Економічні науки/7. Облік і аудит

Луць І.В., Шендеровська А.С., Торба А.В.,

Національний університет Державної податкової служби України, Україна

Проблеми бухгалтерського обліку лізингових операцій на підприємстві

Одним з найпоширеніших у світовій практиці способів технічного оснащення і оновлення основних засобів господарюючого суб’єкта виступає лізинг. Це складна синтетична форма господарських зв’язків, що містить у собі елементи купівлі – продажу, кредиту, оренди, прокату, продажу в розстрочку.

Популярність лізингу як форми посередництва на ринку об’єктів капітального інвестування пояснюється можливістю для лізингоодержувача відмовитися від банківського кредитування з одночасною економією обігових коштів підприємства, розширенням сфери діяльності, освоєнням нових сегментів ринку для виробника (постачальника) предмета лізингу та розвитком інфраструктури ринку за рахунок мережі обслуговуючих підприємств.

У сучасних умовах господарювання, коли основні виробничі фонди в більшості галузей національної економіки морально і фізично застаріли і потребують зміни, лізинг як новітня форма ринку засобів виробництва має важливе значення для оновлення технічної бази виробництва. Тому необхідним є створення методичних розробок для розрахунку лізингових платежів, а також удосконалення системи обліку лізингових операцій.

Питання обліку лізингових операцій були предметом досліджень багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких Ф.Ф. Бутинець, М.Я. Дем'яненко, В.І. Міщенко, Г.Г. Кірейцев, О.Г. Луб'яницький, П.Т. Саблук, Н.Г. Слав'янська, Ю.І. Осадчий, Я.Б. Усенко, П. Балтус, Г. Бірман, Р. Брейлі, І.Є. Глушков, В.А. Горемикін, Н.П. Кондраков, І.А. Ламикін, С. Майєрс, Ж. Матук, Н.А. Панічев, Л.Н. Прилуцький, С. Шмідт, Х.-Й. Шпітлер та ін.

 Мета статті полягає у дослідженні проблем бухгалтерського обліку лізингових операцій компаній і розробці пропозицій щодо його вдосконалення.

Відповідно до Закону України «Про лізинг» ним вважається підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізонгодавцем у виключне використання на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів [4].

У бухгалтерському обліку облік лізингових операцій здійснюється відповідно до П(С)БО 14 «Оренда». У разі придбання лізингодавцем об’єкта лізингу у виробника, лізингодавець відображає всі витрати на придбання об’єкта лізингу на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а після введення в експлуатацію його обліковують на рахунку 10 «Основні засоби» [5].

Методи розрахунку лізингових платежів ґрунтуються на теорії зміни вартості грошей у часі. Це зумовлено тим, що лізингова компанія має враховувати розрив у часі між сплатою грошових коштів постачальнику та отриманням грошей від лізингоодержувача. У методі розрахунку лізингових платежів потрібно враховувати особливості залучення компанією ресурсів для фінансування лізингових договорів. Основною вимогою є рівність сукупної теперішньої вартості платежів та вартості майна, яке пропонується у лізинг.

Застосування методу розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів, з погляду П(С)БО 14 «Оренда»,  дає змогу орендареві заздалегідь визначити і спланувати фінансові витрати від лізингової операції, а орендодавцю одержувати очікувані фінансові доходи [5].

Однак, на практиці у формулу розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів варто було б додати показник індексу інфляції (за умови зазначення його застосування в угоді). При цьому лізинговий платіж за певний період буде дорівнювати добутку платежу за попередній період та індексу інфляції того періоду, за який він визначається. Якщо необхідно визначити платежі за конкретний період, то можна помножити перший платіж на добуток індексів інфляції за розрахунковий період або підсумувати отримані результати розрахунків.

Щодо амортизації об’єкта фінансової оренди, то орендар нараховує її протягом періоду очікуваного використання активу за обраним (згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» і 8 «Нематеріальні активи») методом за кредитом рахунка 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» [3].

При використанні лізингових операцій є ще невирішені питання щодо облікового відображення основних засобів, які вже введені в експлуатацію або проходять державну реєстрацію. Можливі два облікових варіанти: поки не зареєстровано право власності, об'єкт нерухомості обліковується на рахунку субрахунку 151 «Капітальні інвестиції», або майно відразу враховується на окремому субрахунку до рахунку 10 «Основні засоби» з урахуванням аналітичності до робочого плану рахунків установи, яка веде лізингову діяльність. Подальша заборгованість за майно, яке передано у фінансовий лізинг, повинно обліковуватися на окремому субрахунку 181. Якщо лізингодавець прийняв нерухомість по акту прийому-передачі від генерального підрядника, ввів його в експлуатацію і почав процедуру реєстрації, то її можна врахувати на окремому субрахунку рахунка 181 як майно для здачі в оренду, право власності на яке не зареєстроване. Якщо ж нерухомість введена в експлуатацію, але процедура реєстрації не почалася, то врахувати об'єкт на рахунку 181 не можна. Проте необхідно зафіксувати обраний варіант обліку в обліковій політиці. Це правило поширюється і на землю, якщо вона виступає одним з об'єктів операції лізингу [2].

Що стосується відображення лізингових операцій в звітності, то ми вважаємо, що необхідно внести до Приміток до річної фінансової звітності додаткову таблицю, яка б надавала більш детальну інформацію про об’єкти лізингу, оскільки вони є важливою складовою матеріально-технічної бази підприємства. В робочому плані рахунків доцільно ввести додаткові субрахунки для аналітичного обліку об’єктів лізингу [1].

Удосконалити процес обліку лізингових операцій також можливо при затверджені методичних рекомендацій з обліку лізингу на підприємствах.

Отже, лізингові операції широко розповсюджуються в Україні. Лізинг є засобом пришвидшення оновлення основних фондів, стимулювання розвитку національної економіки в цілому, її структурної перебудови, збільшення інвестицій у різні галузі економіки. Проте існує необхідність удосконалення законодавчої бази, усунення суперечностей у законах, які регулюють цей вид діяльності, удосконалення системи обліку лізингових операцій.

Також вважаємо за необхідне застосовувати різні методики, які дозволять враховувати вплив інфляційних процесів, банківських відсотків і різних інших чинників, що забезпечить досягнення оптимальних договірних положень, які будуть задовольняти обидві сторони.

Література:

1. Байдик О.О. Фінансовий лізинг. Проблеми обліку та оподаткування / О. Байдик // Контракти. Дебет-Кредит. – 2002. – № 22–23. – С. 31–34.

2. Волкова М.В., Кунченко О.В. Удосконалення обліку лізингових операцій на підприємствах України [Електронний ресурс]/ www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics/67475.doc.htm.

3. Граковський Ю. Особливості відображення фінансового лізингу в бухгалтерському й податковому обліку / Ю. Граковський // Вісник податкової служби України. - 2010. - № 19. - C. 16-23.

4. Закон України «Про фінансовий лізинг» №394-XIV від 14.01.1999 р. із змінами від 11.12.2003 р. № 1381-IV[Електронний ресурс] // Режим доступу < http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-вр>.

5. Положення стандарт бухгалтерського обліку 14 "Оренда" затв. наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. № 181. [Електронний ресурс] // Режим доступу <http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO14.aspx>.