Давиденко І.С., Курченко І.Ф., Тюлєнєва О.А.

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ПАТОМОРФОЛОГІЇ (ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ) БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (ДО 70-ЛІТТЯ ЗАКЛАДУ)

Буковинський державний медичний університет

Вступ. Кафедра патоморфології була заснована як кафедра патологічної анатомії при Чернівецькому державному медич­ному інституті у квітні 1945 року на базі прозектури обласної лікарні, побудованої наприкінці позаминулого століття. У 1918 році, після розпаду Австро-Угорської імперії та окупації Буковини Румунією, прозектура лікарні була ліквідована, її приміщення використане під клінічну лабораторію. Патологоанатомічна робота не проводилась. Тому, разом з організацією кафедри, була заново заснована й патологоанатомічна служба в області, причому все робилося при відсутності кадрів та відповідного оснащення. Ситуація додатково ускладнювалася тим, що в ті часи місцеве населення сприймало розтин трупу як святотатство, а біопсійні (прижиттєві) дослідження тоді не посіли ще свого важливого місця, яке вони по праву займають у сучасній діагностичній медицині.    Початковий період роботи кафедри був надзвичайно складним ще й тому, що у приміщенні прозектури крім кафедри патологічної анатомії розташувались обласне бюро судово-медичної експертизи (у 2-х кімнатах) та ще дві кафедри – кафедра судової медицини та кафедра топографічної анатомії. Тобто, якщо не рахувати спільного користування секційних зал, то кафедра розміщувалась тільки у двох кімнатах.

          Основна частина. Першими викладачами на кафедрі були кандидат медичних наук П.Г.Костенко – виконуючий обов'язки завідувача кафедри, лікар-патологоанатом Н.С.Васнєцов – асистент, лікар-дерматолог Л.І.Си­ньоокова – викону­юча обов'язки асистента.

          З 10 вересня 1945 року на кафедру прийшов кандидат медичних наук Н.М. Шінкерман (наказ № 440 від 8.09.1945), якого слід вважати першим завідувачем, організатором і засновником кафедри, патологоанатомічної наукової школи та патолого­анатомічної служби на Буковині.

Першими професійними викладачами кафедри були: доцент Г.О.Дікштейн, асистенти П.Г.Костенко і О.І.Шаніна.

Серед співробітників кафедри вчене звання професора отримали: Д.Д.Зербіно, І.В.Крижанівська, В.С.Прокопчук, Ю.Ф.Вікалюк, І.Ю.Полянський (нині завідувач кафедри хірургії), М.А.Оже­ван, І.С.Давиденко, В.Т.Бачинський.

На посаді доцентів кафедри у різні роки працюють: Е.М.Александрова, Т.Д.Канарейцева, І.Ф.Курченко, Г.О.Родіонов, Г.Г.Фішер, І.С.Давиденко, В.Т.Бачинський, І.Ю.Олійник, О.Ф.Ку­лик, О.А.Тюлєнєва, І.Г.Савка, О.Я.Ванчуляк, А.Й.Заволович.

 Викладацьку роботу з патологічної анатомії по основному місцю роботи виконували або виконують старший викладач І.І.Гречко, асистенти В.І.Бешлей, Ю.І.Гордієнко, В.Н.Гур’янова, Є.Р.Денека, М.О.Колачева, Л.А.Лусте, М.Д.Пере­пелюк, І.М.Рибачук, Г.П.Рушко­вський, О.Д.Сенюшкіна, Т.С.Скляренко, Л.Б.Фіськова, Л.Ю.Шабловська, І.Ю.Полянський, М.А.Ожеван, І.І.Кривецька, І.Г.Бірюк, І.І.Томюк, О.А.Тюлєнєва, М.С.Крилюк, О.П.Шендерюк, А.І.Попович, О.В.Гарвасюк, В.В.Іліка.

На умовах погодинної оплати або за сумісництвом викладачами патологічної анатомії (патоморфології ) працю­вало або працює багато ліка­рів прозектури (В.Є.Сименович, В.І.Беседін­ський, О.В.Бесединська, Є.П.Мікадзе, В.П.Сілко, В.А.Гніденко, О.М.Москалик, Д.І.Гречко, В.Є.Мажар, О.Б.Геровська-Ковбасюк, О.В.Лазарук).

У 1985 році кафедрі був підпорядкований курс судової медицини. У 2011 році з курсу судової медицини була утворена самостійна кафедра судової медицини та медичного правознавства (завідувач кафедри, д.мед.н., професор В.Т.Бачинський).

          Завідувачі кафедри.

В період 1945-1968 рр. кафедру очолював професор Н.М.Шінкерман. З грудня 1968 р. по 2001 р. кафедрою завідував доктор медичних наук, професор В.С.Прокопчук. У 1973-1974, 1989-1991, 2001-2002 рр. обов'язки завідувача кафедри виконувала доцент Е.М.Александрова. З червня 2002 р. кафедру очолює професор І.С.Давиденко.

          Шінкерман Наум Мойсейович (04.06.1907-25.10.1997) закінчив Одесь­кий медичний інститут у 1932 році. З 1935 року його доля назавжди пов'язана з патологічною анатомією. До початку Великої Вітчизняної війни Н.М. Шінкерман працював асистентом кафедри патологічної анатомії Одеського медичного інституту і одночасно помічником прозектора міської лікарні. У березні 1940 року Н.М. Шінкерман захищає кандидатську дисертацію на тему "Первинний рак легені", виконану під керівництвом відомого вченого та практика приват-доцента (пізніше професора), німецького барона фон М.М. Тізенгаузена. З червня 1941 по серпень 1945 року знаходився у лавах діючих частин Червоної Армії, де пройшов шлях від лікаря-спеціаліста до головного патологоанатома 4-го Українського фронту і головного патологоанатома Прикар­патського військового округу, майора медичної служби. Нагород­же­ний двома орденами Червоної Зірки, Чехословацьким Військовим Хрестом, п'ятьма фронтовими медалями.

          У вересні 1945 року Н.М.Шінкерман організовує кафедру патологічної анатомії і судової медицини, а також відповідні базові прозектури (патоло­гоанатомічні відділення) у системі практичної охорони здоров'я. У вересні 1947 року йому присвоєно звання доцента.

Професор Н.М. Шінкерман заслужив лаври вчителя, пізнав і радість лікаря-рятівника, і прикрість незаслужених образ, коли у 1953 році в період кампанії гоніння у "справі лікарів" його було звільнено з роботи. У 1955 році після захисту в Москві докторської дисертації "Матеріали до патологічної та нормальної морфології щитоподібної залози у Буковинському вогнищі зобної хвороби" Н.М. Шінкерману було присвоєно вчену ступінь доктора медичних наук та вчене звання професора. Доробок професора Н.М. Шін­кермана на терені дослідження проблеми ендемічного зоба не тільки відо­мий спеціалістам всього світу, а й послужив основою ліквідації тяжкого вогнища ендемічного зоба у Прикарпатті. Перу Н.М. Шінкермана належать понад 50 оригінальних наукових праць. Він підготував 8 докторів та 8 кандидатів медичних наук, десятки лікарів-патологоанатомів, які працюють в багатьох країнах світу. Засідання Чернівецького наукового товариства патолого­ана­томів і судових медиків під головуванням Н.М. Шінкермана, наукові звіти, які регулярно друкував "Архів патології", цікавили багатьох лікарів різних професій.

У березні 1969 року професор Н.М. Шінкерман через незадовільний стан здоров'я залишає посаду завідувача кафедри, однак зберігає за собою на декілька років функції прозектора. Помер Н.М. Шінкерман на 91 році життя у Москві.

Прокопчук В'ячеслав Савович (народився 22 серпня 1939 р.) з відзна­кою закінчив Чернівецький державний медичний інститут у 1961 році, а також Чернівецький державний університет (хімічний факультет) у 1969 році. З 1961 р. працює викладачем в Чернівецькому медичному інституті. У 1965 році захищає кандидатську дисертацію на тему: "Васкуляризація нормальної та зобнозмінених щитоподібних залоз", а у 1980 році – доктор­ську дисертацію на тему: "Морфогенез ендемічного зоба". З 1967 року – доцент, а з 1982 року – професор. Упродовж 1989-1991 рр. В.С. Прокопчук працював професором патології Замбійського університету (м. Лусака) та консуль­тан­том університетського госпіталю.

Основні напрямки наукових досліджень професора В.С. Прокопчука присвячені патологічній морфології щитоподібної залози, серця, кровонос­них судин та пухлин. Автор більше 160 публікацій, у тому числі монографій "Клінічна патологія жіночих статевих органів", "Клінічна патологія лімфа­тич­них вузлів", 6 винаходів та 46 раціоналізаторських пропозицій. Профе­сору В.С. Прокопчуку належить відкриття явища локальної імунної толе­рант­ності. Створив оригінальну унітарну теорію атеросклерозу. Обґрунтував оригінальну гіпотезу стосовно причин "чернівецької хвороби" (1988 р.), розглядаючи її як стерту форму скарлатини з алопеційним синдромом.

Під керівництвом професора В.С. Прокопчука підготували і захистили кандидатські дисертації М.Д.Кардащук (1971), Л.А.Лусте (1973), І.Ф.Курченко (1975), І.І.Гречко (1988) , Є.Р.Денека (1988), І.С.Давиденко (1996).

Професор В.С. Прокопчук за роки завідування кафедрою багато уваги приділяв клінічній роботі, консультував всю патологоанатомічну службу області, організовував клініко-патологоанатомічні конференції, спільні семі­на­ри та диспути з прозекторами. Виконував обов'язки голови Чернівецької філії Асоціації патологів України.

Професор В.С. Прокопчук зробив значний особистий внесок у розши­рен­ня та підтримання у належному стані музею макро- та мікропрепаратів, табличного фонду кафедри патологічної анатомії та судової медицини.

В.С. Прокопчук нагороджений знаком "Відмінник охорони здоров'я", є дійсним членом Міжнародної академії Патології (1995 р.). З 2001 року професор В.С. Прокопчук працював патологом в одній з університетських клінік у Швеції.

Александрова Елеонора Миколаївна (народилася 6 лютого 1935 р.) закінчила Чернівецький державний медичний інститут у 1958 році.

Працювала на кафедрі з 1958 року. У 1964 році захистила кандидатську дисертацію на тему: "Внутрішньоорганна лімфатична система щитоподібних залоз непідвищеної ваги та зобнозмінених".

Основні наукові напрямки роботи: морфологічні дослідження зобно­змінених щитоподібних залоз на Буковині, патологія лімфатичної системи ендокринних органів в клініці та експерименті, морфологічні та статистичні аспекти перинатальної та акушерської патології в буковинському регіоні, порівняльна патологічна анатомія ревматичних хвороб, морфологічні особли­вості туберкульозу, статистика захворюваності та смертності цієї хвороби на Буковині. За результатами наукової роботи Е.М. Александрова опублікувала близько 90 наукових праць.

У 1977-1980 рр. Е.М. Александрова працювала доцентом кафедри патології Оранського університету в Алжирській народно-демократичній республіці, керувала науковою роботою алжирських лікарів.

У 1984-1987 рр. Е.М. Александрова виконувала роботу консультанта викладачів у В'єт'янському університеті (Лаоська народно-демократична республіка), а також була консультантом міністра охорони здоров'я.

Працюючи за кордоном, Е.М. Александрова видала французькою мовою Гід з загальної патології (Alexandrova E.N. Pathologie generale. Gige pratique.- Ministere de lenseignement superieur et de la recherche. Universite d’Oran, ORAN, 1980.- 34 р.), та підручник патології у двох томах (Alexan­drova E.N. Anatomie Pathologique. T. I. Pathologie generale.- R.D.P. Lao. Ministere de la sante public Universite des sciences medicales/ Vientiane,  1985.-  124 р., Alexandrova E.N. Anatomie Pathologique. Pathologique speciale T.2, Republique Democratique populaire Lao Ministere de la sante public Universite des sciences medicales Vientiane,  1986.- 120 p.)

Е.М. Александрова велику увагу приділяла методичній роботі. За її іні­ціативою у 1995 р. на кафедрі патологічної анатомії та судової медицини створена електронна база всієї методичної документації, яка значно полег­шила роботу викладацького колективу кафедри.

Велику увагу Е.М. Александрова приділяла клінічній роботі, постійно консультуючи патологоанатомічні бюро області, організовуючи цікаві кліні­ко-патологоанатомічні конференції та наукові семінари з молодими лікарями та лікарями-інтернами.

Давиденко Ігор Святославович (народився 12 грудня 1964 р.) закінчив Чернівецький медичний інститут у 1988 р. Спеціалізувався з патологічної анатомії в інтернатурі при Харківському медичному інституті на базі Сумського обласного патологоанатомічного бюро (1988-89 рр.). У 1990 р. пройшов курси спеціалізації з гістохімічних досліджень при Чебоксарському університеті. У 1998 р. у Київській медичній академії післядипломної освіти додатково спеціалізувався з патологічної анатомії дитячого віку. З 1989 р. пра­цює в науково-дослідному інституті медико-екологічних проблем МОЗ Укра­їни спочатку на посаді старшого лаборанта, потім – молодшого науко­вого співробітника, а з 1992 р. – зав. лабораторії морфологічних досліджень. Одночасно за сумісництвом працює асистентом на кафедрі патологічної анатомії та судової медицини та прозектором у обласному патологоанато­мічному бюро.

У 1996 р. Давиденко І.С. захищає кандидатську дисертацію з патологічної анатомії на тему "Закономірності морфогенезу плаценти за умов впливу промислових полютантів повітря на вагітну", тоді ж перейшов на основну роботу на кафедру патологічної анатомії та судової медицини Буковинської державної медичної академії. У 2001 р. обійняв посаду доцен­та, з червня 2002 р. – завідувач кафедри. У 2006 році захистив докторську дисертацію з патологічної анатомії на тему «Патоморфологічні аспекти формування синдрому плацентарної недостатності при залізодефіцитній анемії вагітних», у 2007 році присвоєне вчене звання професора.

І.С. Давиденко опублікував понад 350 друкованих праць з патологічної анатомії, в тому числі 2 монографії, 12 навчальних посібників, понад 150 журнальних статей у авторитетних наукових журналах України та за кордоном, отримано понад 20 патентів України. Основним науковим напрямком є патологія репродукції.

І.С.Дави­денко приділяє увагу вихованню кадрів. Під його керівництвом виконана і захищена кандидатська дисертація з патологічної анатомії (О.А.Тюлєнєва) успішно виконують наукові роботи студенти, виконуються чотири кандидатських дисер­тації з патологічної анатомії – Д.І.Гречко, О.П.Шендерюк, О.В.Бесединська, О.В.Лазарук.

І.С.Дави­денко – лікар-патологоанатом вищої кваліфікаційної категорії, в даний час виконує також обов’язки головного позаштатного спеціаліста (патологоанатома) Департаменту охорони здоров’я та цивільного захисту населення Обласної державної адміністрації, є головою обласної філії Асоціації патологів України та членом координаційної ради Асоціації патологів України. У 2013 році І.С.Дави­денко став Дійсним членом Міжнародної академії Патології. Нагороджений почесними грамотами Асоціації патологів України (2008), Міністерства освіти і науки України (2009), Міністерства охорони здоров' я України (2010), Обласної державної адміністрації (2007). Ігор Святославович входить до складу редакційних рад або колегій наукових журналів "Патологія", "Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина", "Клінічна анатомія та оперативна хірургія", а також рецензує статті для інших наукових журналів України.

          Навчальний процес у 1945 році був розпочатий при наявності лише 5 мікроскопів та декількох таблиць, привезених з Харкова.

          У зв’язку з відсутністю в області на той час патогістологічної лабора­торії мікроскопічно не вивчався не тільки біопсійний та некропсійний матеріали, але й не виготовлялися мікроскопічні препарати для навчальних цілей. Невелика кількість останніх була привезена асистентом Н.С. Васнє­цовим з кафедри патологічної анатомії Одеського медичного інституту. Тому важливою подією в історії кафедри була організація патогістологічної лабораторії у вересні 1945 року. Кількість біопсійного матеріалу, що досліджувався, поступово зростала. Робота патогістологічної лабораторії докорінно поліпшила якість навчального процесу. Особливу роль у позитивній роботі патогістологічної лабораторії кафедри протягом кількох десятиліть відіграє талановитий і заслужено шанований в Буковинській ме­дич­ній академії співробітник кафедри старший лаборант Тащук Світлана Дмитрівна. В першу чергу саме їй зобов'язані більшість науковців кафедри та студенти можливістю вивчення високоякісних гістологічних та гістохімічних препаратів, досконалому порядку в лабораторному оснащенні.

          Значну роль в організації навчально-методичної роботи зіграла доцент Г.О. Дікштейн – учениця відомого патологоанатома, професора Ш.Й. Кри­ницького (Варшава – Ростов-на-Дону). Вона склала перші методичні розроб­ки та навчальні плани з патологічної анатомії.

          Кафедра стала центром підготовки практичних лікарів для районів області. 5 листопада 1965 року було організоване Чернівецьке обласне наукове товариство патологоанатомів та судово-медичних експертів, яке стало центром наукової роботи  та підвищенням лікарської кваліфікації його членів. Звіти товариства, яке очолювали завідувачі кафедри, регулярно публікувалися у Московському журналі “Архів патології”.

          У 1974 році за ініціативою кафедри була проведена централізація патологоанатомічної служби області, а потім створені обласні патолого­анатомічні бюро по обслуговуванню дитячого (1988) та дорослого (1990) населення.

          Наукова проблематика кафедри, започаткована її першим завідувачем, професором Н.М. Шінкерманом, була присвячена вивченню патологічної анатомії буковинської ендемії зоба, яка проводилась в комплексі з гігієністами, хірургами, ендокринологами та іншими спеціалістами і послужила основою для розробки ефективних методів профілактики та лікування зоба. Важливими узагальненнями доробок у цій галузі були докторські дисертації: Н.М. Шінкермана “Матеріали до патологічної анатомії та нормальної морфології щитоподібної залози у буковинському ендемічному вогнищі зоба” (1955), В.С. Прокопчука “Морфогенез ендеміч­ного зоба" (1980) та кандидатські дисертації: Е.М. Александрової (1964), В.С. Прокопчука (1965), Г.П. Рушковського (1965), Г.А. Раппопорта (1966), Л.О. Лусте (1973), І.І. Гречко (1988), Є.Р. Денеки (1988). Проводилися також глибокі пато­морфологічні дослідження лімфатичних судин (Д.Д. Зербіно, Е.М. Александрова, 1964, 1965; Ю.Ф. Вікалюк, 1964), серцево-судинної системи (О.М. Пехович, 1969; О.М. Синчук, 1969; В.Л. Фастовський, 1964; І.І. Гречко, 1988) систем, печінки (Л.І. Роман, 1962; О.О. Волощук, 1968; Ю.Ф. Вікалюк, 1964), наднирників (І.Ф. Курченко, 1975), пародонту (М.Д. Кардащук, 1971), пухлин (Є.Р. Денека, 1988), колото-різаних і забитих ран (І.В. Крижанівська, 1969), екозалежної патології плаценти (І.С. Давиденко, 1996), плацентарної недостатності (І.С. Давиденко, 2006, О.А.Тюлєнєва, 2008, Д.І.Гречко, 2013). Внаслідок проведених співробітниками кафедри патологічної анатомії та судової медицини досліджень був описаний морфологічний профіль буковинської ендемії зоба, відкрите явище локальної імуносупресії в передпухлинних утвореннях, вперше описа­ні особливості лімфопостачання зобнозмінених щитоподібних залоз, тканинні структурно-функціональні одиниці щитоподібної залози та міокарда, механізми авторегуляції функції наднирникових залоз та розкритий цілий ряд суттєвих механізмів патогенезу багатьох хвороб і патологічних процесів. Створені математичні моделі морфогенезу пухлин і структури міокарда. Багато наукових доробок знай­шли втілення у практичній діяльності лікарів.

          Науковцями кафедри отримано понад 60 авторських свідоцтв (або патентів) на винаходи, 140 свідоцтв на раціоналізаторські пропозиції, опубліковано 800 наукових праць. Співробітники кафедри активно залучають до наукового процесу практичних лікарів-патологоанатомів.  Захищено 10 докторських та 16 кандидатських дисертацій.

          Значну роль у підготовці науково-педагогічних та прозекторських кадрів зіграв студентський науковий гурток, який почав працювати ще у 1946 році. В ньому приймали участь студенти усіх курсів інституту. Майже всі викладачі кафедри та лікарі прозектур розпочали свою професійну підго­товку як члени гуртка. Роботи гуртківців завжди посідали призові місця на наукових конференціях, публікувалися у наукових журналах та збірниках. У даний час роботу гуртка очолює доцент О.А.Тюлєнєва. Протягом останніх років доцент О.А.Тюлєнєва успішно виконує обов’язки голови ради молодих вчених Буковинського державного медичного університету, контролює роботу студентського наукового товариства.

          Значну роль у підвищенні кваліфікації не тільки прозекторів, але й лікарів-клініцистів відіграють клініко-анатомічні конференції, що регулярно проводяться кафедрою з часів її існування.

          Визнанням професійного авторитету кафедри у державі було успішне проведення на її базі другого з’їзду патологоанатомів України у листопаді 1976 року, І-ї Української навчально-методичної конференції з питань методики та профілізації викладання патологічної анатомії (травень 1982) та науково-практичної конференції з питань дитячої патології (1990), Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю БДМА, «Актуальні проблеми морфологічної діагностики хвороб плода і дитини» (2004), Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження професора Н.М.Шінкермана (засновника кафедри та патологоанатомічної служби на Буковині), «Патологоанатомічна діагностика хвороб людини: здобутки, проблеми, перспективи» (2007).

Науковці кафедри приймають активну участь у всіх наукових форумах патолого­анатомів, які проводяться в Україні.

          Викладачі кафедри допомагали у підготовці кадрів для країн Азії та Африки, працюючи в університетах Замбії (професор В.С. Прокопчук), Ніге­рії, Танзанії, Лівії (доцент І.Ф. Курченко), Алжиру та Лаосу (доцент Е.М. Александрова). Організація кафедри патологічної анатомії в Лаосі поклала початок і організації практичної патологоанатомічної служби в цій країні. Видана навчальна література французькою мовою для лаоських та алжир­ських студентів. За результатами активної наукової роботи доцент І.Ф. Кур­ченко є членом авторитетної міжнародної "Спілки біології лейкоцита" (Society for Leukocyte Biology). Професор І.С.Давиденко у 2013 році став Дійсним членом Міжнародної академії патології.

          Зусиллями співробітників кафедри, починаючи з 1960 року постійно проводилася велика робота по розширенню навчальних та лабораторних площ. Сьогодні кафедра на курсі патоморфології та секційному курсі має в своєму розпорядженні шість навчальних аудиторій, два секційних зали, асистентську, кабінет завідувача, методичний кабінет, навчальну лабора­торію, науково-діагностичний блок, комп'ютерну кімнату, музей макро­препаратів (біля 1500 експонатів), музей мікропрепаратів (понад 40 тисяч гістологічних препаратів), бібліотеку.

Кожний студент забезпечений окремим робочим місцем, оснащеним мікроскопом, денним та штучним освітленням, використовуються великі колекції мікро- та макропрепаратів, виготовлені на кафедрі, таблиці, елек­тро­но­гра­ми, цифрові фото, відеофільми автопсій, прозірки, слайди, проек­ційна апаратура, комп'ютери тощо.

У 2011 році кафедра патоморфології увійшла до переліку опорних кафедр (навч. дисципліна «Секційний курс», спеціальність «Медична психологія»).

          Колектив кафедри патоморфології дивиться у майбутнє з оптимізмом, дотримуючись найкращих традицій патолого­анатомічної школи, створеної професором Н.М.Шінкерманом.

Література.

1.     Сторінки історії Чернівецького медичного інституту. - Чернівці, 1994.- 99с.

2.     Біографічний довідник завідувачів кафедр та професорів Буковинської державної медичної академії (1944-1998 рр.).- Чернівці, 1999.- 225 с.

3.     Професор Наум Мойсейович Шінкерман // Газета "Для вашого здоров'я". - 1997.- №7.- С. 7.

4.     Вячеслав Саввич Прокопчук (к 60-летию со дня рожде­ния) // Архив патологии. - 2001.- Т.63, №5. – С.64.

5.     Александрова Е.М., Давиденко І.С., Курченко І.Ф., Тащук С.Д. Історія кафедри патологіч­ної анатомії та судової медицини // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2004.- Т.3, №.1 – С. 73-80.

6.     Пішак В.П., Давиденко І.С. Професор-патолог Н.М.Шінкерман. Історія життя у документах (до 100-річчя з дня народження) // Патологоанатомічна діагно­стика хвороб людини: здобутки, проблеми, перспективи / Матеріали Всеукр.наук.-практ. конф., присвяченої 100-річчю з дня народження професора Н.М. Шінкермана (засновника кафедри та патологоанатомічної служби на Буковині). – Чернівці: Медунівер­ситет, 2007. – 222 с. (С.8-14).

7.     Пішак В.П., Давиденко І.С. Професор-патолог Н.М.Шінкерман. Історія життя у документах (до 100-річчя з дня народження) // Патологія. – 2007. - Т.4., №2. – С.95-98.

8.     Патологічна анатомія України/ За ред. професора П.І.Червяка. – Київ: ВЦ «Просвіта», 2012. – 912с.