Экономические
науки/7. Учет и аудит.
К.е.н. Сльозко Т.М.
Київський національний
торговельно-економічний університет, Україна
ІНСТИТУЦІЙНА
ТЕОРІЯ У ОБЛІКОВІЙ НАУЦІ: ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ДЕФІНІЦІЙ
Досліджуючи місце
теорії інституціоналізму у обліковій науці не можна не помітити певний різнобій
у використанні її категоріального апарату. Серед категорій, що викликають
найбільше питань, виділяються дві групи: з одного боку, “інститут” та “інституція”;
з іншого – похідні від них “інституційний” та “інституціональний”. Всі названі
тлумачення базуються на понятті “інститут” (від лат. – institum – встановлення,
установа), запозиченого з юриспруденції. Вважається, що інститутом можуть бути:
(а) соціальна структура, яка включає в себе усю множину соціальних відносин;
(б) соціальний продукт у вигляді придуманих людьми обмежень; (в) взаємодія між
людьми; (г) об’єкт, на який впливають (діють) інститути – індивідуальна
поведінка економічних агентів [1].
Класик
інституціоналізму, нобелівський лауреат Д.Норт вказує, що інститути є “правилами гри”, а інституції
(організації) – це гравці [2]. Однак
має місце ототожнення інститутів з організаціями, коли не лише правила і
норми, але й установи, що їх реалізують на практиці, об’єднують одним поняттям
“інститут”[3]. Натомість, Ю.М. Коваленко під інституціями бачить норми, а не організації,
які втілюють норми у життя [4]. Це свідчить, що не вироблено єдиної концепції
щодо змісту дефініції “інституція”, про що заявляє Ю.Шкворець [5].
Схожі проблеми
має й друга група категорій, які походять від перших – це прикметники
“інституціональний (- на, - ні)” та “інституційний (- на, - ні)”. Приклад
розбіжностей бачимо у навчальному посібнику із національної економіки,
рекомендованого МОНУ (Лист № 1/11-7683 від 11.08.2010), глави 5, п. 5.1. “Інституційні підходи до дослідження національної
економіки” [6]. На першій же сторінці цієї глави, в одних й тих же абзацах,
спостерігається одночасне використання двох названих вище прикметників,
зокрема: “... при використанні різних інституціональних
підходів”, тоді коли “...
вироблення стратегічного напряму інституційного
розвитку країн”; або “... дослідження інституційних
процесів”, але “... основні інституціональні концепції”; “... складовою інституціональної теорії є інституційне
змінення” [6].
Та ж сама ситуація спостерігається
і у науковій літературі: (1) зміст інституційної
теорії, “старого” та “нового” інституціоналізму;
(2) інституційне
середовище заслуговує на ретельне дослідження, що можливе за допомогою інституціональної теорії; (3)
“…результативність економічних рішень щодо розвитку економіки значною мірою
залежить від ефективності інституційної
бази суспільства” [7]. В.В. Вольчик, відомий дослідник теорії пише у своєму заголовку: “поняття інституціональної структури”, і тут же рядом, даючи її
характеристику, вже говорить про інституційну структуру
[8]. У О.В.Покатаєвої інституціональні перетворення у економіці [9],
а у В.Поворозник інституційні зміни та інституціональна
рівновага [1]. З цього всього виникає
цілком справедливе запитання, тоді що правильно?
Для того, щоб відповісти на
поставлене питання, звернемо своє дослідження до англійської мови, із якої й
прийшло до нас це тлумачення, отримавши відповідний переклад. У англійській
мові зустрічаються слова: іinstitute,
institution, institutional. Якщо перші два слова перекладаються як: institute – інститут; institution – інституція (із їх сутністю ми визначилися
вище, зупинившись на точці зору класика), то третє слово уже при самому
перекладі має проблему. Її сутність полягає в тому, як правильно перекласти
слово institutional – інституціональний чи інституційний? Від латинських
іменників на -ium (укр. часто -ія), маємо прикметники з -іаль- (рідко -ій-);
від латинських іменників на -io (укр. часто -ія), маємо прикметники з -ій-
(якщо в першоджерелі нема суфікса -al-), або з -іональ- (якщо в першоджерелі
суфікс -al- є).
Зробимо деякі висновки із цього, коли словотворення матиме
наступний вигляд: якщо за основу брати іменник institute – (інститут) від нього, очевидно, мають походити
слова: інституційний, інституційне тощо; якщо за основу брати прикметник institutional, то саме від нього мали би сформуватися
слова: інституціональний, інституціональне тощо. Однак в результаті простого
перекладу на російську мову слова
“інституційна” через електронний словник отримуємо слово “институциональная”,
те ж саме і в перекладі на англійську – “institutional”. Тому в українській інтерпретації, можливо,
слід дивитися за контекстом, як і для чого використовується те чи інше слово.
Якщо відкинути переклад, а взяти
тільки сутність слів, то, очевидно, беручи до уваги інститути як закони і
норми, слід використовувати у контексті слово інституційні, тобто зміни норм і законів призводять до інституційних
змін. Однак, інституції при цьому розглядаються як організації, що реалізують
норми і закони, а оскільки середовище включає і інститути, й інституції, то, з усією очевидністю, вимальовується термін
інституціональне середовище.
Немає єдиного підходу до
тлумачення цих слів і у філологів. Візьмемо лише один приклад із автореферату
дисертації ”[10], у якому вживаються поруч і те, й інше слово: інституційний дискурс, але інституціональне спілкування. Звернемося до
словника: Lingvo Online ”[11], у якому існують обидва тлумачення: інституціональний
тлумачиться як заходи, дії, що їх здійснює держава із формування нових,
усуненню старих або трансформації економічних інститутів; інституційний – від
слова інституція, тобто організація, що займається створенням норм.
Висновки.
Проведене дослідження дозволяє зробити два висновки. У першому випадку слід стати на позицію
нобелівського лауреата Д. Норта, взявши за основу його твердження, що інститути
– це норми і закони, що є обмеженнями у людській
діяльності; а інституції – це організації, які ці обмеження створюють у вигляді
норм і законів. У другому випадку застосування тлумачень має залежати від
контексту їх використання та погляду автора, який це робить, оскільки їх можна
вважати однорідними словами, що не змінюють змісту того чи іншого явища. Чому саме так,
обґрунтовано вище.
Література:
1. Поворозник В.О. Інституційні зміни в
умовах трансформаційної економіки України: Автореф. дис. канд. екон. наук:
08.01.01 Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 19с. // [Електронний ресурс]:
– Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2006/06pvoteu.zip
2. Проблемы современной экономики и институциональная теория / Под ред.
В.В. Дементьева, Р.М. Нуреева. – Донецк: ДонНТУ, 2009. – 500с.
3. Смирнов Д.А. Понятийный аппарат института оплаты труда: комплексный анализ // http://www.dissercat.com/content/ponyatiinyi-apparat-instityta-oplaty
4.Коваленко Ю.М. Інституційна організація фінансового сектора економіки України // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VUABS/2010_2/29_01_01.pdf
5.Шкворець Ю.Ф. Роль інституційних чинників в інноваційному розвитку
економіки //[Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://iee.org.ua/files/conf/conf_article6.pdf
6.Національна економіка. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. –
248 с. // [Електронний ресурс]: http://pidruchniki.ws/18060203/ekonomika/institutsyunalni
7. Козаченко Г.В., Пантюхін В.О. Інституційна теорія: зміст, еволюція та сучасне застосування // [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://firearticles.com/economika-pidpryemstv/128-institucijna-teoriya-zmist-evolyuciya-ta-suchasne-zastosuvannya-kozachenko-g-v-pantyuxin-v-o.html
8. Вольчік В.В. Інституційна структура економіки
//[Електронний ресурс]: – Режим доступу:http://refs.co.ua/82194-Institucional_naya_struktura_ekonomiki.html
9. Покатаєва О.В.
Інституціональні перетворення у національній економіці//[Електронний
ресурс]: – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/21_DNIS_2009/Economics/49149.doc.htm
10. Боллігер К. І. Зіставлення використання біблеїзмів в інституціональному дискурсі
різних культур //
Автореф. дис. канд. філологіч. наук: 10.02.20 Тверь.
– Т., 2005. – 19с. // [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://ua-referat.com
11. Lingvo Online// [Електронний ресурс]: – Режим
доступу: www.slovnyk.net