Жданова Т.

Харківська гуманітарно-педагогічна академія, Україна

Українська сопілка на заняттях з «Музичного мистецтва» у ЗОШ

Музично-естетичне виховання є одним із важливих чинників формування гармонійної, духовно багатої особистості й передбачає прилучення людини з дитинства до культурної спадщини свого народу, її вивчення і примноження. Особливу роль у цьому відіграє музичний фольклор, однією із складових якого є інструментальна музика, вивченню якої присвятили свої праці вчені, музикознавці й педагоги (М. Лисенко, О. Правдюк, А. Іваницький, С. Грига, П. Іванов.,Є. Бобровніков та інші). Дослідженнями музично-естетичного виховання молоді засобами гри на сопілці займаються сучасні педагоги музиканти Я. Мазур, М. Печенюк, П. Леонтієв, праці яких є плідним внеском у популяризацію сопілки.

В «Історії української культури», під редакцією Івана Крип’якевича, названо різноманітні інструменти: бубни й труби, різні види сопілок, флейтівсопіль і пищаль; свиріль, інструмент що складається з кількох сопілок; гуслі – інструмент, подібний до арфи; невідомий з вигляду орган [2; с.26]. Згадується серед них і сопілка.

Народні духові інструменти подібні до сопілки, поширені серед багатьох народів світу та мають такі назви: сопель – у росіян, дудка – у білорусів, стабдис – у латишів, виляпіль – у естонців, туляк – у азербайджанців, саламурі – у грузинів тощо. Сопілка давно побутує в Україні й використовується і для сольного виконання, і в народних інструментальних ансамблях. Першу спробу, спираючись на основи законів акустики, параметри сопілок (довжину, діаметр та місце отворів) зробив І. Скляр. Д. Демчук створив у 1970р. хроматичну сопілку на десять отворів, хроматичний звукоряд якої легко видобувається послідовною аплікатурою.

Музикування на ній, окрім розвитку музичних здібностей, цілюще впливає на організм. Гра на сопілці розвиває легені, вдосконалює ритм дихання, запобігає захворюванню астмою й частково виліковує її. Дотик пальців до отворів заспокійливо діє на нервову систему, врівноважує людину, сприяє кращому самопочуттю.

Однією з форм виконавської діяльності учнів на уроках музики є гра на елементарних музичних інструментах (бубон, барабан, трикутник, металофон тощо), що розвиває музичний слух, пам’ять, почуття ритму. Ансамблева і колективна гра на інструментах формує уміння грати в колективі, чути одне одного. Чинні програми з музичного навчання в загальноосвітніх школах містять теми, що передбачають ознайомлення з традиціями народу, народною вокальною та інструментальною музикою. Тому застосування сопілки є доречним, корисним і для вивчення музичної спадщини українського народу, і для музичного розвитку учнів.

Існує ще один аспект музичного виховання, що й досі залишається проблематичним у загальноосвітніх школах – оволодіння учнів нотною грамотою на рівні володіння мовною та математичною грамотністю.

Досягнути цього можливо за умови навчання учнів музикувати на уроках та в позаурочній роботі. Досвід такої роботи є в Польщі, Німеччині, Канаді, де на заняттях використовують хроматичну сопілку. Запроваджуючи надбання українських педагогів-практиків минулого й сучасності, вважаємо, що реальні кроки на шляху навчання дітей на уроках музичного мистецтва, можна робити, починаючи з 1-2го класів. Для широкого впровадження сопілки потрібно, щоб вчителі музичного мистецтва оволоділи цим інструментом, мали бажання навчати дітей бачити красу цього інструмента та подолати стереотип про неможливість навчання гри на сопілці в умовах класно-урочної системи.

Слід зважити на кілька позицій. По-перше, за доступністю навчання гри сопілка випереджає всі інші музичні інструменти. Її невеликий розмір (довжина 32см, діаметр 2см), незначна вага (60гр), доступна ціна, нескладність конструкції й технології виготовлення, надають сопілці властивостей наймасовішого музичного інструменту, доступно кожній людині. По-друге, процес навчання не потребує ні зміни програм, ні системи навчання, ні додаткових годин. Приділивши на уроці музики 7-8 хвилин сопілкарству (сюди можна включити й нотну грамоту), вчитель значно поліпшить музичну підготовку своїх учнів. Прикладом такої роботи є досвід викладача Львівського музичного-педагогічного училища ім. Ф. Колеси Ярослава Мазура, який багато років працював із вихованцями в різних навчальних та поза навчальних закладах. Один з найпопулярніших його посібників «Сопілка» гарно ілюстрований та легкий для опанування, призначений для учнів 1-х класів ЗНЗ. Передбачено навчання гри груповим способом на уроках музики тривалістю 7-8 хвилин згідно із затвердженою програмою. Посібник стане у нагоді всім, хто започатковує навчання гри на українській хроматичній сопілці. Заняття з гри на сопілці можна продовжувати в наступних класах, що дасть нагоду удосконалили набуті уміння ансамблевого виконавства.

Отже, володіння музичним інструментом, зокрема сопілкою, докорінно змінює процес музичного навчання, оскільки діти отримують можливість грати, співати, користуватись нотами. Під час мутаційного періоду, коли спів рекомендується не завжди, учні не залишають активного музикування, постійно вправляючись у грі на сопілці.

Література:

1. Історія української культури / За. Ред. І.Крип’якевича, Львів – 1937, С. 26.

2. Крамар В. Д. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках музичного мистецтва: метод. посібник // В. Д. Крамар, Київ – 2009, С. 30.