Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

К.п.н., доц. Фурман Тарас Юрійович, Лобозінська Інна Петрівна

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Статистичний аналіз розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму в Україні

Однією з першочергових проблем розвитку економіки країни та окремих її галузей є низький рівень життя населення, а саме рівень його доходів.

Для України регулювання доходів населення є надзвичайно актуальним питанням, оскільки в умовах нестабільності економічного розвитку спостерігається гостра суперечність між обмеженістю ресурсів для реалізації соціальних програм та зростаючими вимогами до кінцевого попиту як одного з головних чинників економічного зростання. Високий рівень бідності працюючого населення та відсутність середнього класу в Україні через невідповідність середньостатистичних даних реаліям проживання звичайного українця та їх неможливість забезпечити умови для життя та розвитку населення країни обумовлюють необхідність комплексного реформування механізму формування доходів населення.

Особлива роль в аналізі рівня добробуту населення відведена статистичним методам дослідження, які знайшли своє відображення у працях багатьох українських та зарубіжних економістів, зокрема таких, як: Колот А., Латугін В., Спасенко Ю., Ульянов К., Геєць В., Панченко Є., Лібанова Е., Скрипник О., Шевченко Л., Щербина Ф. та інші. Проте дана тема продовжує залишатися актуальною і потребує подальших досліджень.

Метою статті є порівняльний аналіз розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму і розробка пропозицій з підвищення рівня добробуту населення України.

Доходи населення — як їх загальний обсяг, так і рівень — являють собою вихідний пункт для оцінювання й прогнозування процесу відтворення національного продукту, а отже, національного доходу та національного багатства країни.

Загалом, доходи повинні забезпечувати належну якість життя населення, що їх отримують.

Рівень життя населення визначається, з одного боку, складом і величиною потреб у різних життєвих благах (продуктах харчування, одязі, житлі, транспорті, різних комунальних і побутових послугах, освіті, медичному обслуговуванні, культурно-просвітніх заходах і т. д.), з іншого боку – можливістю їхнього задоволення, виходячи з пропозицій на ринку товарів та послуг і реальних доходів людей, їхньої заробітної плати. У свою чергу, і розмір реальної заробітної плати, і рівень життя населення визначаються ступенем ефективності виробництва на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, масштабом розвитку і якістю сфери послуг, освітнім і культурним рівнем населення [2].

Однією з передумов забезпечення достатнього життєвого рівня є встановлення мінімальної заробітної плати, причому запровадження й підвищення рівня мінімальної заробітної плати є більш продуктивним методом боротьби з бідністю, аніж різнопланові форми соціальної допомоги. Мінімальна заробітна плата є також засобом захисту найманих працівників від невиправдано низької заробітної плати, а також підтримує стратегічну лінію на підвищення її розміру до рівня, який забезпечує розширене відтворення робочої сили, професійну працездатність та розвиток людського капіталу.

Мінімальна заробітна платня (МЗП)- це законодавчо встановлений розмір заробітної платні за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці. Мінімальна заробітна платня є державною соціальною гарантією, обов’язковою для підприємств усіх форм власності й господарювання [3].

Основна мета законодавчого встановлення мінімальної заробітної плати – боротьба з бідністю, причому введення й підвищення рівня мінімальної заробітної плати є більш продуктивним методом боротьби з бідністю, аніж різнопланові форми соціального забезпечення.

Оплата праці в Україні здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України (322-VШ від 10.12.71 ВВЗ, 1971, дод. До № 50, ст 375), Законів України «Про оплату праці» (108/95-ВР), «Про колективні договори і угоди» тощо [1]. Згідно зі ст. 95 Кодексу Законів про працю України законодавче встановлення мінімального рівня заробітної плати сьогодні є одним з основних елементів державного регулювання.

Підхід до визначення мінімальної заробітної плати істотно відрізняється в різних країнах залежно від їхнього економічного стану. В одних країнах розмір мінімальної заробітної плати орієнтується на прожитковий мінімум, в інших – на таку винагороду, що забезпечує працівникам і їхнім сім’ям достатній життєвий рівень. Характерно, що в більшості країн з перехідною економікою, де, визначаючи рівень мінімальної заробітної плати, орієнтуються на прожитковий мінімум, вона виконує лише соціальну функцію захисту від бідності. Мінімальна заробітна плата, що встановлює захист прожиткового мінімуму, є перешкодою на шляху досягнення вищих заробітних плат [4].

З метою порівняльного аналізу розміру мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму в Україні за останні 14 років нами були розраховані та проаналізовані темп зростання мінімальної заробітної плати та відсоткове співвідношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму (таблиця 1).

Як видно з розрахованих показників, розмір мінімальної заробітної плати постійно зростає. Слід відзначити, що заробітна плата як і у попередні роки, залишається основним компонентом та джерелом доходів населення України: її частка у доходах становить 41,5 %.

Таблиця 1

Динаміка співвідношення рівня мінімальної заробітної плати

України та прожиткового мінімуму у 2000 – 2014 рр. [5].

Рік	Мінімальна заробітна плата одного працівника		Прожитковий мінімум, грн	співвідношення до прожиткового мінімуму, %
	грн.	темп зростання до відповідного періоду попереднього року, %
2004	237	128,10	362	90,45
2005	310	130,80	423	73,28
2006	375	120,96	465	80,64
2007	460	122,66	492	93,49
2008	605	131,52	592	102,19
2009	744	122,97	695	107,05
2010	922	123,92	839	109,89
2011	1004	108,89	934	107,49
2012	1118	111,35	1095	102,10
2013	1147	102,59	1108	103,51
2014	1218	108,94	1176	103,57

У 2014 році мінімальна заробітна плата одного працівника, зайнятого в економіці України, становить 1218 грн., що на 6.2% більше порівняно з минулим роком та у 5,1 разів – порівняно з 2004 роком. Це на 103.5 відсотка більше ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в Україні, встановлений на період 2014 року.

Слід відзначити, що розмір прожиткового мінімуму у 2014 році порівняно з 2004 роком збільшився у 3.2 раза. Якщо у 2004 році показник прожиткового мінімуму був на 125 грн. більший ніж середньомісячна заробітна плата в Україні, то у 2013 році цей показник на 39 грн. менший ніж середньомісячна заробітна плата.

Щодо частки прожиткового мінімуму у середньомісячній заробітній платі в Україні, то спостерігається така ситуація: у 2004 році прожитковий мінімум у 1,5 раза перевищував мінімальну заробітну плату, у 2007 році їх показники практично зрівнялися. Протягом 2008 – 2013 рр. мінімальна заробітна плата не суттєво перевищує прожитковий мінімум, що свідчить про те, що ситуація в країні, хоча й не суттєво, але покращується.

Сучасне співвідношення МЗП та прожиткового мінімуму дає підставу вважати, що влада офіційно визнає, що працездатні громадяни не живуть на заробітну плату. Рівень мінімальної платні зі зростанням української економіки практично ніяк не пов’язаний. При цьому офіційні ставки мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму не завжди переглядалися у зв’язку з підвищенням індексу споживчих цін, тобто рівень інфляції не враховується при її розрахунках. Прожитковий мінімум встановлюється, виходячи з вартості споживчого кошика – базового набору продуктів і товарів, які, згідно з розрахунками, повинен споживати громадянин.

Проте, визначення мінімальної заробітної плати, це не тільки визначення мінімального рівня споживання, необхідного для робітника, але й визначення для нього мінімального рівня продуктивності праці. Тому мінімальна заробітна плата і для робітників і для роботодавців є вагомим відправним моментом у формуванні ціни робочої сили на ринку праці. Відсутність у країні обґрунтованої величини мінімальної заробітної плати позбавляє обидві сторони трудових відносин вагомого орієнтиру в їхніх взаємовідносинах та можливості правильно організувати виробничу і трудову діяльність на підприємствах, без якої неможливий перехід до політики розвинутого зростання заробітної плати [2, 4].

Таким чином, у галузі мінімальної заробітної плати необхідно вжити невідкладних заходів щодо перетворення її в реально значиму величину. Тому запровадження мінімального розміру оплати праці повинно стати інструментом держави у регулюванні ринку праці, і мати на меті:

– встановлення реальної ціни робочої сили;

– зниження рівня бідності;

– захист працівників від можливих економічних потрясінь.

Для досягнення цієї мети необхідно в основу мінімальної заробітної плати покласти соціальний стандарт нормального відтворення робітника. Мінімальна заробітна плата повинна перевищувати прожитковий мінімум у 1,2-1,5 разу для того, щоб дорівнювати вартості об’єму ресурсів, необхідних для відтворення робітника та його родини; удосконалити методики встановлення розміру прожиткового мінімуму задля забезпечення максимальної відповідності цього стандарту реальній вартості споживчого кошика та послуг; переглянути набор товарів та послуг в бік їхньої відповідності реальним життєвим потребам людини та медичним стандартам; необхідно мінімальну заробітну плату розраховувати на основі створення кореляційної моделі, в основу якої мають бути покладені відповідні статистичні критерії – фактори, що істотно впливають на рівень МЗП (бюджет прожиткового мінімуму, товарна частина фонду особистого споживання, розподіл доходів серед економічно активного населення, індекс зростання споживчих цін, зайнятість населення тощо)…

Література:

1. Кодекс законів про працю України, затверджений Законом № 322-VШ від 10.12.71 ВВЗ, 1971, дод. До № 50, ст 375 (зі змінами, унесеними відповідними Законами України).

2. Перехідна економіка / В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Лібанова та ін. ; за ред. В. М. Гейця. – К. : Вища школа, 2003. – 591 с.

3. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95 з наступними змінами і доповненнями // Уряд. кур’єр. – 1995. – 18 трав. – С. 10-11.

4. Скрипник О. Якою має бути мінімальна зарплата в Україні?// Праця і зарплата. – № 11 (591). – С. 5–7.

5. Офіційна сторінка Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.