Дріга О.П.

асистент кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Пістунова Д.О.

магістр кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Проблеми визначення сутності та класифікації основних засобів

У сучасному розумінні характеристика ринкової економіки полягає у забезпеченості підприємства конкурентоспроможними засобами праці. Відповідні зміни та належна організація в управлінні виробництвом та споживанням, формах власності та структурі підприємства, дає змогу власникам ефективніше використовувати у своїй діяльності матеріально-технічну базу. Однією з головних умов такого функціонування є забезпеченість суб’єкта господарювання основними засобами. Розвиток та розширення діяльності будь-якого підприємства безпосередньо залежить від грамотного та достовірного відображення в бухгалтерському обліку активів.

На сьогоднішній день існує декілька проблемних питань, щодо економічної сутності та класифікації основних засобів. В першу чергу, нечітка нормативно-правова база, що сприяє перекрученню сутності основних засобів. Неоднозначний взаємозв’язок між податковим та фінансовим обліком основних засобів. Розбіжності в класифікації основних засобів, впливають на правильність вибору того або іншого варіанту оцінки та обліку. Вищевикладені питання зумовили актуальність теми дослідження.

Розглянемо детальніше одну з провідних складових активу підприємства – правильність класифікації основних засобів. За багатолітню історію економіки, питання класифікації основних засобів висвітлювали у своїх наукових працях такі вчені, як Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Сопко В.В. та інші. Попри багаторічні напрацювання багатьох вчених економістів з питань класифікації основних засобів, ще багато спірних та невисвітлених питань постають у цій сфері.

Згідно Податкового кодексу України [1], основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

У Податковому кодексі представлена своя класифікація основних засобів, що була наближена до правил ведення бухгалтерського обліку після набуття кодексом чинності. Згідно чинного законодавства, кодекс затверджує строки корисного використання основних засобів. З проведеного аналізу питання класифікації основних засобів, можна дійти висновку, що впровадження Податкового кодексу України, дійсно принесло декілька змін щодо основних засобів.

Згідно затвердженої класифікації П(С)БО 7 «Основні засоби» [2] в бухгалтерському обліку основні засоби поділяються на 3 категорії: основні засоби, інші необоротні активи, незавершені капітальні інвестиції.

У Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів [3] вказано, що керівництво підприємства самостійно на власний розсуд може розширювати класифікацію, розподіляючи об'єкти основних засобів за групами (підгрупами), зокрема на власні, орендовані, запасні, ті що перебувають в експлуатації, на консервації, в оренді; такі, що орендовані в інших суб'єктів ведення господарської діяльності або у фізичних осіб; такі, що перебувають на ремонті, модернізації, реконструкції, добудові або частковій ліквідації тощо. Особливо актуальним для сільськогосподарських підприємств є поділ основних засобів на об'єкти матеріально-технічного, рослинного чи тваринного призначення.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [4] керівництво підприємства самостійно обирає та визначає міру використання класифікаційних ознак, за якими здійснюється диференціація основних засобів та методу амортизації, виходячи зі специфіки та рівня мінливості умов підприємницької діяльності. До основних чинників, які впливають на структуру класифікації основних засобів того чи іншого підприємства можна віднести наступні: галузь в якій працює дане підприємство, його спеціалізація, обсяг виробництва, науково-технічний прогрес тощо.

За результатами дослідження можна зробити висновок, що основні засоби можливо класифікувати за різними ознаками, але важливим фактором є те, що керівництво на власний розсуд може розширювати існуючу класифікацію, розподіляючи об'єкти основних засобів у певні групи. Обґрунтована класифікація основних засобів забезпечує групування за видами об'єктів у всіх галузях економіки, що дозволяє досягти співставлення облікових показників різних підприємств.

Виходячи з проаналізованих наукових джерел та законодавчих актів, що регулюють ведення бухгалтерського обліку в частині наведених класифікаційних ознак основних засобів, можна стверджувати, що вона є досить звуженою. В залежності від особливостей господарської діяльності кожне підприємство володіє специфічними основними засобами і має право самостійно обирати та визначати ступінь використання класифікаційних ознак, за якими здійснюється їх диференціація, виходячи зі специфіки та рівня мінливості умов власного господарювання, необхідності забезпечення належної оперативності в прийнятті управлінських рішень.

Для забезпечення своєчасного та правильного обліку основних засобів та контролю за їх збереженням і використанням на підприємстві має бути розроблена економічно обґрунтована класифікація основних засобів. Із всієї сукупності класифікаційних ознак, доцільно виокремити наступні класифікаційні ознаки: за функціональним призначенням; за ознакою належності; за використанням.

Отже, дослідження класифікації основних засобів дає змогу оптимізувати їх структуру, тобто забезпечити ефективне використання, сприяти покращенню стану виробництва. При цьому для потреб аналітичного обліку класифікацію основних засобів для кожного індивідуального підприємства слід формувати з урахуванням галузі в якій воно функціонує, його організаційної структури та системи оподаткування.

Література:

1. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 року № 92 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

5. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів; під заг. ред. Ф.Ф.Бутинця. - 8-ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2009. - 912 с.

6. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку: Монографія. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 522 с.

7 Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. 3-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 576с.