Компетентнісний підхід у викладанні іноземної мови студентам технічних спеціальностей

Сучасна економіка орієнтується на технічних спеціалістів, освіта яких має бути значно якіснішою, ніж та, показники якої ми маємо на сьогоднішній день. З іншого боку, абсолютно очевидним є і те, що більш значимими сьогодні є не окремі, розпорошені знання, а система знань, що виражається в умінні вирішувати повсякденні та професійні проблеми, здатності до іншомовного спілкування, підготовці в області нових інформаційних технологій і т.і. Тому в сучасній педагогіці та вищій школі виокремився освітній напрямок, який називають компетентнісним підходом.

Компетентність пред'являється, в першу чергу, роботодавцями та суспільством у вигляді деяких специфічних очікувань, пов'язаних із професійною діяльністю випускника. Більш того, саме рівень відповідності індивідуальних показників очікуванням роботодавця й суспільства і подається як основний показник компетентності.

Компетентнісний підхід в сучасній освіті являє собою проблему. Як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники почали не лише вивчати компетенції, виділяючи від 3 до 39 її різновидів, але й будувати освіту, маючи на увазі її формування як кінцевий результат даного процесу (Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, Л.А. Петровська). Вчені для різних видів діяльності називають різні види компетентності. Наприклад, для мовної компетенції/компетентності Рада Європи (1990) виділяє стратегічну, соціальну, соціолінгвістичну, мовну та навчальну.

Нас в плані використання можливостей застосування компетентнісного підходу при навчанні спеціалістів з комп’ютерної техніки іноземній мові в умовах втнз більшою мірою цікавить поняття «іншомовна компетентність». Це поняття видається зрозумілим, однак і воно викликало свого часу деякі розбіжності щодо його визначення. Досить сказати, що праць, які детально розглядають формування іншомовної компентентності студентів втнз практично не існує. Зате ряд робіт присвячено розгляду таких термінів як «комунікативна компетентність» [2], «іномовна комунікативна компетентність», «професійна компетентність» [4; 197] та ін..

Питання визначення мовної компетентності зокрема зацікавило вчених ще на початку минулого століття, доказом тому є праця Фердінанда де Сассе, в якій він стверджує, що система мови – це настільки складний механізм, що його неможливо зрозуміти без глибокого вивчення, з іншого боку, незнання людьми цього механізму не заважає їм користуватися мовою щоденно.

Бахман [6; 86] наводить детальну класифікацію мовної компетентності, до якої включає два підкласи: організаційну та прагматичну компетентності, які в свою чергу, теж мають розгалужену структуру.

Очевидно, що мовна компетентність не є простим поняттям. Її складність не лише в кількості компонентів, слід пам’ятати також про те, що всі ці компоненти є взаємозалежними. [1].

Досить цікавим для нас є дисертаційне дослідження О.Ю. Іскандарової, яка розглядала формування «іншомовної професійної компетентності спеціаліста» і в своїй праці розробила концепцію формування іншомовної професійної компетентності студентів медичного вузу. [3].

На жаль, сьогодні володіння іноземною мовою, що забезпечує навчально-наукове та професійне спілкування, часто розглядається як другорядне, таке, що базується на загальному володінні мовою. Проте, в зв’язку з тим, що ставлення до мови спеціальності поступово змінюється, видається велика кількість підручників та посібників, орієнтованих на професійне спілкування. Вивчаються такі підсистеми мови, як науковий стиль, усна наукова мова, лексико-граматичні особливості мови конкретної спеціальності.

З іншого боку, рівень економічного та технологічного розвитку сучасної світової спільноти вимагає від майбутнього спеціаліста формування досвіду існування в інформаційному просторі, тобто – інформаційної компетентності. А оскільки для студентів, що вивчають комп'ютерні науки, це новоутворення є особливо значущим, не можна пройти повз можливість об'єднати обидві цілі, що стоять перед сучасною професійною освітою: формування іншомовної та інформаційної компетентностей у студентів втнз у процесі вивчення курсу іноземної мови

Саме з цією метою розробляються програми, згідно яких «володіння іноземною мовою повинно допомагати спеціалісту реалізовувати такі аспекти професійної діяльності як: своєчасне ознайомлення з новими технологіями, тенденціями розвитку науки і техніки, сучасними відкриттями; успішне виконання професійних функцій; пошук інформації, обмін досвідом; встановлення ділових контактів із закордонними партнерами, тобто забезпечує розвиток й удосконалення рівня його професійної компетенції». [4].

В контексті мовної освіти це означає надання можливості використання інформаційних та телекомунікаційних технологій для створення технологічного навчального середовища (тобто середовища, у якому поряд із традиційними матеріалами та видами роботи використовуються можливості ресурсів інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ) та навчальні матеріали нового покоління), а також середовищ, що передають соціокультурну своєрідність лінгвосоціуму, що вивчається.

Проаналізувавши передовий досвід науковців в даній області, ми дійшли висновку, що в умовах недостатньої кількості практичних годин на вивчення іноземної мови у втнз та зацікавленості студентів у використанні новітніх інформаційних технологій в процесі вивчення іноземної мови є доцільним запропонувати методику формування іншомовної компетентності, яка включала б традиційні методи навчання іноземної мови в поєднанні з новими інформаційними та телекомунікаційними технологіями, що надають можливість звільнити викладача від рутинної роботи та забезпечити студентів актуальними оригінальними текстами та інформацією, що найповніше відповідають їх спеціалізації.

Така методика, що задовольняє усім вимогам сучасної професійної освіти, сьогодні є можливою за умов створення та використання технологічного навчального середовища на базі вищих учбових закладів України.

Література

1. Абрамович Г. В. Суть іншомовної компетентності як мети та результату професійної технічної освіти // Наукові записки. Серія: Психолого-педагогічні науки. Ніжин: Видавництво НДУ ім. Миколи Гоголя, 2005. – № 4. – С. 120.

2. Барахович И. И. Формирование коммуникативной компетентности студентов педагогического колледжа: Автореф. дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Барнаульський гос. пед. ун-т. – Красноярск, 2002. – С. 2-15.

3. Искандарова О. Ю. Теория и практика формирования иноязычной профессиональной компетентности специалиста: Дисс… д-ра пед. наук: 13.00 / Оренбургский гос. ун-т, 1999. – 338 с.

4. Креденець Н. Д. Компетентність парадигма професійної підготовки фахівців // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр. – Вип. 6. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. – 701 с.

5. Навчальна програма дисципліни "Іноземна мова за професійним спрямуванням"// – 2005. – ВНТУ – С. 4-5.

6. Bachman, Lyle F - Fundamental Considerations in Language Testing1990/ Sixth impression, 2003. Oxford: Oxford University Press