Економічні науки/4.інвестиційна діяльність і фондові ринки

К.е.н. Гузенко О.П., Мухіна Д.Є.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

Фондовий ринок України через призму проблем

Фондовий ринок є важливою складовою частиною економіки будь-якої держави, в тому числі в Україні. Він відіграє значну роль в економіці всіх держав. Проблеми вітчизняного фондового ринку постійно досліджуються провідними вченими економістами. До їх складу варто віднести: О.М. Мозгового [1], В.М. Діденко, В.П. Булат [2], О.І. Копилюк та О.М. Музичку [3], Л.М. Алексеєнко [4] та інших. Науковці вважають, що вітчизняний фондовий ринок має низку проблем, які слід вирішувати з позиції нормативно-правового регулювання. Пріоритетним на їх думку має стати підвищення рольового аспекту «Української біржі» та залучення новітніх технологій її функціонування. Зокрема, розвиток фондового ринку в Україні пов'язаний з великою кількістю проблем. Найголовнішими з них вважаються низька ліквідність, залежність від зовнішніх майданчиків, «зарегульованість» ринку, погана технічна оснащеність і слабка поінформованість громадян про фондовий ринок.

Найбільший денний оборот на «Українській біржі" склав 60 мільйонів гривень. ПФТС (Перша фондова торгова система) денний обсяг складає в середньому 30-40 мільйонів гривень. У той час як на ММВБ (Московська міжбанківська валютна біржа) денний оборот торгівлі акціями становить 1 - 2 мільярди доларів, а на провідних світових майданчиках значно більше. Такий низький обсяг угод спричинений серйозним недоліком ліквідності. За найпопулярнішим українським акціям в день проходить у кращому разі 10-20 угод, у другому ешелоні цілком може бути і одна угода на тиждень. Серйозні інвестори не зацікавлені в такому малоліквідному ринку, тому основними гравцями вітчизняного ринку є спекулятивні зарубіжні фонди, націлені на швидке отримання прибутку, і українські фінансові компанії, що давно працюють на цьому ринку. Як правило, звичайні громадяни практично не мають доступу на фондовий ринок. Вони, лише, можуть віднести гроші в інститути спільного інвестування: компанії з управління активами та пайові інвестиційні фонди, але мало хто знає про цю можливість, а після кризи колишні інвестори серйозно побоюються вкладати свої гроші в інвестування, так як немає гарантій одержання прибутку. Нагадаємо, за статистикою на 2009 рік тільки 8% населення України знають, що таке фондовий ринок і що в нього можна вкладати гроші. Кількість громадян, що вклали гроші в акції просто дуже мало, за станом на 2009 рік в ІСІ (інститути спільного інвестування) фізичними та юридичними особами було вкладено 2 мільярди гривень, в той час як небанківські депозити - 160 мільярдів. Така ситуація викликана, в першу чергу, відсутністю реклами такого інструменту вкладення капіталу, і відсутністю державної програми розвитку фондового ринку.

Дослідження показують, доступ на вітчизняний фондовий ринок обмежує його слабка технічна оснащеність. Тільки в цьому році українські компанії почали надавати послугу Інтернет-трейдингу своїм клієнтам. Ця послуга дуже поширена в усьому світі, вона дозволяє фізичній особі власноруч, через комп'ютерну програму, торгувати на фондових ринках, сплачуючи комісійні брокерові за скоєні угоди. Це економить час і кошти і дає клієнтові можливість бачити свої операції в реальному часі. В Україні кількість користувачів цієї послуги поки вимірюється сотнями, в світі ж таких користувачів вже мільйони.

Через низьку ліквідність українського фондового ринку головну роль у ньому грають нерезиденти (іноземні учасники), які шляхом швидкого введення і виведення капіталу можуть піднімати і опускати український ринок. У вітчизняних гравців немає достатніх коштів для ефективних маніпуляцій на ринку та протистояння іноземному капіталу. Вони можуть тільки рухатися в руслі тенденцій, які задають іноземні біржові гравці. Основним драйвером для українського ринку є Американський, Європейський і Російський ринки, вітчизняний ж ринок часто повторює їх руху і тенденції.

Таким чином, проблеми фондового ринку в Україні полягають, в основному, у відсутності стабільних політичних умов його розвитку, надмірної залежності від тенденцій на світових фінансових ринках, відсутності достатньої законодавчої бази, що тягне за собою організаційні проблеми, без подолання яких неможливо стабільний розвиток і функціонування ринку цінних паперів. Отже фондовий ринок стає обмеженим, тобто змушений розвиватиметься у визначених рамках, встановлених державними податковими, фінансовими та організаційними обмеженнями.

Література:

1. Мозговий О.М. Фондовий ринок: [навчальний посібник]/О.М. Мозговий – [2-ге вид. випр. і допов.]-к.:КНЕУ, 2004.-314с.

2. Діденко В.М. Фондовий ринок: [навчальний посібник]/В.М. Діденко, М.М. Свердан, В.П. Булан, О.М. Булан, О.М. Грубляк; за ред.. В.М. Діденка.- Чернівці: ТОВ «Видавництво Наші книги», 2010. – 624с.

3. Копилюк О.І. Банківські операції: [навчальний посібник]/О.І. Мозговий, О.М. Музичка – [2-ге вид. випр. і допов.]-к.:Центр учбової літератури, 2012.-536с.

4. Алексеєнко Л.М. Ринок фінансового капіталу : становлення, проблеми і перспективи розвитку:[монографія]/ Л.М. Алексеєнко.-к.: Вид-во буд-к «Максимум», Тернопіль «Економічна думка», 2004.-421с.