О. Шпак, кандидат педагогічних наук, професор

Н. Благун, кандидат філологічних наук, доцент

Прикарпатського університету ім. В. Стефаника

ТЕХНОЛОГІЯ МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Модульно-розвивальна система навчання є одним із видів особистісно орієнтованого навчання та відрізняється від традиційної системи цілями й завданнями, програмно-методичним забезпеченням, організаційними формами та ін. Модульне навчання – це технологія навчання, сутність якого полягає в тому, щоб той, хто навчається, міг самостійно працювати із запропонованими йому індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичні рекомендації щодо виконання завдань. Технологія модульно-розвивального навчання в Україні застосовується як у середній школі, так і у ВНЗ. Теоретичні засади модульного навчання розроблялися цілим рядом учених – Є. Сковіним, А. Фурманом, П. Третьяковим, І. Сенновським, М. Чошановим, М. Лазарєвим, А. Алексюком, К. Разіною, П. Юцівицене, О. Огнев'юком та ін.

Модульне навчання зародилося як альтернативний напрям навчання, що базується на позиціях інноваційно-творчого (дійового, активного, гнучкого) погляду на педагогічний процес у противагу традиційному (інформаційно-авторському) навчанню, в процесі якого переважають негнучкі стандарти змісту навчання, дріб'язково регламентується поведінка тих, хто навчається, пасивно сприймаються знання, які їм пропонуються педагогом, внаслідок чого утруднюється використання таких знань на практиці.

Спочатку модульне навчання було представлене як пакет навчальних програм для індивідуального опрацювання. Сьогодні програмно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу включає граф-схеми (графіки) навчальних курсів, наукові проекти навчальних модулів, сценарії модульних занять, міні-підручники та посібники, індивідуальні освітні програми самореалізації особистості. Усі ці компоненти взаємопов'язані.

Основними підходами до організації навчального процесу є:

· завдання з випереджальним вивченням теорії;

· вивчення матеріалу за допомогою дидактично виважених, змістовно пов'язаних і закінчених блоків-модулів;

· проблемний підхід до навчання;

· індивідуально-диференційований підхід;

· організація активної науково-пошукової діяльності учнів;

· програмованість навчання;

· технологізація навчального процесу та ін.

До переваг модульно-розвивального навчання можна віднести таке:

· системність, логічність і комплектність підходу до побудови курсу;

· диференційованість;

· посилення мотивації;

· розвиток саморегуляції та самооцінювання учнів;

· зміна ролі педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно-координаційну;

· гнучкість та варіативність;

· гарантованість запланованих результатів та ін.

Основним структурним елементом навчального процесу в цій системі навчання є модуль (від лат. modulus – «міра») – самостійний, функціонально орієнтований етап розвитку навчання, що має власне програмно-цільове та методичне забезпечення.

Модульна технологія навчання характеризується 30-хвилинним відрізком організації навчально-виховного процесу (модульний урок), що відповідає психофізіологічним закономірностям продуктивної розумової праці. При цьому в основній школі (5–7 кл.) застосовується блочний модуль 2 × 30. Навчальний матеріал ділиться на логічно завершені частини, відповідно до яких розробляється пакет дидактичних прийомів, необхідних для оволодіння учнями змісту і одночасного контролю.

Тема чи розділ – модуль. Він інтегрує різні форми і види взаємозалежної діяльності вчителя та учня і є підсистемою навчального курсу в цілому.

Дидактичний модуль – це модуль програмування етапів та елементів навчально-виховного процесу як сукупностей модульних уроків, коли задовольняються такі вимоги:

1) актуалізація знань і умінь, тобто направляється їх певна пошуково-дослідницька діяльність;

2) фіксується готовність кожного до засвоєння даного виду дидактичного модуля;

3) організується пізнання нового шляхом самостійної роботи школярів з навчально-інформаційними блоками;

4) фіксуються досягнення засвоєння базового рівня навчального матеріалу;

5) створюється можливість поглиблення й розширення навчального матеріалу;

6) креслиться індивідуальна траєкторія оволодіння кожним учнем програмних знань.

Склад модуля:

· цільовий план дій;

· банк інформації;

· методичний посібник із досягнення дидактичних цілей.

Принципова відмінність модульного навчання від інших систем навчання:

1. Зміст навчання подається в закінчених, самостійних комплексах – модулях, які одночасно є банком інформації і методичними вказівками для його засвоєння.

2. Взаємодія педагога і того, хто навчається, здійснюється на принципово іншій основі – з допомогою модулів забезпечується усвідомлене самостійне досягнення тим, хто навчається, певного рівня попередньої підготовленості до кожної педагогічної зустрічі.

3. Сама сутність модульного навчання вимагає неминучого дотримання паритетних суб'єкт-суб'єктних взаємовідношень між педагогом і тим, хто навчається.

ЛІТЕРАТУРА

1. Активность личности в обучении: сборник научных трудов. – М.: НИИ ВШ, 1997.

2. Бабанский Ю. К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.

3. Беспалько В. П. Программированное обучение: Дидактические основы. – М.: Высшая школа, 1977. – 204 с.

4. Брунер Дж. Процесс обучения / Пер. с англ. М.: изд-во АПН РСФСР, 1985. – 261 с.