Педагогические науки/3.Методические основы воспитательного процесса

Стромило Анна Петрівна

Аспірантка Черкаського національного університету, Україна

Формування ненасильницьких взаємин в освітньому просторі навчального закладу І-ІІ рівня акредитації

Нині складно виступати проти насильства в тій чи іншій сфері. Тисячі років людство сприймало війну як щось неминуче. У наш час насильством вирішуються національні та расові конфлікти. Кримінальна злочинність забирає життя тисяч людей. Існує насильство над природою, над людьми у сфері виробництва, приховане насильство над дитиною в сфері освіти.

Це змушує замислитися, як виховати у молоді миролюбність, негативне сприйняття війни, гуманне ставлення до людей і природи. Необхідно переглянути існуючу систему навчання і виховання, побудувати її по-новому.

Проблема ненасилля над особистістю, її свідомістю і поведінкою неодноразово ставилася в ХХ ст. вітчизняними і зарубіжними дослідниками і діячами культури (Е. Балу, Р. Емерсон, М. Ганді, М. Кінг, М. Реріх та ін.). Ненасилля як наукова і практична проблема розглядалася у працях І. Беха, А. Гусейнова, О. Калініної, В. Маралова, В. Сітарова та ін., що підтверджує актуальність питань, пов’язаних з проблемою унеможливлення насилля.

Так, на думку І. Беха, ідея гуманістичної педагогіки охоплює все наше суспільство, особливо тих, хто причетний до сучасної освіти [1, с. 16]. Утвердження в ньому культури ненасильства виявилося дуже необхідним. Проте нині загальна ейфорія, пов’язана з цією проблематикою, змінилася на глибоке її осмислення (на рівні теорії, і на рівні освітньої практики), розуміння складності сутнісної трансформації сучасного освітнього процесу.

Проблема формування ненасильницьких взаємин, що розуміється як навчання вирішенню конфліктів на основі цінностей ненасильства, полягає в досягненні засвоєння універсальних і разом з тим зовні заданих для людини цінностей.

Істотну роль у вирішенні означеної проблеми відіграє освітній простір, оскільки саме в навчально-виховному процесі створюються ситуації культурного, міжособистісного, міжнаціонального, формального і неформального спілкування. Моделювання в навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації ситуацій конструктивного вирішення конфліктів передбачає чітке уявлення культурних універсалій у вигляді цінностей ненасильства, створення умов для переживання конкретно-чуттєвого досвіду, усвідомлення та осмислення цінностей взаємної поваги та взаємодії на рівні соціально-групової свідомості. Таке моделювання дозволило б учасникам навчально-виховного процесу узгоджувати власні цінності із заданими ззовні, здійснювати самовизначення у процесі спілкування.

Особливо актуальною є проблема формування ненасильницьких взаємин у молоді. У процесі неформального спілкування між ними часто виникають конфлікти, пов’язані з нерозумінням особливостей характеру, невмінні вирішувати суперечку конструктивно. тощо.

Формування ненасильницьких взаємин у молоді-непросте завдання, яке охоплює життєву позицію особистості, її інтереси, специфіку самовираження. Формування культури міжособистісних взаємин вимагає взаємодії освітньої простору із родиною, соціальним середовищем.

Ненасильство в широкому сенсі - це суть, що полягає в умінні узгоджувати і поєднувати культурні цінності суспільства та індивідуальні ціннісні орієнтації, як альтернативу психолого-педагогічних насильницьких способів взаємодії. До цінностей ненасильства, згідно із думками С. Баникіної і Б. Єгорова, можна зарахувати:

- визнання безумовної цінності іншої людини, її самоцінність;

- значущість самовдосконалення, саморозвитку, самореалізації;

- домінування альтруїстичної мотивації в порівнянні з егоїстичними спонуканнями, проявами [2].

Цінності ненасильства-орієнтація на співробітництво, компроміс, пошуки згоди і співдружності в спільній творчій діяльності, що виступають умовами толерантності стосунків.

У вузькому сенсі «ненасильство» С. Баникіною і Б. Єгоровим розглядається як активність, демонстрована з метою задоволення будь-якої потреби з урахуванням потреб партнера і узгодження з ним спільних дій. Позиція ненасильства є стійкою системою взаємин людини до певних сторін дійсності, яка проявляється в конкретній поведінці і вчинках [2].

Ідея ненасильства передбачає безумовне примирення «всіх з усіма», «послужливість» слабкого сильному або беззастережне прийняття тієї чи іншої позиції. Це соціально-впевнена позиція, що охоплює визнання рівного права сторін на незалежність і успіх, власну думку, самостійність, відповідальність, орієнтацію свідомості людей на зближення позицій, узгодження цілей та інтересів, пошук нових способів для їх забезпечення.

Ненасильницька взаємодія передбачає відсутність відкритих чи прихованих форм примусу, коли кожна сторона, зберігаючи свою незалежність, виявляє готовність до узгодження дій і досягненню позитивного результату. Така взаємодія можлива лише при єдності орієнтації як на самого себе, так і на іншу людину.

При створенні умов для формування позиції ненасильства в поведінці в ході навчально-виховного процесу особливе значення має надаватися організації та рефлексії розвитку особистого досвіду молоді в процесі тренінгових занять, де можливо програвання різних життєвих ситуацій, що вимагають вибору. Основними психолого-педагогічними завданнями діяльності педагогів у вихованні ненасильницької взаємоодії мають стати:

- розвиток неконфронтаційної свідомості, вміння знаходити альтернативні виходи в складній ситуації взаємодії;

- розвиток емоційно-ціннісного ставлення до іншої людини: вміння побачити позитивні сторони особистості або вчинку, вміння встати на місце іншого і обґрунтувати свої дії, розвиток логіки аргументування своєї думки та ін;

- досягнення психологічної готовності до мотивації ненасильницької поведінки.

Одним із способів досягнення толерантних стосунків студентів навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації один до одного є навчання асертивній поведінці, здатності людини впевнено, з гідністю відстоювати свої права, не принижуючи прав інших.

Таким чином, істотну роль у формуванні ненасильницьких взаємин відіграє освітній простір, оскільки саме в навчально-виховному процесі створюються ситуації культурного, міжособистісного, міжнаціонального, формального і неформального спілкування.

Подальшого висвітлення у наукових джерелах потребує питання виокремлення компонентів, критерій, показників та рівнів вихованості ненасильницьких взаємин у студентів ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації.

Література:

1. Психологічні джерела виховної майстерності: [навч. Посібник] / І. Д. Бех. – К.: Академвидав, 2009. – 248 с.

2. Учимся толерантности: [методическое пособие для проведения классных часов, бесед.] / С.В. Баныкина, В.К. Егоров - М.: АРКТИ, 2007. – 128 с.