Студент Маслій А.В.

Львівський національний аграрний університет, Україна

Кредитування аграрних підприємств

Сільське господарство є однією з найважливіших галузей економіки. Його ефективний розвиток дає можливість гарантувати питання продовольчої безпеки, отримати ефективний ресурс зовнішньоекономічної діяльності, створити надійне джерело бюджетних надходжень та потужний виробничо-економічний потенціал для розвитку сільських територій. Така висока стратегічна важливість аграрного сектора поряд із його низькою привабливістю для приватних інвесторів та кредиторів внаслідок невеликої рентабельності виробництва продукції, високих сільськогосподарських ризиків, відсутності ліквідної застави тощо обумовлюють необхідність державної підтримки даної сфери галузей економіки.

Тому я думаю, що на сьогодні сільське господарство потребує розробки та впровадження інвестиційних механізмів розвитку, які б давали можливість максимально задовольняти потреби аграріїв у фінансових ресурсах, враховувати та страхувати ризики, залучати інноваційні продукти та з їх використанням виробляти якісну й конкурентоспроможну продукцію та отримувати адекватні затратам доходи. Одним з таких механізмів є банківське кредитування.

Крім кредитування поточної діяльності аграрних виробників, кооперативні банки фінансують інвестиції в їх основний капітал і будівельні проекти, надають своїм пайовикам пільгові кредити під низькі відсотки за державними програмами фінансування. Враховуючу високе значення ролі кооперативних банків у фінансуванні аграрного сектора економіки, варто наголосити й на тому, що кооперативні банки виявляються найбільш підготовленими до випробувань кризою. Головні з визначених переваг полягають у меншій ризикованості та більшій стабільності у порівнянні з комерційними банками через високий рівень капіталізації й стійкості ресурсної бази.

Щодо комерційних банків, то взаємодія їх з аграрними підприємствами є взаємовигідна: зростання обсягів кредитних вкладень для комерційних банків збільшує дохідність активних операцій у вигляді відсотків за користування кредитами, а для суб’єктів господарювання – дає змогу фінансувати виробничі витрати з метою безперервності відтворювального процесу, будучи стимулом ефективного використання банківських позик як джерела інвестиційних ресурсів.

Але попри вище сказаного існує ряд проблем щодо кредитування сільськогосподарських підприємств банками, це насамперед є: підвищення фінансових ризиків, спричинене отриманням кредиту, у перспективі може призвести до втрати фінансової стійкості і навіть платоспроможності; відсутність у позичальників ліквідного забезпечення кредитів; високі кредитні відсотки; непостійне законодавство, нестабільність фінансової та політичної системи.

Я думаю , що обираючи банк для кредитування, аграрії повинні звертати увагу не лише на низькі відсоткові ставки щодо кредитів, а й на лояльне ставлення до клієнта, готовність банку до ведення переговорів щодо адаптованого графіку погашення та лояльної застави, адже часто, пропонуючи низьку відсоткову ставку, банки намагаються знизити ризик за рахунок ліквідної застави , не беручи до уваги інші активи.

Статистика свідчить, що у розвинутих країнах 70% обігових коштів на розвиток аграрного сектору формується за рахунок банківського кредитування, в Україні ж ця частка становить лише 20%.

Виходячи з аналізу стану фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств, стає очевидним, що: сільгосппідприємства відчувають значний дефіцит саме обігових коштів, який частково покривається за рахунок банківських кредитів та авансування виробництва партнерами; рівень кредитування сільгосппідприємств вже не може суттєво зростати, через причину вартості наявних застав ліквідного майна; у зв’язку із високою вартістю кредитних ресурсів, сільськогосподарським підприємствам у сьогоднішніх умовах практично неможливо накопичити власні обігові кошти для динамічного розширеного відтворення виробництва.

Підсумовуючи вище сказане щодо проблем кредитування сільськогосподарських товаровиробників, я дійшла такого висновку, що найголовнішим причинами, які стримують розвиток кредитування є висока ціна кредиту, відсутність гарантій повернення кредиту, недосконалість законодавчих механізмів, високий рівень витрат банків при наданні послуг та відсутність надійного позичальника.

На мою думку, позитивні наслідки у розвитку аграрного сектора економіки за рахунок забезпечення його потреб у фінансових ресурсах матиме створення та функціонування спеціалізованої банківської установи – Державного земельного банку. Також я вважаю, що прорив у забезпеченні аграрного сектора фінансовими ресурсами матиме запровадження механізмів фінансування сільського господарства за участю НБУ та ДІУ. При цьому зазначимо, що створення самостійної бази рефінансування для сільського господарства і продовольчої індустрії вимагає не тільки власної ініціативи самого сільського господарства, але і готовності уряду надати банкам необхідні умови для існування на ринку.

Література

1. Міхов Л. І. Банківське кредитування сільськогосподарських товаровиробників: сучасний стан і проблеми розвитку / Л. І. Міхов, Л. М. Каліна // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. – № – С. 101–106.

2. Матеріали офіційного сайту Національного Банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua.

3. Безменко Л. К. Модель кластерно-параметричного аналізу виробничої

діяльності підприємства // Європейський вектор економічного розвитку. – 2011.

– №1(10). – С. 10-17.