Наталія Федорівна Потерлевич, викладач спецдисциплін

Технологічно-промисловий коледж ВНАУ

Вінниця, Україна

ПЕВСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Постановка проблеми. Стан розвитку дистанційного навчання в Україні на сьогоднішній день не відповідає вимогам інформаційного суспільства, що прагне інтегруватись у європейську і світову спільноту. Дистанційно на даний момент можна отримати практично будь-які знання не залежно від типу освіти, починаючи від короткострокових курсів і закінчуючи вищою освітою, проте така форма навчання підходить не всім і не в усіх випадках. Протягом усього життя людина навчається для того, щоб підвищити свої розумові здібності і професійні якості. Але складаються такі обставини, за яких неможливо підвищувати компетентність у певній сфері діяльності безпосередньо контактуючи з прямими джерелами інформації. Застосовувати дистанційне навчання рекомендується в процесі одержання другої вищої освіти, під час навчання за заочною формою, у самостійному освоєнні електронних джерел в он-лайн бібліотеках. Також істотно важливе є те, що дистанційне навчання вирішує проблему підвищення освіти тих, хто живе і працює в регіонах і для кого переїзд в інше місто зв'язаний з багатьма перешкодами, які пов’язані з фінансовим забезпечення та моральними цінностями. Це стосується насамперед тих людей, які мають проблеми зі здоров’ям і їм важко опановувати навантаження, яке встановлене програмою навчального закладу. Дистанційне навчання допомагає вирішити цю проблему з часом, крім того воно коштує дешевше і для деяких є оптимальним способом здобуття освіти.

Незважаючи на зазначені проблеми, кількість студентів та слухачів, що здатні і бажають навчатись за дистанційними технологіями, вже зараз досить велика і постійно зростає.

Аналіз попередніх досліджень. Здійснення дистанційного навчання є однією з форм здійснення навчального процесу, якому присвячені дослідження вчених: А. Хуторського, Б. Шуневича, В. Бикова, І. Ібрагімова, Н. Клокера, Н. Носова, Ю. Горвіца, та ін. Це один із стратегічних напрямів розвитку та реформування системи освіти. Дистанційні технології навчання можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп’ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної аудиторії.

Мета статті – розглянути деякі підходи до здійснення вивчення дистанційного і віртуального навчання, основних принципів, переваг та досягнень систем дистанційного навчання.

Виклад основного матеріалу. Термін «дистанційне навчання» іноді вживається для визначення форм навчання, які існували задовго до появи комп’ютерів. Заочне, кореспондентське, домашнє навчання, екстернат – ці типи навчання претендують на назву «дистанційне», оскільки позначають навчання на відстані, дистанції [1, с. 487].

Система дистанційної освіти являє собою універсальний засіб реалізації технології відкритої і безперервної освіти, що підтримує багатомовні інтерфейси і забезпечує доступ до занять з будь-якої точки світу через Інтернет. Системи дистанційної освіти призначені для освітніх закладів будь-якого масштабу.

Переваги і досягнення дистанційного навчання також вивчали такі іспанські вчені як: Бім – Бад Борис Михайлович, Майо Паіс Емма, Помар Тохо Кармен та ін [ 4 ].

На їхній погляд, система дистанційної освіти дає стійкий доступ до світових ресурсів, віртуальних бібліотек і баз даних, що означає можливість отримання якісної освіти і навчання в найбільш перспективних навчальних закладах, за допомогою найбільш ефективних технологій, у найбільш кваліфікованих викладачів [4, с.181].

Система дистанційного навчання – це заочне навчання на новому етапі розвитку, хоч різниця між ними досить відчутна. Дистанційне навчання дало змогу наблизити процес заочного навчання до рівня денного, завдяки бурхливому розвитку інформаційних технологій, побудованих на використанні персональних комп’ютерів і телекомунікацій, відео- й аудіотехніки, засобів мультимедіа, оптоволоконного зв’язку [1].

Можливості дистанційного навчання досить великі. Все більше навчальних закладів нині активно працюють з електронною поштою, використовують віддалений доступ до інформаційних баз і освітніх ресурсів мережі Інтернет, створюють власні сайти, приймають участь у міжшкільних і міжнародних проектах, курсах, олімпіадах [3, с.486].

Розвиток системи дистанційного навчання зумовлено цілим рядом його переваг і можливостей. Це перш за все більш широкі можливості для кожного дітей, котрі не змогли або не можуть здійснювати його звичайним шляхом із-за віддаленості від кваліфікованих навчальних закладів; фізичних недоліків, індивідуальних особливостей і потреб [3, с. 486].

Передбачається, що по мірі розвитку інформаційних технологій людина буде відводити до 40% свого загального навчального часу на дистанційні форми освіти, поєднуючи їх з очними заняттями (40%) і самоосвітою (20%).

Зазначимо переваги дистанційного навчання:

- оперативне одержання інформації (подолання бар’єрів у просторі і часі, отримання актуальної «свіжої» інформації, великий зворотній зв'язок);

- інформаційне (зростає доступ освітніх масивів, котрі знаходяться на спеціалізованих серверах, постачаються споживачем за допомогою інтерактивних веб-каналів, публікуються в телеконференціях, списках розсилки та інших засобах мережі Інтернет);

- комунікаційні (збільшується число потенційних учасників навчання – учнів, викладачів, спеціалістів, які оперативно взаємодіють один з одним за допомогою електронних мереж; знімаються територіальні обмеження для проведення Інтернет - занять, проектів, олімпіад);

- педагогічні (в силу специфіки дистанційних телекомунікацій навчання стає більш мотивованим, інтерактивним, технологічним і індивідуалізованим; спрощується публікація учнівських робіт у мережі, їх експертиза та оцінка);

- психологічні (створення більш комфортних, у порівнянні з традиційними, емоційно-психологічних умов для самовираження студента, зняття психологічного бар’єру і проблем, усунення похибки усного спілкування);

- економічні (загальні витрати на навчання зменшуються приблизно на 40% із-за економії транспортних витрат, затрат на оренду або утримання приміщень, скорочення «паперового» діловодства і тиражування посібників);

- ергономічні (дистантні студенти і педагоги мають можливість розподіляти час занять у зручному для себе графіку і темпу, вибирати і використовувати для занять найбільш підходящу техніку і комп’ютерне обладнання).

Система дистанційної освіти повинна бути застосована для навчання людей різного віку, різним дисциплінам. Вона дозволяє використовувати сучасні продуктивні технології і підходи до організації навчального процесу [4, с. 178].

Виділимо основні функції систем дистанційної освіти:

- організація, управління і координація всіх циклів навчання – від зарахування на курс для видачі сертифіката;

- підтримка навчання в групі, індивідуальне навчання і самостійне навчання;

- підтримка лекційних, практичних, семінарських і лабораторних занять;

- самоконтроль, контроль, закріплення і застосування на практиці набутих знань;

- підтримка і розвиток відео конференцій, списків розсилок, форумів, чатів;

- підтримка режиму «віддалений викладач»;

- експорт створених курсів та перенесення на інші системи віддаленого навчання;

- адаптація до низько швидкісних ліній зв’язку підтримкою режиму «гібридний Інтернет»;

- налаштування зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу користувача на будь-якій мові;

- організація зберігання в системі і забезпечення доступу до великих об’ємів медіаоб’єктів, таких як анімація, графіка, відео та аудіо матеріали [4, с. 179].

Нині існує багато програм – переглядачів, які мають зручний інтерфейс і адаптовані для всіх існуючих платформ комп’ютерів. Гнучка система управління структурою освітнього середовища полягає, наприклад, в тому, що викладач може задати найбільш прийнятну форму представлення і послідовність викладу матеріалу. Це дозволяє використовувати один і той самий матеріал для аудиторії різного рівня підготовки, для різних видів навчальної діяльності або як довідкову інформацію.

Серед тлумачень сенсу дистанційного навчання слід виділити дві суттєво розрізняючихся з дидактичної точки зору підходи.

Перший, достатньо розповсюджений нині підхід розуміє під дистанційним навчанням обмін інформацією між педагогом і студентом за допомогою електронної мережі або інших засобів телекомунікацій. Студенту приписується роль отримувача деякого інформаційного змісту і системи завдань з його засвоєння. Результати його самостійної роботи висилаються потім назад викладачеві, який оцінює якість і рівень засвоєння матеріалу [3, с. 488].

Другий підхід принципово відрізняється від попереднього. Домінантою дистанційного навчання виступає особистісна продуктивна діяльність учнів, яка вибудовується за допомогою сучасних засобів телекомунікацій. Цей підхід передбачає інтеграцію інформаційних і педагогічних технологій, забезпечуючи інтерактивність взаємодії суб’єктів освіти і продуктивності навчального процесу. Обмін і пересилання інформації грає в даному випадку роль допоміжного середовища для організації продуктивної освітньої діяльності студентів [3, с. 489].

Виділимо різновид дистанційного навчання віртуальне. Під віртуальною освітою розуміється процес і результат взаємодії суб’єктів і об’єктів освіти, що супроводжуються створенням ними віртуального освітнього простору, специфіку якого визначають дані об’єкти і суб’єкти [3, с. 494].

Найбільшої популярності сьогодні набув термін «віртуальна реальність» по відношенню до комп’ютерного моделювання. Психологами визначені наступні властивості віртуальної реальності: породженість, актуальність, автономність, інтерактивність [2, с. 13].

Для віртуального освітнього процесу притаманне таке:

а) попередня невизначеність даного процесу для суб’єктів взаємодії;

б) унікальність для кожного роду взаємодії суб’єктів, в тому числі і з реальними освітніми об’єктами;

в) існування тільки на протязі самої взаємодії.

Таким чином, під віртуальними освітніми процесами слід вважати взаємодію реальних об’єктів. У випадку, якщо один або декілька взаємодіючих об’єктів виступають в ролі суб’єктів діяльної взаємодії, то ця взаємодія стає джерелом їх віртуального стану, що відрізняється від стану цих же об’єктів до даної взаємодії [3, с. 493].

Досвід використання Інтернет - ресурсів в навчанні виявив проблему інформаційного перенасичення і дезорієнтації студентів, які не підготовлені до продуктивної діяльності. Учень, який входить в Інтернет, повинен вміти не тільки засвоювати, але й створювати особисту освітню продукцію. Креативна позиція студента, попереджуюча «вбирання» їм екологічно не фільтрованої інформації, - необхідна умова особистісно-орієнтованої дистанційної освіти. З метою реалізації даної спрямованості в дистанційному навчанні мають місце такі принципи.

1. Продуктивна орієнтація навчання.

2. Індивідуалізація дистанційного навчання.

3. Відкритість змісту освіти і навчального процесу.

4. Пріоритет діяльності змісту перед інформаційним.

5. Інтеграція педагогічних і телекомунікаційних технологій.

6. Принцип оптимального поєднання різних форм діяльності учнів.

7. Діяльні критерії оцінки [3, с. 494 - 498].

Висновки. Здійснення дистанційної освіти є досить перспективним, адже така форма навчання має багато переваг. Ця форма освіти дає можливість отримувати необхідні знання та вміння, перебуваючи на значній відстані від джерела інформації, а це в свою чергу скорочує витрати, не вимагає часу на транспортування, дає можливість отримати високий рівень знань від висококваліфікованих викладачів, а також дозволяє здійснювати вільне спілкування з однодумцями.

Саме тому, здійснення навчального процесу за дистанційною формою навчання є перспективним.

Література

1. Крижанівська Н. Л. Освітні інноваційні технології / Н. Л. Крижанівська. – К., 2010.

2. Носов Н. И. Виртуальный человек: Очерки по виртуальной психологи детства. М., 1997.

3. Хуторской А. В. Современная дидактика. Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. / А. В. Хуторской . – М.: Высш. шк., 2007. – 639 с.: ил.

4. Человек и новые информационные технологии: завтра начинается сегодня. – СПб.: Речь, 2007. - 320 с.

В статті розкрито поняття дистанційної освіти, її основні переваги, функцій, підходи та ознаки, які стимулюють та покращують якість освіти, підвищують рівень самоосвіти та мотивують до успіхів у діяльності.

Ключові слова: Дистанційна освіта, дистанційне навчання, віртуальна реальність, принципи освіти, Інтернет - ресурси,мультимедійні засоби.