Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Гречишкіна О. В., доц. Скарбун З. О.

Донбаська національна академія будівництва та архітектури, Україна

Джерела фінансування інвестиційного проекту

Постановка проблеми. В умовах ринкової економіки однією з найважливіших проблем, що стоять перед будь-яким підприємством, є проблема залучення ресурсів під фінансування нових або підтримку вже наявних у неї інвестиційних проектів. Сучасні тенденції світового господарювання,  висока міра зношеності устаткування промислових підприємств і необхідність впровадження нових технологій для підвищення конкурентоспроможності продукції,  що випускається вітчизняними підприємствами, на світовому ринку визначають актуальність вибраної теми.  Таким чином, важливим теоретичним та практичним аспектом структурного оновлення матеріально-технічної бази підприємств є дослідження основних джерел фінансування інвестиційної діяльності та пошук альтернативних шляхів їх залучення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід відзначити, що інвестиційна діяльність та шляхи підвищення її ефективності, питання фінансування інвестиційних проектів є предметом постійних наукових пошуків. Це питання отримало висвітлення в працях таких вчених як: В.П.Савчука, С.Ф. Голова, В.С. Лєня, Д.В. Ваньковичем, Д.В. Дубіним, В.В. Жигінасом, О.М. Любченком, М.М. Туріянською, С.С. Шумською та ін.  

Метою дослідження є аналіз джерел фінансування інвестиційних проектів та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на вирішення проблеми фінансування інвестиційних проектів.

Основний матеріал дослідження. Рішення, що стосуються інвестицій, завжди вагомо впливають на майбутнє, а тому повинні бути ретельно обміркованими. Оцінюючи швидкість окупності інвестицій, дуже важливо розрахувати термін експлуатації нового обладнання, в першу чергу у зв’язку зі швидкими темпами його морального старіння по мірі удосконалення технологій. Управління інвестиціями містить в собі розробку інвестиційної стратегії, що у свою чергу ґрунтується на інвестиційній політиці. Управління, інвестиційна стратегія та тактика підприємства реалізується через вибір стратегічних цілей і завдань та методів їх досягнення. Політика управління інвестиціями становить частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних інвестиційних проектів [1; с. 451].

Очікувана результативність інвестиційних проектів багато у чому визначає вибір джерел їх фінансування та оптимальне їх поєднання. Загалом до класифікації джерел фінансування інвестиційних проектів серед вчених вироблено загальний підхід (табл. 1).

Таблиця 1

Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства [2; с. 185]

Власні	1. Частина чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток
	2. Амортизацінйі відрахування
	3. Страхова сума відшкодування збитків, спричинених втратою майна
	4. Раніше здійснені довготермінові фінансові вкладення, термін яких минає в поточному періоді
	5. Реінвестована шляхом продажу частина основних засобів
	6. Іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних активів
Залучені	1. Емісія привілейованих та простих акцій підприємства
	2. Емісія інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та компаній
	3. Безоплатно надані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування
	4. Внески сторонніх, вітчизняних та зарубіжних інвесторів до статутного фонду підприємств неакціонерної організаційно-правової форми
Позикові	1. Довготермінові кредити банків, та інших кредитних інститутів (включно з форфейтингом та іноземними кредитами)
	2. Емісія облігацій підприємства
	3. Цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування
	4. Податковий інвестиційний кредит
	5. Інвестиційний лізинг
	6. Інвестиційний селенг
	7. Кошти фізичних осіб

Власні джерела інвестицій підприємства у порівнянні з залученими та позиковими характеризуються простотою і швидкістю залучення, високою віддачею за критерієм норми прибутковості капіталу, оскільки не вимагають сплати позикового відсотка у будь-яких його формах. Використання власних ресурсів істотно знижує ризик неплатоспроможності й банкрутства підприємства і при цьому управління цілком зберігається в руках його власників. Разом з тим власні джерела обмежені, не дозволяють значно розширити інвестиційну діяльність за сприятливої кон’юнктури ринку. Недостатність зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів за некваліфікованого управління ними може призвести до важких фінансових наслідків для підприємства [3; с. 60].

Важливим джерелом інвестиційних ресурсів є амортизація. Використання амортизаційних відрахувань для оновлення основного капіталу є більш ефективним, ніж можливості використання прибутку на ці цілі. Справа в тому, що прибуток може використовуватись на інвестиційні цілі лише за бажанням керівництва або власників підприємства, і будь-яких законів, які зобов’язують спрямовувати частину прибутку на відновлення основних фондів, в Україні не існує. Натомість зміст та призначення амортизації полягає в тому, що її не можна використати на інші потреби, окрім капіталовкладення. В Україні старіння основних фондів відбувається швидкими темпами, а їх знос не покривається за рахунок амортизаційних відрахувань, заміни та нововведення [2; с. 187].

Зовнішні джерела формування інвестиційних ресурсів (позикові і залучені) мають у порівнянні з внутрішніми такі позитивні характеристики, як високий обсяг можливого їх залучення, більш жорсткий зовнішній контроль за ефективністю інвестиційної діяльності та реалізацією внутрішніх резервів її підвищення. Проте існують проблеми щодо їх залучення й оформлення: більш тривалий період залучення, необхідність надання відповідних гарантій (на оплатній основі) щодо застави майна. Важливим джерелом фінансування інвестицій в основний капітал є кредити банків, але для підприємства є більш ризиковим, так як відсотки за кредит та основну частину боргу йому необхідно повертати в будь-яких умовах, незалежно від успіху діяльності підприємства [4; с. 210].

Серед усіх інвестиційних ресурсів особлива роль належить бюджетним коштам. В структурі інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування частка бюджетних коштів має зростаючу тенденцію і в 2013 році становила 6,3 %, порівняно з 4,4 % у 2012 році. При цьому слід відмітити, що збільшується як частка коштів державного бюджету, так і місцевих. Також у сучасних умовах одним із ключових фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів є кошти іноземних інвесторів, але нажаль, Україна не належить до країн, яким іноземні інвестори надають перевагу. [5].

Висновок. Таким чином домінуючими джерелами фінансування інвестиційних проектів є власні кошти підприємств та кредити банків. Вплив на динаміку реалізації інвестицій в основний капітал справляють обсяги власних коштів, обсяги кредитів банків та обсяги коштів іноземних інвесторів. Тому наростає потреба в збільшенні обсягів зовнішніх джерел для фінансування інвестиційної діяльності.

Литература:

1.     Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємства: Навч. посіб. / Черваньов Д. М.; К.: Знання-Прес, 2012. - 622 с.

2. Коваленко Л.О. Фінансовий менеджмент / Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. - К.: Знання, 2010.- 485 с.

3. Жигінас В.В. Джерела інвестиційних ресурсів структурної перебудови / Жигінас В. В. // Формування ринкових відносин в Україні. - К., 2011. - №8. - С. 60 - 67

4. Дубін Т. Альтернативні джерела фінансування інвестиційної діяльності / Дубін Т. // Вісник Національної академії державного управління. - К., 2009. - №5. - С. 209 - 214

5.      Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.ukrstat.gov.ua /