Д. с.-г. н., проф.,
чл.-кор. НААН Вергунов В.А.
Національна наукова
сільськогосподарська бібліотека
Національної академії аграрних
наук України, Україна, м. Київ
ЕЙСНЕР Федір Федорович (1916–1986) -
один з організаторів дослідної справи у тваринництві
Народився Ф.Ф. Ейснер 13 лютого
1916 р. в Москві. Трудову діяльність розпочав у 1931 р. як технік
Всесоюзного інституту сільгоспбудівництва НКЗ СРСР. У 1933 р. вступив до
Московського м’ясо-молочного інституту, який у 1935 р. як зоотехнічний
факультет увійшов до складу Московської сільськогосподарської академії
ім. К.А. Тімірязєва., де розпочалося формування наукових пріоритетів
Ф.Ф. Ейснера під впливом таких відомих учених, як Д.А. Кисловський,
Є.Я. Борисенко, І.С. Попов, В.О. Вітт та ін.
У 1937–1940 рр. виконував обов’язки
старшого наукового співробітника відділу розведення, генетики і селекції
Всесоюзного науково-дослідного інституту конярства. У
1940 р. його переводять до Узбецького науково-дослідного інституту
тваринництва на посаду старшого наукового співробітника відділу розведення. У
цей період відбувається становлення Ф.Ф. Ейснера не лише як допитливого
науковця, але і як талановитого популяризатора племінної справи. Свідченням цього
є перші наукові праці вченого: «Опытная работа по коневодству в колхозах
Узбекистана» (1940), «Передовая верблюдоводческая ферма» (1940), в яких він
узагальнює передовий досвід ведення галузей конярства та верблюдівництва,
висвітлює їх значення у системі сільського господарства республіки. У
1942 р. - призначають начальником обласного
конеуправління, а згодом начальником управління тваринництва облземвідділу в
м. Ургенчі. У роки Другої світової війни він робив посильний внесок в
організацію племінної роботи з евакуйованою худобою із територій, що були
захоплені німецькою армією, а також її реевакуації.
У 1944 р. поступив до аспірантури
Всесоюзного інституту тваринництва, де підготував за керівництва
доктора сільськогосподарських наук, академіка ВАСГНІЛ О.С. Всяких і в 1947 р. захистив
кандидатську дисертацію на тему «Результати акліматизації костромської худоби в
Киргизії та організація племінної роботи з нею».
Після закінчення аспірантури працював старшим науковим співробітником відділу великої рогатої худоби Всесоюзного інституту тваринництва. У 1949 р. його переведено до Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР, де він займав посади старшого наукового співробітника, заступника директора (з 1954 р.), наукового консультанта з наукової роботи (з 1983 р. до останніх днів життя). У 1964 р. захистив докторську дисертацію на тему «Методи оцінки і добору бугаїв». У 1967 р. його затверджено у вченому званні професора, а в 1970 р. обрано членом-кореспондентом ВАСГНІЛ. Учений доклав зусиль до розширення наукової тематики Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР, оптимізації його структури та зміцнення матеріально-технічної бази. Сприяв підвищенню результативності фундаментальних і прикладних досліджень, запровадженню найбільш перспективних наукових розробок у виробництво. Здійснював наукове керівництво організованим у 1979 р. Селекційним центром з м’ясного скотарства, зона діяльності якого поширювалася на Україну, Білорусію, Молдову та частину Північного Кавказу.
Ф.Ф. Ейснер зробив вагомий внесок у становлення організаційних і науково-методичних основ удосконалення секції тваринництва і ветеринарії Південного відділення ВАСГНІЛ. Секцією з 1969 р. здійснювалися координування та науково-методичне керівництво дослідною справою у галузі тваринництва Української та Молдавської РСР. За керівництва Ф.Ф. Ейснера завершено дослідження з прогнозування ефекту селекції, моделювання добору тварин за продуктивністю, розроблення програми генетичного аналізу стада.
За
видатні заслуги у галузі тваринництва вченого відзначено вищою зоотехнічною
нагородою – Золотою медаллю ВАСГНІЛ ім. М.Ф. Іванова (1984) і
присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1986).
Ф. Ф. Ейснер
пішов із життя 3 жовтня 1986 р.
До основних розробок вченого у галузі племінного скотарства належать: запровадження методів генетики у племінну практику скотарства; теорія породи та формування її генеалогії; племінна робота на племзаводах, товарних фермах і комплексах; основи бонітування тварин; типи будови тіла та їх значення для селекції; вирощування, оцінка й раціональне використання плідників; міжпородне схрещування і гетерозис; розробка й запровадження методів великомасштабної селекції; розведення за лініями та родинами; проблема інбридингу; онтогенез, конституція; моделювання селекційного процесу; перспективне планування племінної справи; збереження генофонду порід; проблеми акліматизації сільськогосподарських тварин. В останні роки життя займався розробкою методів селекційно-племінної справи в умовах промислової технології виробництва молока, а також удосконаленням методу оцінки спадкових якостей тварин із використанням констант популяційної генетики і прогнозування ефекту селекції для окремих стад і великих масивів великої рогатої худоби. Учений є автором центрально-східного внутрішньопородного та харківського заводського типів української чорно-рябої молочної породи. Разом із професором М.А. Кравченком і П.Л. Погребняком плідно працював над становленням спеціалізованої галузі м’ясного скотарства в Україні, розробив програму створення вітчизняних м’ясних порід і типів. У 1993 р. апробовано українську м’ясну породу худоби, виведену за методикою цих видатних фахівців. Ф.Ф. Ейснером одноосібно або у співавторстві написано понад 300 наукових праць, серед яких більше 50 монографій, підручників, посібників, довідників. У системі вищої зоотехнічної освіти важливе місце посіли такі підручники, підготовлені Ф.Ф. Ейснером, як «Велика рогата худоба» (1951, 1952, 1953), «Зоомінімум» (1951, 1952), кожен із яких витримав кілька перевидань. Теоретичним підґрунтям для подальших досліджень і плідного наукового пошуку в селекції великої рогатої худоби є його монографії: «Оценка быков по качеству потомства» (1963), «Как составить план племенной работы с крупным рогатым скотом» (1969), «Теория и практика племенного дела в скотоводстве» (1981), «Племенная работа с молочным скотом» (1986).
Популяризації наукових здобутків у галузі тваринництва сприяла редакційно-публіцистична діяльність Ф.Ф. Ейснер. Він був членом редакційної колегії республіканського міжвідомчого наукового тематичного збірника «Молочно-м’ясне скотарство», «Науково-технічного бюлетеня», всесоюзного галузевого наукового видання – журналу «Молочное и мясное скотоводство». Доклав зусиль до становлення Музею тваринництва, відкритого на базі Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР.
При Науково-дослідному інституті тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР Ф.Ф. Ейснер заснував визнаний науковий центр з проблем розведення та селекції тварин. Ним підготовлено 40 науковців, 4 із яких у подальшому стали академіками та членами-кореспондентами НААН, 9 – докторами наук, провідними вченими у галузі тваринництва. Серед його учнів академіки НААН В.П. Буркат, В.С. Козир, члени-кореспонденти НААН М.Я. Єфіменко, С.Ю. Рубан, доктори сільськогосподарських наук В.І. Власов, Д.А. Волков, В.В. Мирось, В.М. Макаров, О.П. Полковникова та ін.
Література:
3. Курбатська О. І. Життєвий та творчий шлях члена-кореспондента ВАСГНІЛ Ф. Ф. Ейснера (1916–1986) [Електронний ресурс] / О. І. Курбатська // Історія науки і біографістика : електр. наук. зб. – 2011. – № 3. – Режим доступу: http:/www.nbuv.gov.ua/E-Journal/JNB/2011-3/11waips.html. – Заголовок з екрана.