К.мед.н. Бирчак І.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Особливості морфометричних показників плацент у вагітних з екстрагенітальною патологією

Плацентарна дисфункція (ПД), як клінічний синдром, характеризується морфологічними та функціональними змінами в плацентарній тканині, в результаті чого спостерігаються порушення всіх її функцій, зокрема: транспортної, трофічної, ендокринної, метаболічної, бар'єрної тощо. Дисфункція плаценти проявляється, в першу чергу, порушенням перфузії і, як наслідок, затримкою внутрішньоутробного росту плода, дистресом плода під час вагітності та пологів, народженням маловагових до терміну гестації дітей [1, 3].

Традиційно до факторів, що призводять до порушення функції плаценти, відносять ендокринні, гіпоксичні, токсичні, інфекційні, екологічні та фармакологічні впливи під час вагітності, акушерські ускладнення та екстрагенітальна патологія матері [2, 4]. У клінічній практиці, розрізняють первинну і вторинну плацентарну дисфункцію. Для первинної ПД характерні аномалії будови, розташування та прикріплення плаценти, для вторинної - інволюційно-дистрофічні й запальні зміни, що розвиваються, як правило, в другій половині вагітності [5, 6, 7].

Численні дослідження останніх років висвітлили етіологічні та патогенетичні аспекти виникнення плацентарної дисфункції, проте роль деяких із них залишається нез’ясованою [8].

Нами проведено морфометричне дослідження плацент від 50 жінок з екстрагенітальною патологією. Соматична патологія у вагітних розподілялась наступним чином: залізодефіцитна анемія у 56,0%, вегето-судинна дистонія за гіпертонічним та змішаним типом у 46,0%, хронічний пієлонефрит у 24,0%. Всі пацієнтки були на дві групи: 20 – практично здорові вагітні (І група, контрольна), 50 вагітних з екстрагенітальною патологією (ІІ група, основна). Проводилося вивчення морфометричних показників плацент (форма, площа, об’єм, максимальна товщина), проводилась оцінка ступеня відкладень кальцифікатів в тканині плаценти зі сторони материнської поверхні. Візуально вивчалися наявність інфарктів, крововиливів, кіст та зон жирового переродження.

Нами встановлено, що у вагітних з екстрагенітальною патологією, плаценти мали округлу форму у 30,3±3,9% випадків, тоді як у жінок з фізіологічним перебігом вагітності цей морфологічний показник становив 67,6±8,3% (n=70; p<0,001). Аналізуючи форму плацент, нами встановлено, 59,5±7,3% досліджуваних плацент жінок ІІ групи мали овальну форму, що значно перевищувало даний показник у контролі (33,8±6,9%), (n=70; p<0,001). Аномальні форми плацент спостерігались в поодиноких випадках у жінок обох груп, що не мало вірогідної різниці.

Провівши аналіз типів розгалуження судин у плацентах, ми встановили, що у жінок І групи у 56,6±7,6% випадках він був розсипним, що значно перевищувало дану морфологічну ознаку у жінок з фізіологічним перебігом вагітності. У 58,4±6,9% жінок з екстрагенітальною патологією та у 34,8±4,5% групи контролю тип розгалуження судин був проміжним (n=70; p<0,001). Магістральний тип зустрічався приблизно з однаковою частотою.

При оцінці варіантів прикріплення пуповини нами встановлено, що у жінок, вагітність яких перебігала на тлі екстрагенітальної патології, центральне її прикріплення мало місце лише у 32,8±4,4%, а у жінок за умов фізіології воно становило 55,5±6,7% (n=70; p<0,001), бокове прикріплення пуповини спостерігалось у 40,6±5,3% вагітних основної (ІІ) групи, тоді як у контролі даний варіант прикріплення фіксувався лише у кожної третьої жінки. У більшості плацент контрольної групи (79,4±8,3%) котиледони розділялись чітко (3 бали і більше). У жінок з екстрагенітальною патологією чітке розділення котиледонів також мало місце у більшості випадків (у 62,1±7,4%), проте спостерігалось значно рідше, ніж у контрольній групі (n=70; p<0,001).

Проведена візуальна оцінка стану плацент жінок основної групи показала, що більше, ніж у половині випадків (58,4±7,3%) спостерігались ділянки кальцинозу, в той час, коли у контролі дана ознака мала місце тільки у 1/4 (14,7±4,2%) досліджених плацент (n=70; p<0,001). Маса плацент у жінок із соматичною патологією становила 475,5±25,8г, у контрольній даний показник складав 560,5±30,8г, у них же спостерігалася тенденція до потоншання плацент (1,90±0,2см) та збільшення їх площі (256±21,3см³).

Проведений аналіз макроскопічних особливостей плацент показав, що у жінок з екстрагенітальною патологією, плаценти відрізняються за формою, серед яких переважає овальна. У них же частіше спостерігається ексцентричне прикріплення пуповини і проміжний з магістральним типи розгалуження судин, з тенденцією до потоншання плацент та збільшення їх площі.

Література:

1. Грищенко О.В., Лахно И.В., Пак С.А. и др. Современные подходы к лечению фето-плацентарной недостаточности // Репродуктивное здоровье женщины. – 2003. - №1. – С. 32-34.

2. Лахно И.В., Шевченко О.И., Овчаренко А.Т. и др. Новые патогенетические подходы к диагностике плацентарной недостаточности // Зб. Наук. Пр. Асоціації акушерів-гінекологів України. – Київ. – 2004. – С. 538-541.

3. Сидорова И.С., Макаров И.О. Фетоплацентарная недостаточность. – Москва, «Знание-М», 2000. – 172 с.

4. Серов В.Н. Диагностика и терапия плацентарной недостаточности // Росс. мед. ж. 2002. - № 7. – С.34-37.

5. Чепка Ю.Л. Нові етіопатогенетиичні аспекти фетоплацентарної недостатності // Українські медичні часописи. – 2001. - №6. – С. 108-115.

6. Щуревская О.Д. Терапия фетоплацентарной недостаточности при поздних гестозах // Здоровье женщины. – 2003. - № 1. – С.12-15.

7. Balkwill F. Cytokine amplification and inhibition of immune and inflammatory responses // J.Viral Hapatitis.-1997.-№4,suppl.2.-P.6-15.

8. Novac R.F. Brief review of the anathomy, hystology and ultrastructure of the full-term placenta // Arch. Pathol. and lab.med. - 1991. - Vol.115, №7. - P.654-659.