Носарівська О.М.

Науковий керівник: доцент Яковишина Н.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Облік операцій з необоротними активами в бюджетних установ

Особливістю діяльності бюджетних установ є те, що метою їх діяльності не є створення прибутку, метою їх діяльності є досягнення передбачених планами та кошторисами показників, виконання поставлених в статуті або ж передбачених програмою фінансування завдань і функцій.

Для забезпечення діяльності бюджетних установ та високоякісного надання послуг вони повинні бути забезпечені засобами праці – необоротними активами. В бюджетних установах основні засоби не створюють матеріальні блага, а тому не є засобами виробництва і використовуються як основні засоби невиробничого призначення.

Актуальність досліджуваної теми підтверджується тим, що однією з визначальних умов успішного функціонування підприємства є наявність сучасних засобів праці та їх раціональне використання.

Метою написання статті є розгляд особливостей відображення операцій з необоротними активами в обліку бюджетних установ.

Питання обліку необоротних активів бюджетних установ є актуальним і завжди привертало до себе увагу багатьох науковців, серед них слід виділити Атамаса П.Й., Джогу Р.Т., Палія В.Ф., Панкевича Л.В., Свірко С.В. та інші. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних вчених, слід відзначити, що розкриття питання обліку необоротних активів бюджетних установ потребують подальшого наукового дослідження.

Необоротні активи – це сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік. [2]

Закладів охорони здоров’я

Склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками (рис 1).

Н

Е

О

Б

О

Р

О

Т

Н

І

А

К

Т

И

В

И

Закладів освіти

За галузевою належністю

Ті, що перебувають у запасі

Рис. 1. Класифікація необоротних активів

Особливістю необоротних активів є багаторазове їх використання в процесі повсякденної діяльності, збереження початкового зовнішнього вигляду (форми) протягом тривалого періоду, який перевищує один рік. Під впливом зовнішніх умов вони зношуються і протягом нормативного терміну переносять свою первісну вартість на кінцевий результат діяльності установи, а з цього випливає, що від правильності формування первісної вартості, залежить кінцевий результат діяльності установи. [1]

Мінімальним терміном експлуатації необоротних активів є один рік. Термін очікуваної експлуатації таких об'єктів визначається у відповідному порядку з огляду на показники практики та характеристики об'єктів. Однак установлений (запланований) термін експлуатації є порівняно умовним, оскільки він безпосередньо залежить від багатьох факторів, а саме: фактичної міцності об'єкта, інтенсивності його використання, якості сервісного обслуговування, ставлення до нього персоналу, рівня розвитку технічного прогресу тощо.

У процесі експлуатації необоротних активів відбувається їх поступове спрацювання (знос), що являє собою поступове зниження первісної вартості зазначених об'єктів обліку. Знос поділяється на фізичний – матеріальне спрацювання об'єктів – та моральний, який відбиває старіння необоротних активів на фоні розвитку виробництва нових, ефективніших аналогів [1].

Нарахування зносу здійснюється щорічно в останній день грудня. Розмір зносу виражається у відсотках до первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів і називається нормою зносу. Для нарахування зносу необоротні активи розподіляються на три групи, кожна з яких об'єднує відповідні об'єкти за субрахунками:

- групу 1 утворюють необоротні активи, що обліковуються на субрахунках № 103, 106 (підгрупа 4). Це будинки, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, зокрема житлові будинки та їхні частини (квартири й місця загального користування);

- групу 2 складають основні засоби, що обліковуються на субрахунку № 104 (крім підгруп 1, 2), автомобільний транспорт і запчастини до нього, що обліковуються на субрахунку № 105, інструменти та інвентар на субрахунку №106 (крім підгрупи 4), необоротні активи на субрахунку №117. Це автомобільний транспорт та вузли (запасні частини, вартість яких за одиницю становить понад 2500 грн.), меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно- обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна тара;

- до групи 3 відносяться необоротні активи, що обліковуються на субрахунках № 104 (підгрупи 1, 2), № 105 (крім автомобільного транспорту й запчастини до нього), № 107 (підгрупа 1), № 108 (стосовно багаторічних насаджень, які досягли експлуатаційного віку), № 12і, 122. Це будь-які інші необоротні активи, не включені до груп 1 і 2. [3]

Отож, при проведенні інвентаризації, щорічно, слід проводи аналіз використання необоротних активів, утримання яких лежить безпосередньо на бюджеті установи, і на необоротні активи які не діють і не використовуються в установі слід звернути увагу, щодо доцільності їх утримання.

При обліку зносу та ремонтів та сервісному обслуговуванні необоротних активів слід обов'язково враховувати ефективність та інтенсивність їх використання. Враховуючи обмеженість бюджетних коштів щодо поновлення необоротних активів бюджетних установ слід досить ретельно підходити до питання доцільності вибуття їх з балансу бюджетної установи.

Література

1. Атамас П.Й. Облік у бюджетних установах. 4-те вид. перероб. та доп. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011 – с. 345 – 353.

2. Джога Р.Т. Облік у бюджетних установах: основи побудови, нормативна база, реформування // Бхгалтерський облік і аудит. – 2005. - №8-9. – С.26- 36.

3. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ № 64 // Все про бухгалтерський облік (спецвипуск). – 2010 - №7 – С.55-61.