Ващенко Наталя Миколаївна

Одеське обласне базове медичне училище

Освітня діяльність сучасної вищої школи України

Прогрес в освітніх і інформаційних технологіях дозволяє говорити про необхідність застосування інноваційної системи викладання у ВНЗ, адаптованої до нових вимог часу. Головною рисою нової парадигми освіти стає перехід від концепції придбання знань, умінь і навичок до концепції освіти, що розвиває особу. Викладач повинен надати студентам основні знання про сам процес навчання, сформувати навички, які допоможуть їм в майбутньому знаходити, аналізувати і синтезувати нову інформацію, самостійно вирішувати проблеми і завдання.

Пріоритетною ідеєю освітньої діяльності сучасної вищої школи є формування на основі системної організації освітнього процесу інтелектуально розвиненої особи, готової до самореалізації. Визначаючи пріоритети освітньої діяльності ВНЗ, ми повинні виходити з розуміння освітнього процесу як організованої спільної діяльності викладачів і студентів для досягнення оптимальних результатів навчання, виховання і розвитку суб’єктів навчання.

Процес набуття життєвого досвіду людиною визначається декількома поняттями. Це навчальна діяльність, освіта, навчання. Так, навчальна діяльність є процесом, в результаті якого суб'єкт навчання набуває або змінює існуючі у нього знання, уміння і навички, удосконалює і розвиває свої здібності. Така діяльність дозволяє йому задовольняти потреби інтелектуального зростання і персонального розвитку. У свою чергу, навчання як педагогічний процес є процесом двостороннім, і процес навчання у ВНЗ не є виключенням. З одного боку, в ньому виступає педагог, який викладає матеріал і керує цим процесом. З іншого боку цього процесу виступають студенти, для яких дидактичний процес набуває характеру навчання, тобто активного оволодіння матеріалом.

Фундаментальна перебудова усієї системи української освіти в ході освітньої реформи, що проводиться сьогодні, має на увазі перехід до системної підготовки фахівців нової формації, що активно залучає студентів до процесу їх професійного становлення, спрямованого на розвиток творчої активності особи. Тому професійна підготовка у вищій школі потребує нової орієнтації педагогічного процесу, пов'язаного з використанням нових педагогічних підходів, освітніх технологій і змісту професійної підготовки сучасного фахівця.

Сьогодні ми відстаємо від розвитку професійного освітнього процесу Європейських країн в середньому на 10 років. Під освітнім процесом розуміється професійно організована взаємодія педагога з суб’єктами навчання, що включає усі елементи навчально-виховної роботи. Поняття "освітній" і "педагогічний" процеси мають багато спільного. Ця наявність структури, компонентів, значення, функціональної спрямованості. Відмінності: в центрі освітнього процесу стоїть студент, і зусилля усіх педагогів спрямовані на його досягнення. У центрі педагогічного процесу знаходиться педагог. Він організатор і керівник взаємодії зі студентами, уважно ставиться до того, що і як засвоюють студенти.

У сучасних умовах медичне училище забезпечує не лише систему загальноосвітніх і спеціальних знань, умінь і навичок студентів, але також формує і розвиває у них потреби самостійного придбання знань та вмінь. Тому, підготовка майбутнього медичного фахівця, на наш погляд, найефективніше відбуватиметься в процесі організації самостійної пізнавальної діяльності студента, спрямованої на постановку і рішення ним самим конкретних навчальних завдань (пізнавальних, дослідницьких, перетворюючих, проектних і так далі). Ефект від самостійної роботи можна отримати тільки тоді, коли вона організується і реалізується в освітньому процесі в якості цілісної системи, що охоплює усі етапи навчання студентів у ВНМЗ.

Самостійна робота сприяє максимальній активності студентів в різних аспектах: організації розумової праці, пошуку необхідної інформації, участі в науково-дослідній роботі, в конкурсах, олімпіадах, конференціях. Психологічні передумови розвитку самостійної роботи студентів полягають в їх успіхах в навчанні, позитивному до неї відношенні, розумінні того, що при правильно організованій самостійній роботі набуваються навички і досвід творчої діяльності.

Роль викладача полягає в правильному орієнтуванні і консультуванні, у формуванні освітньої спрямованості студентів, прагнення їх до саморозвитку і самоудосконаленню, розвитку навичок самоорганізації освітньої діяльності. Обов'язковою умовою є створення позитивного психологічного мікроклімату, стимулювання упевненості студентів у власних силах, самостійності і наполегливості в рішенні поставлених завдань.

У єдності викладання і навчання полягає основна дидактична характеристика навчання. Студент в системі дидактичних стосунків виступає як об'єкт викладання і як суб'єкт навчання, як суб'єкт навчальної діяльності. Формування студента як суб'єкта навчальної діяльності вимагає від нього вміти : планувати, організовувати свою діяльність, визначати навчальні дії, необхідні для успішного навчання, програму їх виконання на конкретному навчальному матеріалі, чітку організацію вправ по їх формуванню.

Істотним показником студента як суб'єкта навчальної діяльності є його уміння виконувати усі її форми і види. Проте за даними опитування студентів Одеського обласного базового медичного училища більшість з них на початок навчання не вміє слухати і записувати лекції, конспектувати літературу. Студенти не вміють виступати перед аудиторією, вести дискусію, давати аналітичну оцінку проблемам. Опитування показало, що 27,7 % студентів прагнуть добре вчитися, а 63,8 % не завжди стараються, а 8,5 % не прагнуть до хорошого навчання.

Змінити існуючий стан справ допоможе новий погляд на принципи навчання, де центральним суб'єктом стає студент. Це можна звести до наступних пунктів: студент бере на себе відповідальність за своє навчання; студент активно бере участь в навчанні; викладач стає помічником і експертом; до процесу навчання залучається попередній досвід студента; студент усвідомлює особисту мету і результати навчання, робить наголос на розуміння і глибоке засвоєння матеріалу, а не на заучування інформації.

Факторний аналіз навчальної мотивації студентів ООБМУ I-IY курсів дозволяє виявити специфічні особливості. Особливістю навчальної мотивації студентів I курсу є те, що мотив "отримати диплом" не увійшов ні до одного з виділених нами чинників, а у студентів II курсу цей мотив входить до складу першого чинника структури мотивації. На III курсі навчання у ВНЗ мотиви "придбати глибокі і міцні знання" і "отримати інтелектуальне задоволення" не увійшли до складу жодного з виділених нами чинників. А мотив "придбати глибокі і міцні знання" підвищує свою значущість в структурі навчальної мотивації на IY курсі. При цьому мотив "не відставати від однокурсників" не увійшов до складу жодного з виділених нами чинників. Помітною особливістю регресивного аналізу результатів, отриманих від студентів IY курсу, є те, що кількість мотивів, що впливають на академічну успішність студентів, збільшується, хоча при цьому загальний рівень мотивації знижується.

Формування студента як суб'єкта навчальної діяльності - це процес не одномоментний, а є тривалою цілеспрямованою спільною діяльністю викладача і студента. Виділяють декілька послідовних стадій цього процесу. Перша стадія - стадія адаптації до умов ВНЗ. На цій стадії домінує активне пристосування студентів до нових умов, відбувається засвоєння вимог ВНЗ, усвідомлення своїх прав і обов'язків. Друга стадія - ідентифікація з вимогами навчальної і навчально-професійної діяльності. Ця стадія спрямована на активне засвоєння і кваліфіковане виконання студентом своєї соціальної ролі; вона припускає підготовку студента до майбутньої спеціалізації, свідоме керівництво власною діяльністю і поведінкою на основі усвідомлених мотивів і мети. Третя стадія - самореалізація в освітньому процесі, яка полягає в цілеспрямованому формуванні особових якостей і професійних умінь. При цьому забезпечується в усіх видах діяльності взаємозв'язок і з'єднання мотивів і мети, внутрішніх інтенцій із зовнішнім педагогічним впливом. На цій стадії зростає усвідомлена самореалізація в різних видах діяльності. Суть четвертої стадії - стадії самопроектування професійного становлення, полягає в прояві суб'єктності студента, який здійснює самостійне, цілеспрямоване перетворення початкових здібностей і особистих властивостей в соціально і професійно значимі якості.

Таким чином, особливістю сфери освіти є та обставина, що споживачі освітніх послуг є активними учасниками процесу навчання, тобто суб'єктами навчальної діяльності. Квазіпрофесійна діяльність студентів у ВНЗ включає аудиторні і позааудиторні заняття, самостійну і навчально-дослідницьку роботу студентів, навчальні і виробничі практики - найважливіший пізнавальний ресурс тих, хто навчається, що багато в чому визначає успішність освоєння ними майбутньої професії медпрацівника.

Що стосується роботи зі студентами, які не здатні стовідсотково засвоювати матеріал, то ми беремо на себе сміливість запропонувати наступні заходи, які можуть скласти програму роботи з такими студентами. Ці заходи направлені на системне підвищення якості освіти шляхом розвитку освітнього середовища для студентів та фахового середовища для викладачів.

Мета цих заходів полягає в системному підвищенні якості навчання засобами сучасних інформаційних технологій в медичному училищі.

Для реалізації цих заходів необхідно забезпечити:

· Розвиток інформаційної компетентності студентів.

· Оптимізація використання робочого часу.

· Оновлення навчально-методичної бази училища.

· Підвищення кваліфікації викладачів з питань використання
інформаційних технологій в навчальному та виховному процесах та розробки навчально-методичних матеріалів сучасного покоління.

· Розповсюдження досвіду в фаховому педагогічному середовищі.

· Покращення матеріально-технічного стану навчального закладу.

Концептуальна основа заходів передбачає:
1.Успішність освітнього процесу визначається ступенем зацікавленості усіх його учасників в позитивних, особисто значимих результатах.

2.Досягнення високих освітніх результатів кожним студентом можливе при рішенні завдань оптимального поєднання :

· основної і додаткової освіти;

· різноманітних форм навчальної діяльності;

· вимог стандарту і індивідуальних здібностей студентів;

· емоційно-психологічній комфортності і інтенсивної навчальної діяльності.

3. Побудова емоційно привабливого освітнього середовища, що формує імідж училища (престиж, компетентність, творчість, гра, відкритість, розвиток).

Середовище училища є унікальним, оскільки створює особливий устрій, внутрішню (приховану від зовнішнього спостерігача) програму природної взаємодії учасників освітнього процесу: студентів і викладачів. Воно є унікальним і ще тому, що дозволяє, завдяки своїм провідним характеристикам ( цілісність, варіативність, діалогичність), значно впливати на дані процеси.

На сьогодні є потреба в подальшому розвитку і вдосконаленню освіти, що визначається необхідністю пошуку сучасного механізму розвитку. Таким механізмом є впровадження інформаційних технологій як гарантії ефективного навчання.

Література:

1. Тимошенко О. Освіта України в контексті розвитку світових тенденцій Вища освіта України. - 2009. - №2. - с. 90

2. Бойко А. Проблеми розвитку української освіти в умовах євро інтеграції Вища освіта України. - 2009. - №3. - с.44

3. Андрущенко Т. Освіта України в системі цінностей «розколотого світу» Вища освіта України. - 2009. - №2. - с. 31

4. Папшева Н. Д.,Акушская О. М. Применение активнных методов обучения для повышения качества подготовки специалистов. Труды международного симпозиума "Надежность и качество",том 1 / 2007

5. Шапкин Ю. Г. ,Капралов С. В., Хильгияев Р. Х., Беликов А. В., Хорошкевич А. В. Инновационные методики в преподавании в медицинском ВУЗе. Саратовский научно-медицинский журнал № 4 / том 7 / 2011