К.е.н. Бровко Л.І., Богатченко О.І.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

Для ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств необхідною умовою є матеріально-технічне забезпечення основними засобами та матеріальними активами, тобто необоротними активами. Від забезпеченості підприємства певними видами матеріальних і не матеріальних ресурсів залежить продуктивність праці персоналу установ, автоматизація та механізація господарської діяльності та імідж підприємства в цілому.

Економічна сутність необоротних активів у вітчизняній нормативно-правовій документації має багато трактувань. Але найповніше визначення, яке розкриває суть необоротних активів та вказує на необхідність права володіння чи користування необоротними активами суб’єктів господарської діяльності, трактується у Наказі Фонду державного майна України «Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства» необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які закріплюються за підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління і забезпечують провадження його основної діяльності та строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший ніж рік [1].

Необоротні активи знаходяться в постійному русі, а результатом їх використання у сільському господарстві є сільськогосподарська продукція. Через амортизаційні відрахування частина вартості необоротних активів переходить на новостворену сільськогосподарську продукцію. Отже, необоротні активи перебувають в процесі обороту капіталу сільськогосподарських підприємств. Основні засоби мають найбільшу долю в структурі необоротних активів.

Економічна сутність основних засобів у вітчизняній нормативно-правовій документації має багато трактувань, але найбільш правильнішим та ширшим визначенням, на нашу думку є Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [2]. Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Відтворення основних засобів – це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення. Воно відбувається за допомогою капітальних вкладень.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва», капітальні вкладення – це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів[3]. Існує три основні види капітальних вкладень: на заміну й оновлення устаткування з метою підвищення якості продукції або скорочення витрат на її виробництво; на розширення виробничих потужностей у зв’язку зі збільшенням попиту на продукцію, що виробляється; на створення виробничих потужностей для випуску нових видів продукції [4].

До капітальних вкладень відносять: витрати на будівництво споруд, будівель та інших об’єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, які входять до кошторисів підприємства; витрати на придбання тракторів, комбайнів, автомобілів, сільськогосподарських машин, устаткування, обладнання та інвентарю, які не включені до кошторисів будівництва; витрати на закладення та вирощування багаторічних насаджень; витрати неінвентарного характеру для докорінного поліпшення земель; витрати на формування і відтворення основного стада тварин; витрати на нематеріальні активи; інші витрати.

Капітальні вкладення поділяються на виробничі та невиробничі. До складу виробничих капітальних вкладень включають витрати на будівництво і обладнання цехів, складів, тваринницьких ферм, споруд, придбання обладнання, закладання і вирощування багаторічних насаджень. До капітальних вкладень невиробничого призначення належать витрати на житлове будівництво, будівництво об’єктів культурно-побутового призначення, установ культури, охорони здоров’я.

Основним внутрішнім джерелом фінансування капітальних вкладень є амортизаційні відрахування. Знос характеризує процес старіння основних засобів, що діють як у фізичних, так і в економічних відносинах. Знос основних засобів визначається по будівлях і спорудах, передавальних пристроях, машинах і устаткуванні, транспортних засобах, виробничому та господарському інвентарю, робочий худобі, багаторічних насадженнях, які досягли експлуатаційного віку, нематеріальних активах.

Основні засоби піддаються фізичному (матеріальному) та моральному (економічному) зносу. Фізичний знос – це поступова втрата основними засобами споживчої вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їхніх окремих елементів [5]. Моральний знос – це передчасний (до закінчення строку фізичної служби) знецінення основних засобів, викликане або здешевленням відтворення основних засобів (моральний знос першого роду), або використання більш продуктивних засобів праці (моральний знос другого роду). Моральний знос настає, як правило, раніше від фізичного,тобто основні засоби, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні.

Отже, в результаті фізичного та морального зносу основні засоби, що беруть участь у виробничому процесі, поступово втрачають свої корисні властивості та споживчі якості засобів праці і потребують обов’язкової заміни.

Амортизаційні відрахування – це грошове відображення розміру амортизації, міри зносу основних засобів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва із них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних засобів. Амортизація нараховується за п’ятьма методами: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивним та виробничим. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Основні засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв’язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Література:

1. Наказ Фонду державного майна України «Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства» від 29.12.2010 №1954 .- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0109-11.

2. Наказ Міністерства фінансів України «Про національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі» від 12.10.2010 №1202 .- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1019-10.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва» від 27.12.2001 № 1764.- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1764-2001-%D0%BF.

4. Катан Л.І., Масюк Ю.В., Корецька С.О. та ін. Фінансування і кредитування підприємств АПК: Навч. посібник. / Л.І.Катан, Ю.В.Масюк, С.ОКорецька. та ін. – К.: ТОВ "ДКС центр", 2012. – 300 с.

5. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник / В.І.Аранчій - К.: „Професіонал" - 2004. - 304с.