту і характер позик, необхідних для його фінансування, розробляють кредитну політику та її інституційне забезпечення.

В умовах значного зростання державної заборгованості і бюджетного дефіциту уряд змушений вдаватися до різних способів регулювання боргу. Конверсія, консолідація, уніфікація державних позик та обмін облігацій держави зазвичай здійснюються тільки щодо внутрішніх позик. Відстрочка погашення зобов'язань можлива і по відношенню до зовнішньої заборгованості. Вона проводиться за угодою з кредиторами.

Випуск державних цінних паперів бере свій початок в Україні з 1994 року, коли був підписаний Указ Президента України про випуск державних облігацій. 23 серпня 1994 було видано постанову Кабінету Міністрів України " Про випуск облігацій внутрішнього державного боргу ". Згідно з рекомендаціями Міжнародного валютного фонду в Україні з 1996 року 30 % дефіциту державного бюджету має покриватися за рахунок розміщення державних цінних паперів.

В Україні з 1992 р. за рахунок іноземних кредитів під державну гарантію було реалізовано 90 проектів загальним обсягом 2,4 млрд. грн. Зазначені кредити були низькоефективними . Це пояснюється тим, що більше половини з них спочатку передбачала повне або часткове використання бюджетних коштів для обслуговування та погашення позик. [1]

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, яка виникає за поточними борговими зобов'язаннями Уряду України. До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також отримані ним кредити.

Динаміка загального державного боргу України з 2010 по 2014 роки загальним рахунком виглядає так: на 01.01.2010 - 316 885 млн. грн.; на 01.01.2011 - 432235 млн. грн.; на 01.01.2012 - 473 122 млн. грн.; на 01.01.2013 - 515 511 млн. грн.; на 01.01.2014 - 584 114 млн. грн. Зовнішній державний борг на 01.02.2014 складає 222422,0 млн. грн., внутрішній - 257710,6 млн. грн. [2]

В результаті нераціональних і зайвих зовнішніх запозичень можуть виникнути такі боргові зобов'язання перед нерезидентами, які в майбутньому значно обмежать можливості уряду щодо здійснення незалежної економічної політики .

Таким чином, для запобігання кризових ситуацій у сфері державного кредиту, необхідно удосконалити систему управління державним боргом на основі розробки коротко - і довгострокових стратегій управління портфелем зобов'язань держави . Метою стратегії державних позик є визначення оптимальної структури та обсягу державного боргу з тим, щоб знизити вартість обслуговування позик і мінімізації ризику, що виникає при отриманні кредиту.

Література:

1) Финансовое право - Пахомов И.Н. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ez2www.com/book_410.html

2) Мінфін [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://index.minfin.com.ua/index/debtgov/