Долженко В.І.

Науковий керівник: Вербицька Ю.В.

Особливості розвитку проектного фінансування в Україні

В умовах економічної нестабільності та гострої нестачі фінансових ресурсів розробка та реалізація масштабних довгострокових інвестиційних проектів на засадах проектного фінансування набуває особливої актуальності. Сьогодні проектне фінансування стало невід'ємною частиною системи фінансового забезпечення інвестиційних процесів, що посилило актуальність наукових досліджень в цьому напрямку. Питання проектного фінансування знайшли відображення в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме І.Бланка, В. Касатонова, Т. Майорової, В.Міщенка, Є. Невмержицького, А. Пересади, Г. Тарасюка, Я. Овсяннікової, Е. Йескомба, С. Гатті, Дж. Пінто, Ф. Кліффорда та ін.

Метою цієї статті є дослідження сутності проектного фінансування, основних його характеристик, відмінних рис та особливостей реалізації в Україні.

Актуальність даної тематики полягає в тому, що в умовах ринкових відносин важливого значення набуває реальне інвестування, без якого немислиме оновлення, інноваційне нарощення виробничого потенціалу суб‘єктів підприємницької діяльності.

Проектне фінансування – це фінансування інвестиційних проектів, при якому джерелом обслуговування боргових зобов’язань є грошові потоки, що генеруються проектом. Специфіка цього виду інвестування полягає в тому, що оцінка доходів і витрат здійснюється з урахуванням розподілу ризику між учасниками проекту. [2]

Істотна відмінність між класичним проектним фінансуванням та інвестиційним кредитом полягає в тому, що забезпеченням (заставою) зобов’язань позичальника при проектному фінансуванні виступає майно (нерухомість, обладнання) самого проекту. [6]

Можна виділити наступні принципи проектного фінансування: принцип підвищеної ризикованості, покриття боргу, обмеження відповідальності клієнта, гарантування інвестицій, повернення та платності тощо. Деякі принципи аналогічні принципам кредитування, але враховуючи особливості проектного фінансування існують особливості та відмінності.[4]

На перший погляд, поняття проектного фінансування та кредитування є схожими за своєю суттю. Відмінності проявляються у функціях кредитора, розподілу ризиків, сфер реалізації, характеру руху коштів, взаємовідносин між кредитором та позичальником тощо. Проектне фінансування оперує поняттям «проект», тоді як при інвестиційному чи комерційному кредитуванні ключовим є поняття «позичальник».

Існують різні форми проектного фінансування (без права регресу на позичальника, з обмеженим регресом, з повним регресом). Їх особливості полягають у розподілі ризиків між кредитором і позичальником.

Визначившись з суттю проектного фінансування можна стверджувати, що в Україні кредитори помилково називають деякі види своєї діяльності проектним фінансуванням. При організації угод проектного фінансування простежується ряд невідповідностей основним класичним канонам проектного фінансування: більшість з кредиторів у реальності вимагають як забезпечення заставу основних засобів, акцій підприємств, поручительства; в обов'язковому порядку перевіряють можливість компанії обслуговувати кредитну заборгованість із поточної комерційної діяльності, не пов'язаної з реалізацією проекту; під час проектного фінансування не завжди засновується окрема юридична особа тощо.

Переваги проектного фінансування порівняно з іншими формами фінансування полягають у тому, що воно дозволяє:

· прогнозувати результат реалізації інвестиційного проекту;

· більш достовірно оцінити платоспроможність позичальника;

· розглянути весь інвестиційний проект з точки зору його життєздатності, ефективності, можливостей реалізації, забезпечення ресурсами, ризиків.

· мати вигідні відсоткові ставки, мати індивідуальний графік погашення кредиту та мати тривалий термін використання кредитних засобів;

· можливість надання пільгового періоду погашення кредиту .

На основі визначених переваг та принципів проектного фінансування, слід зазначити причини, що стримують розвиток проектного фінансування в Україні, які можна згрупувати за напрямами:

1. Недостатній рівень розвитку вітчизняних джерел боргового фінансування порівняно з розвинутими країнами. Внутрішні ринки кредитів не мають достатніх і ліквідних коштів, необхідних для широкомасштабного фінансування капіталомістких проектів, особливо великих проектів з тривалими термінами погашення позичок.

2. Невідповідність між доходами і позичками всередині країни та обслуговуванням боргів у валюті. Ризик неадекватності між валютами, в яких надходить виручка, та валютою, в якій має обслуговуватися заборгованість, ускладнює процес проектного фінансування;

3. Відсутність достатньої кількості спеціалістів з проектного фінансування. Недостатній досвід розроблення системи такого типу фінансування для великих інвестиційних проектів.

4. Обмежений досвід роботи кваліфікованих учасників проектного фінансування – організацій та фірм, що можуть брати на себе функції керуючих великими проектами;

5. Недостатньо розвинуті правова культура та законодавча стабільність у сфері узгодження та розподілу ризиків, а також надання гарантій та інших форм зобов’язань за кредитним фінансуванням. Комерційна та кредитна документація з проектного фінансування є складною і має бути підкріплена законодавчо-нормативною базою, з урахуванням оформлених зобов’язань та гарантій, розподілу ризиків та прибутків, політичних та страхових ризики тощо.[5]

Розвитку проектного фінансування в Україні також перешкоджають інвестиційний клімат, який залишається несприятливим для залучення капіталу, інші чинники, що збільшують проектні ризики. За таких обставин розв’язання проблеми вимагає комплексного підходу, який враховує інтереси різних сторін. Важливими складовими цього підходу є посилення ролі держави через надання гарантій страхування проектних ризиків, включаючи надання гарантій банкам, які беруть участь у фінансуванні інвестиційних проектів і програм, охоплених системою державних пріоритетів, податкове стимулювання механізмів інвестування, розвиток міжбанківського співробітництва у сфері спільного фінансування інвестиційних проектів.

Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що український ринок проектного фінансування знаходиться у стадії формування, провідну роль у механізмах його розбудови відіграють банківські установи з іноземним капіталом. Проектне має притаманні йому особливості, до яких слід віднести те, що фінансування здійснюється на основі створення проектної компанії, важливими функціями якої є узгодження інтересів основних учасників, у т.ч. щодо розподілу ризиків. До основних інструментів управління ризиками у проектному фінансуванні належать інструменти забезпечення виконання договірних зобов’язань, інструменти фінансового ринку, спеціальні фонди та резерви. Подальший розвиток проектного фінансування в Україні гальмується внаслідок дії факторів, обумовлених особливостями банківської діяльності, а також пов’язаних з впливом макроекономічних чинників. Істотного значення для розвитку проектного фінансування в Україні набуває вивчення можливостей адаптації досвіду світової практики до вітчизняних умов, аналіз різних схем проектного фінансування, що використовуються у розвинутих країнах, та можливостей їх застосування в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18.09.1991р. № 1560-XII. – – [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: http://zakon.rada.gov.ua.

2. Бардиш Г. О. Проектне фінансування : підручник / Г. О. Бардиш.2-ге вид. – К. : Алерта, 2010. – 463 с.

3. Міжнародний центр оптимальних рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ios-group.com.ua

4. Пересада А.А. Проектне фінансування: Підручник / А.А. Пересада, Т.В. Майорова, О.О. Ляхова. – К.: КНЕУ, 2005. – 736 с. ISBN 966-574-795-9.

5. Матычак Т. Проектное финансирование в Украине: условия, преимущества, риски [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.prostobiz.ua/layout/set/print/finansy/proekty/putevoditeli/proektnoe_finansirovanie_v_ukraine_usloviya_preimuschestva_riski_i_perspektivy

6. Куклік К. А. Проектне фінансування як транскордонна фінансова операція та перспективи його використання у вирішенні окремих економічних проблем / К. А. Куклік // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : Збірник наукових праць. – 2009. – № 26. – С. 191 – 202.