Барабаш С.О.

Дитячо-юнацький клуб «Орля», Україна

ФОРМУВАННЯ КОМУНИКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ВИХОВАНЦІВ ГУРТКІВ, СЕКЦІЙ ТА ІНШИХ ТВОРЧИХ ОБ'ЄДНАНЬ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

Сучасна концепція освіти виходить із того, що дитина у тій або іншій сфері діяльності, повинна володіти не тільки знаннями, навичками та вміннями, але й добре розвиненими творчими, комунікативними та іншими здібностями. Інакше вона не може стати повноцінною особистістю, самостійним суб'єктом, що приймає відповідальні рішення за свою долю й долю інших людей. Здатність до прийняття раціональних рішень у суспільному житті не приходить стихійно, а формується в ході систематичного придбання знань і досвіду.

Сучасна людина звикла до думки, що вона живе у вік надзвичайно швидкого темпу росту наукового та технічного прогресу, розвитку інтелекту, коли кількість вчених й вагомих відкриттів швидко зростає. Між рівнем знань взагалі й середнім ростом інтелектуального розвитку кожної людини існує немала дистанція. В цьому розмаїтті актуальним стає проблема, не тільки спілкування, яке приймає різні форми, але й проблема комунікативної культури, як складової частини загальної культури особистості дитини, що формується у навчально-виховному процесі та дозволяє розвивати конкурентоздатну особистість, яка буде здатна у майбутньому професійно виконувати свою діяльність, будувати позитивні відношення з іншими людьми та забезпечувати у взаємодії продуктивну комунікативну діяльність та самореалізацію [2].

Велика кількість інформації, стертий кордон у спілкуванні між різними культурами, присутність різних джерел інформації – це особливості сучасності. Але на цьому тлі, навіть пересічна людина може помітити, що формуванню комунікативної культури особистості приділяється значно менше уваги, ніж формуванню знань, умінь та навичок. Низький рівень сформованості комунікативної культури призводить до пасивності, невміння вести конструктивний діалог, налагоджувати взаємодію і, як наслідок, безініціативності й бездіяльності. Важливість комунікативної культури в професійній діяльності та особистому житті потребує її розвитку в шкільні та студентські роки, бо на сучасному етапі цій проблемі не приділяється належної уваги. Незважаючи на чисельні дослідження, тема залишається до кінця не розкритою, що зумовлює її актуальність.

Оскільки наше дослідження пов'язане з формуванням комунікативних

умінь, слід уточнити, з погляду, бачення таких основних понять, як «спілкування», «комунікація», «комунікативні вміння», «комунікативна культура».

Спілкування - «…складний багатоплановий процес установлення й

розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності, що включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини» [3].

На початку ХХ ст. в науковій літературі з'являється термін "комунікація", який пов'язаний зі специфікою обміну інформацією між людьми.

Аналіз наукової літератури дозволив нам виявити протиріччя: нема єдності в розумінні термінів «спілкування» й «комунікація». Існують декілька підходів у розгляді цієї проблеми: 1) комунікація є складовою спілкування; 2) комунікація є більш широке у обсязі поняття ніж спілкування; 3) комунікація та спілкування мають єдність у тлумаченні.

У своєму дослідженні ми поділяємо погляд тих вчених, які вважають спілкування та комунікацію тотожними поняттями, яким притаманний діяльний та діалогічний характер.

Комунікативні вміння – це здібності і навички спілкування з людьми [1].

Люди різного віку, освіти, культури, різного рівня психологічного розвитку, мають різний життєвий та фаховий досвід, відрізняються одна від одного за комунікативними вміннями. Освічені і культурні люди мають більш виражені комунікативні вміння, ніж неосвічені і малокультурні. Багатство і розмаїтість життєвого досвіду людини, зазвичай, позитивно корелює з розвиненістю в нього комунікативних вмінь. Люди, чиї професії припускають як часте і інтенсивне спілкування, а й виконання зі спілкуванням певних ролей (актори, лікарі, педагоги, політики), нерідко мають більш розвинені комунікативні здібності, ніж представники інших професій.

Комунікативна культура – здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Задля ефективної комунікації характерно: досягнення порозуміння партнерів, краще розуміння ситуації та предмета спілкування (досягнення більшої визначеності у сенсі ситуації сприяє вирішенню проблем, забезпечує досягнення цілей з оптимальним витрачанням ресурсів). Комунікативна культура сприймається як система внутрішніх ресурсів, необхідні побудови ефективної комунікації у певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії [1].

Комунікативна культура особистості вихованців багато в чому визначається рівнем комунікативної культури керівника гуртка, секції та іншого творчого об’єднання, який виступає для них своєрідним еталоном, прикладом для наслідування, головним чинником формування мотиваційно-ціннісного відношення до комунікативної культури. Завдяки їй педагог здатен передавати своїм вихованцям свої почуття, бачення світу тощо, спонукати їх до самовдосконалення, формувати позитивне ставлення до людей, до моральних багатств суспільства, нетерпимість до зла, готовність боротися за добро та справедливість.

Формування комунікативної культури вихованців гуртків, секцій та інших творчих об’єднань у навчально-виховному процесі закладу позашкільної освіти може ефективно здійснюватися за врахуванням наступних педагогічних умов:

· забезпечення мотиваційно-цінністного відношення вихованців до комунікативної культури, як необхідного компоненту становлення особистості;

· створення гуманістично-розвиваючого освітнього середовища, що сприяє оволодінню комунікативною культурою як складової частини загальної культури особистості;

· розвиток дитячого самоврядування, як основа самовираження вихованців та формування у них комунікативної та соціальної компетентностей особистості.

Розглянемо можливості розвитку комунікативних навичок дітей шкільного віку з прикладу діяльності гуртка «Дівочий клуб».

Гурток «Дівочий клуб» створено при дитячо-юнацькому клубі «Орля». Метою діяльності клубу є підвищення обізнаності підлітків з питань гендерної культури; пропаганда здорового і активного способу життя; розвиток лідерських якостей,

розвиток соціальної активності, лідерства, навичок раціонального використання часу, впевненої поведінки, розвиток відповідальності, творчої особистості, сприяти формуванню потреби вихованців до застосування правил етикету; формування свідомого ставлення до прийняття самостійних рішень, саморозвиток та самореалізація молоді.

«Жінкою не народжуються, нею стають»[1]. Перетворення дівчинки в дівчину, жінку – дивовижний процес дорослішання, розвитку, пізнання світу і себе в ньому. Формується світогляд, культура спілкування, йде невпинний пошук ціннісних орієнтирів, свого місця у життєвому просторі.

«Все від жінки на світі!»[1]. Цей вислів розкриває щире призначення Жінки-творця, яка є продовжувачем роду людського і творить «простір Любові». І від того, як виконує вона свою «Місію», залежить якість людини, а значить, і життя в цілому. Успішність, щастя жінки в особистому, суспільному житті багато в чому обумовлено особливостями її особистості, індивідуальності, станом її душевного і фізичного здоров'я.

Кращі якості розкриваються, формуються тільки в невтомній роботі «над собою», в умінні створювати красу в собі і навколо себе.

Про стан всього суспільства можна судити з поведінки жінки, з її одягу, мови, манері триматися в суспільстві. Зараз дуже непростий час, досить вийти на вулицю і подивитися – як одягаються наші милі жінки, пройтися по школах і почути – що говорять юні дівчатка, щоб зробити сумні висновки. Ще А.С.Пушкін писав: «А сама то величава, выступает, будто пава, а как речь то говорит, будто реченька журчит», або: «Тут по речи все спознали, что царевну принимали». Справжня жінка повинна вміти ласкаво говорити, цнотливо одягатися, морально себе підносити. Зараз же все навпаки – чим менше одягу, чим більш незалежна жінка, тим вона більше цінується в суспільстві, але від цього виснажується сама її жіноча суть.

Сучасні дівчата живуть в інформаційному просторі, насиченому часом діаметрально протилежними уявленнями про роль жінки в «чоловічому світі», в сім'ї, у професійній діяльності – нелегко вибрати гідні форми самоактуалізації, не загубитися у калейдоскопі життєвих перипетій.

Головними завданнями «Дівочого клубу» є:

· пробудити бажання вдосконалювати фізичне, психічне та духовне здоров'я через пізнання особливостей і потреб свого організму;

· допомогти вихованцям пізнати себе, свої особливості, задатки, можливості, правильно оцінювати їх і свої вчинки;

· пробудити бажання до самовдосконалення;

· познайомити з методами і прийомами рефлексії, самовиховання;

· сприяти духовно-моральному вихованню підростаючого покоління;

· розвивати комунікативні здібності, культуру спілкування;

· надати інформацію щодо норм етикету у повсякденному житті, на роботі, у взаємовідносинах, спілкуванні тощо;

· сприяти становленню вищих моральних почуттів: дружби, любові, розуміння, терпіння та ін;

· виховувати шанування до старшого покоління в сім'ї, зміцнювати сімейні традиції;

· підвищити рівень професійної орієнтації вихованців.

Провідними формами та методами роботи в «Дівочому клубі» є: бесіди, консультації, дискусії, мультимедійні презентації, перегляд відеофільмів, анкетування, елементи тренінгу, сюжетно-рольові ігри, рішення ситуативних завдань тощо.

Кожна зустріч – це «міні спектакль», в якому активно беруть участь всі. Це демонстрація творчості. Це можливість: поміркувати про головне, поділитися думкою, почути інших, зустріти цікавих людей, набути однодумців, доторкнутися до творчості, відпочити від буденності.

Проблема формування комунікативної культури особливо актуальною є в підлітковому віці, адже підлітковий вік, сенcитивний до комунікативного розвитку, є періодом остаточного відшліфовування даного роду умінь і навичок, засвоєння зразків поведінки і соціальних ролей, набуття досвіду спілкування, його культури.

На думку фахівців у галузі вікової психології процес набуття індивідуального досвіду спілкування, становлення ключових комунікативних характеристик особистості найбільш динамічно відбувається саме у школярів старших класів. Аналізуючи вік старшого школяра, більшість науковців одноголосно характеризують його як складний, бурхливий, емоційно не стійкий, з притаманною обов’язковою віковою кризою.

В «Дівочому клубі» спілкування є невіддільною і загальною умовою проведення занять, що зумовлює формування особистості. Саме в спілкуванні відбувається процес соціалізації зростаючої людини, її становлення. Під час спілкування вихованці гуртка відзначають дві протилежні тенденції: розширення його сфери, з одного боку, і зростаючу індивідуалізацію – з іншого.

Спілкування створює передумови й у самостійній роботі вихованців над своїм характером. У процесі спілкування, впливаючи на оточуючих, член «Дівочого клубу» пізнає інших й випробовує практичне значення різних характерологічних чеснот. Це пізнання інших людей призводить до самопізнання, практичної оцінки характерологічних чеснот інших людей. А самопізнання, порівняльна самооцінка і самокритика служать передумовою і стимулом для свідомої роботи вихованця над своїм характером.

Отже, використовуючи активне спілкування на заняттях гуртка «Дівочий клуб» створюються умови для встановлення ефективної комунікативної взаємодії між вихованцями. Ця взаємодія дозволяє педагогу надати вихованцям знання із сфери спілкування, створити умови для придбання вмінь та навичок сприйняття співрозмовника та здатність розуміти його позицію, вмінь та навичок висловлювати та відстоювати свою позицію соціально придатними засобами, розуміти себе через розуміння сприйняття тебе іншою людиною тощо. На кожному занятті вихованці мають можливість вивчати себе, інших, світ довкола себе, приміряючи різні ролі, формують свій світогляд, систему оцінок та матеріальних цінностей.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

· комунікативну культуру можна розглядати як складну інтегративну якість особистості, спрямовану на налагодження, підтримку і розвиток ефективної взаємодії;

· комунікативна культура є і складовою, і умовою компетентності особистості.

Формування комунікативної культури вихованців гуртків, секцій та інших творчих об’єднань закладів позашкільної освіти може ефективно здійснюватися в рамках навчально-виховного процесу, за врахуванням відокремлених педагогічних умов.

Література:

1. Корніяка О. М. Психологія комунікативної культури школяра / О.М.Корніяка – К.: Міленіум, 2006. – 336 с. 2. Митрова Н. О. Формирование коммуникативной культуры у студентов вуза в процессе их включения в социально-ориентированную деятельность: Автореф. дис. …канд. пед. наук:13.00.08/ Майкоп. госуд. технологический университет.- Майкоп, 2006. – 27 с. 3. Петровского А. В. Краткий психологический словарь/Под ред. А.В.Петровского. - М., 1985.