Педагогічні науки/Методичні засади виховного процесу

Аспірант Тросюк І.М.

Інститут педагогіки НАПН України, Україна

Когнітивний складник географічної компетентності

Учнів основної школи у процесі вивчення географії України

У статті розкрито змістове навантаження когнітивного складника географічної компетентності учнів основної школи у процесі вивчення географії України.

Ключові слова: учні основної школи, географічна компетентність, когнітивний складник, природничі предмети.

У теорії вітчизняної географічної науки й теорії економічної географії відбувається перегляд і переосмислення змісту, форм, методів та принципів розробки нових підходів до формування географічної компетентності. Цей процес зумовлює необхідність у створенні науково-методичних праць, в основу яких була б покладена галузева диференціація теоретико-методичних досліджень, які присвячені формуванню географічних й економічних знань. Зміст географічної освіти з предметів, зокрема фізичної географії й соціальної й економічної географії, у Державному стандарті середньої освіти належить до різних освітніх галузей («Природознавства» і «Суспільствознавства» відповідно), і це може сприяти втраті цілісного сприйняття навколишнього середовища і господарської діяльності людини у процесі її навчання та життєдіяльності.

Загальні аспекти ключових компетентностей знайшли послідовне висвітлення в роботах А. Вербицького, П. Горностая, В. Донія, І. Єрмакова, І. Зимньої, В. Ляшенка, Г. Несен, О. Овчарук, О. Савченко, В. Сєрікова, Л.Сохань та інших.

Проблеми вдосконалення змісту й методики навчання географії та економіки на сучасному етапі досліджували вітчизняні економ-географи й методисти М. Багров, М. Баранський, Н. Бірюкова, Л.Булава, Й. Гілецький, Ф. Заставний, С. Кобернік, В. Корнєєв, М. Криловець, Л. Круглик, П. Масляк, Т. Назаренко, Я. Олійник, М. Паламарчук, М. Пістун, А. Сиротенко, О. Топузов, О. Топчієв, Б. Яценко та інші.

Водночас, актуальність проблеми зумовлена об’єктивними потребами в підвищенні ефективності засвоєння географії та основ економіки, у формуванні цілісного світосприйняття на основі міжгалузевої інтеграції знань та недостатньою її розробленістю в науково-методичних дослідженнях на сучасному етапі освітніх реформ.

Зміст шкільної географії та основ економіки задається державною програмою навчального предмета, а в дидактиці і методиці навчального предмета поняття розглядаються як основна одиниця знань, що становить узагальнене відображення дійсності. Типізація в розподілі понять за новими програмами 12-річної школи ґрунтується передусім на поняттях, що виділені в програмах прямо лапками або опосередковано випливають з окремих фраз у змісті навчального матеріалу, а також у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Зокрема, програмою географії 9-го класу передбачено ознайомлення учнів із близько 100 поняттями, у тому числі державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, ставиться завдання навчити школярів розрізняти суттєві ознаки близько половини основних понять (у програмі вони виділені лапками, які відображають логічний каркас відповідних наук, основи яких включені до шкільного предмету географія. Решта понять, оволодіння якими передбачається на рівні уявлень, є додатковими поняттями. Кількісний розподіл понять за науками представлений у таблиці 1.

Таблиця 1.1

Система географічних понять за науками в курсі

«Географія України»

наука	Основні поняття			Додаткові поняття		Разом
наука	кількість		%	кількість	%	кількість	%
географія	6		23,1	10	25	16	24,2
демографія	6		23,1	10	25	16	24,2
екологія	0		0	1	2,5	1	1,5
економіка	14		53,8	18	45	32	48,9
правознавство	0		0	1	2,5	1	1,5
Усього	26	100%		40	100%	66	100%

З наведеної таблиці можемо зробити висновок: формування когнітивного складника географічної компетентності учнів основної школи у процесі вивчення географії України передбачає вивчення й подальше оперування поняттями, що є предметом дослідження суміжних природничих наук.

Навчальний курс «Географія України» репрезентує географічні поняття більш детально, з урахуванням їх спеціалізації.

Зауважимо, що виокремити поняття за науками надзвичайно складно, що зумовлено сучасними тенденціями до взаємопроникнення, інтеграції наукових знань. Особливо інтенсивно цей процес відбувається між такими суміжними галузями знань, як економіка та економічна географія. Свого часу М. Ковалевська зазначала, що поділ загальних понять з курсів географії, соціальної й економічної географії на економічні й економіко-географічні цілком умовний [4]. Тому більшість понять, а відповідно і знань належить до розряду економіко-географічних. Т. Назаренко, враховуючи актуальність економічної спрямованості географічної освіти, виділяє та обґрунтовує термін «соціально-економічні поняття», як «форму мислення, у якій відбиваються загальні і водночас з тим істотні властивості людського соціуму і явища об’єктивної дійсності (природи), загальні взаємозв’язки між ними, представлені у вигляді цілісної сукупності ознак через поєднання природничих, суспільних, виробничих, господарських категорій» [5, с. 7].

Як бачимо, сутність такого роду понять більш вдало підкреслює термін «суспільно-географічні поняття», у якому відбивається саме поєднання людського соціуму (суспільства) і природи (географії) на певній території. Оскільки взаємодія природи і суспільства має міждисциплінарний характер, то і більшість понять, що розглядаються в суспільному напрямі шкільної географії – це міждисциплінарні поняття, які також традиційно називаються економіко-географічними поняттями. У будь-якому разі поняття власне географічні, економічні, соціально-економічні, суспільні стають поняттями географічними лише тоді, коли втрачають екстериторіальність і набувають просторової взаємозалежності, відображають геопросторову організацію суспільства. Наприклад, зовнішня торгівля – поняття економічне, проте зовнішня торгівля України – географічне, як і поняття система розселення, транспортна система, аграрно-промисловий комплекс, фактори розміщення тощо.

Іншим шляхом утворення географічних понять, що відображають географічний підхід до дослідження соціально-економічної сфери життєдіяльності суспільства є доповнення економічного поняття терміном географія, наприклад, географія транспорту, географія торгівлі, географія природних ресурсів, географія галузей промисловості, географія сільського розселення. Отже, економічне і географічне настільки взаємопов’язане в суспільній географії як науці і ще більше в шкільному предметі, що дуже важливо вчителям і учням, крім синтезу економіко-географічних знань, уміти виділяти і розчленовувати економічні і географічні аспекти освіти в тісному зв’язку з екологічними проблемами суспільного розвитку.

Проблемою у формуванні суспільно-географічних знань є те, що сучасний понятійно-термінологічний апарат географії потребує уточнення. Аналіз уживаності термінів у шкільних програмах засвідчив, що окремі з них неточно орієнтують. Наприклад, уживаються терміни: економічний район, а йдеться про соціально-економічний, або про суспільно-географічний район; економіко-географічне положення, а мається на увазі суспільно-географічне положення; сталий розвиток, а мовиться, власне, про збалансований розвиток. Зазначимо, що в середовищі науковців поширена думка, що категорією «економічний район» мають користуватися виключно економісти з метою відображення територіальних особливостей виробничих відносин, а тривале вживання категорією економіко-географами пояснюється тим, що в економічну назву вони вкладали економіко-географічний зміст [3, с. 104]. У шкільному підручнику за авторством Ф.Заставного при висвітлення теми «Економічне районування» використовуються обидва терміни (економічний і соціально-економічний) як рівнозначні за змістом, тому один із них подається в дужках, наприклад, економічне (соціально-економічне) районування, економічні (соціально-економічні) райони [2, с. 160–161].

Формування когнітивного складника географічної компетентності учнів основної школи у процесі вивчення географії України передбачає вивчення й подальше оперування поняттями, що є предметом дослідження суміжних природничих наук.

Актуалізованою є проблема побудови раціональних міжкурсових зв’язків у процесі вивчення географії, недостатню реалізацію підходу до вивчення особливостей соціально-економічного розвитку України у світовому контексті (йдеться про порушення принципу глобальності).

Література:

1. Закон України «Про загальну середню освіту» // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1999. – №15.

2. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України : підруч. для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. / Ф.Д. Заставний. – К. : Форум, 2000. – 239с.

3. Кобернік С.Г. Методика навчання географії в загальноосвітніх навчальних закладах : навчальний посібник / Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р., Скуратович О.Я.; за ред. С.Г. Коберніка. – К. : Навч. книга, 2005. – 319 с.

4. Ковалевська М.К. Дидактичний матеріал з економічної географії СРСР: посібник для вчителя / М.К. Ковалевська. – К.: Радянська школа, 1979. – 71 с.

5. Назаренко Т.Г. Формування соціально-економічних понять у старшокласників на уроках географії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання географії» / Т.Г. Назаренко. – К., 2004. – 20 с.