Педагогические науки / 3.Методические основы воспитательного процесса

Ванівська Г. Б.

магістр,

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка, Україна

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ Р. ШТАЙНЕРА ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

У статті досліджуються провідні положення соціально-педагогічної концепції Р. Штайнера у контексті організації навчально-виховного процесу на гуманістичному рівні. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади Штайнер-педагогіки як системи соціофілософських і загальнопедагогічних принципів, які безпосередньо стосуються змісту освіти, форм і методів проведення навчально-виховного процесу, професійної діяльності педагогів та вихователів, функціонування школи.

Ключові слова: вальдорфська система виховання й навчання, гуманізація освіти, принципи організації педагогічного процесу, використання зарубіжного досвіду, інтеґрація, організаційно-педагогічна діяльність.

This article examines key provisions of socio-pedagogical concept R. Steiner in the context of the educational process in humanistic level. It is grounded theoretical and methodological foundations of Steiner-pedagogy as systems of socio-philosophic and general principles that relate directly to the educational content, forms and methods of the educational process, professional teachers and educators, school operation .

Keywords: Waldorf system of education and training, humanization of education, principles of teaching process, the use of foreign experience, integration, organizational and teaching activities.

Актуальність дослідження. Останнім часом серед провідних педагогів країни виникають дискусії з приводу реформування вітчизняної системи виховання та освіти. Всі розуміють про потребу певних змін, але яких саме досі не вирішено. Спочатку ухвалюють різні законопроекти, а лише потім розглядають ефективність їх реалізації, не передбачивши наперед певних недоліків. За кордоном – навпаки, спочатку детально розглядають те, що хочуть впровадити, а лише потім ухвалюють. Тому дискутуючи про особливості покращення української системи освіти варто звернутися до зарубіжного досвіду.

Враховуючи те, що в Україні позитивно (але принесло і значні людські втрати) вирішилося питання щодо підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом, створення єдиного Європейського простору, тим самим відбувається входження й інтеграція України до загальноєвропейського освітнього простору, яку вже передбачено у Болонській декларації. Орієнтація нашої країни до участі у формуванні загальноєвропейського педагогічного простору повинна базуватися на позиції конструктивного діалогу із Заходом.

Визначення перспектив розвитку освіти та виховання в Україні в контексті європейських і світових тенденцій повинно відбуватися за умови врахування особливостей та ідентичності нашого суспільства, тих специфічних завдань, які стоять перед освітою України на сучасному етапі – збереження та використання досягнень вітчизняної педагогічної думки, організаційних форм і методів, що склалися історично із впровадженням позитивного зарубіжного досвіду.

Джерелом формування сучасної стратегії розвитку освіти та виховання України може стати аналіз досвіду вальдорфської школи, яку ЮНЕСКО визнало школою ХХІ століття, завдяки тому, що вона реалізує цілі й ідеали гуманістичної педагогіки на практиці. Вивчення особливостей концепції Р. Штайнера науково доцільне, але його необхідно здійснювати в контексті національної педагогічної теорії та практики. Адже, сучасні дослідники зазначать, що вальдорфська школа органічно поєднує в собі вимоги певного суспільного середовища та інтереси, потреби особистості в індивідуальній творчості, самовизначенні й самореалізації.

Як свідчить світова практика, школи засновані за концепцією Р. Штайнера успішно вирішують багато важливих проблем сучасного суспільства: нівелювання соціальної, релігійної, національної нерівності; соціальної адаптації випускників, серед яких в умовах ринкової економіки майже немає безробітних; попередження наркоманії, алкоголізму; виховання протистояння руйнівним для людини впливам технізованого світу – електронним, психотропним, сугестивним тощо; ліквідації розриву і налагодження комунікацій між дітьми й батьками, між сім‘єю та школою тощо. Проте, громіздкий потенціал педагогіки Р. Штайнера до цього часу повністю не реалізовано в сучасній школі.

Таким чином, розв‘язання завдань системи освіти України, передусім гуманістичного національного виховання, вимагає творчого осмислення методологічних, теоретичних, фундаментальних, практичних розробок вальдорфської школи та науково обрунтованої організації процесу використання її досягнень у сучасній школі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні в педагогічних і науково-популярних виданнях представлена низка досліджень, у яких подаються загальні уявлення про те, що таке вальдорфська педагогіка, які особливості навчальних планів і програм, організації навчально-виховного процесу в вальдорфських школах – Н. Абашкіна [1], Т. Горохова [2], В. Горюнова [3], В. Загвоздкін [4], О. Іонова [5], Н. Кришталь [6], Ф. Калгрен [7] та ін.

Метою статті є обґрунтування соціально-педагогічних та науково-методичних основ в сучасній школі за навчально-виховною системою Р. Штайнера.

Виклад основного матеріалу. Вальдорфська педагогіка являє собою цілісну педагогічну систему, яка має свій світоглядний фундамент, свою філософську, психологічну, соціологічну, етичну, естетичну основу, завдяки чому переосмислюються і якісно наповнюються базові педагогічні поняття: виховання, його сутність, цілі, завдання, зміст, форми та методи навчання тощо. Вальдорфська школа як практична реалізація одного з найважливіших імпульсів духовно наукового людинознавства – антропософії – в соціальній сфері будується на концепції Р.Штайнера, у центрі якої стоять ідеї про сутність людини, її онтогенез, про закони розвитку людини та суспільства, що дає можливість учневі зробити вільний вибір і виробити власні погляди й переконання. Вальдорфська школа в своїй практичній діяльності спирається на розвинене Р. Штайнером уявлення про людину як про єдність її тілесно-душевно-духовного буття.

Р. Штайнером зроблено значний внесок у розвиток уявлень про етапи становлення людини. Найбільш важливим, з точки зору психології розвитку людини, є положення про три взаємопов’язані, взаємозумовлені процеси розвитку – біологічний, психічний і духовний, – у ході яких наслідки деформуючих факторів становлення людини в дитинстві та юності можуть проявлятися протягом усього подальшого життя.

Аналіз наукової літератури з питань психології розвитку й навчання показав, що вальдорфські підходи до вікового становлення дитини, принциповим моментом яких є положення про розвиток людини в ритмі семи років, адекватно відбивають психологічні особливості особистості, яка знаходиться на певній стадії розвитку, узгоджуються з прогресивними ідеями вчених і мислителів минулого та сучасності і не суперечать жодному з найважливіших відкриттів сучасної психології.

Школа Р. Штайнера спирається на антропософське розуміння загальної освіти, яке забезпечує цілісний інтелектуальний, морально-естетичний і практично-вольовий розвиток дитини. Вальдорфська школа не ставить перед собою завдання виконати те чи інше соціальне замовлення, виховати людину того чи іншого типу. Навпаки, вона зосереджується на тому, щоб розпізнати унікальні можливості людини й допомогти їй розвинутися в соціальній діяльності [6].

Завдання вальдорфської школи в тому, щоб впродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання, її кредо — це відмова від влади над дітьми. Головне завдання вчителя вальдорфської школи — допомогти дитині в її духовному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності. Дитина — громадянин трьох світів: матеріального, душевного і духовного. Її "Я" — це мікрокосм, який усією своєю істотою пов'язаний з макрокосмом. Їй потрібна допомога в осягненні духовного, яке надходить у вічній істині, доброті, любові. Вчителям цих шкіл потрібно допомогти своїм вихованцям оволодіти антропософським мисленням [1].

Принципи діяльності вальдорфської школи передбачають: 1) виховання в дусі свободи, що веде дитину до вільного і глибокого самопізнання, комплексного розвитку внутрішніх сил, самовизначення в житті; 2) цілісність формування особистості - єдність її тілесної, душевної і духовної сторін; 3) врахування особливостей вікових циклів розвитку, добових біоритмів; 4) опору на авторитет вихователя, батьків, духовного ідеалу [5].

Вальдорфські педагогічні принципи інтеґрують і поєднують у собі суспільні цінності, потреби конкретного соціального середовища та інтереси окремої людини, її унікальні особливості.

Важливими ознаками вальдорфських шкіл є спільне навчання хлопчиків і дівчаток, а також відсутність поділу за соціально-матеріальною ознакою, школа – є школа для всіх; скасування цифрової оцінки (оцінок); скасування другорічництва; школа, таким чином, перестає бути місцем роздачі соціальних шансів і селекції – сортування учнів на хороших і поганих, кожен може вільно і безперешкодно розвиватися у відповідності зі своїми індивідуальними особливостями [4].

Висновок. Аналіз філософсько-психологічних, педагогічних основ вальдорфської школи, генези та модифікації використання ідей Р. Штайнера, процесів становлення і розвитку вальдорфського руху, його ролі в світовому культурно-освітньому просторі дозволяють визначити головні пріоритети Штайнер-школи – пріоритет свободи людини і пріоритет людинопізнання в освітньому процесі – та сформулювати і обґрунтувати систему взаємопов’язаних науково-методичних та соціально-педагогічних вальдорфських принципів, які забезпечують реалізацію гуманістичних ідеалів і безпосередньо стосуються функціонування школи, організації педагогічного процесу, методик викладання, діяльності педагогів тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абашкіна Н. В. Вальдорфські школи ФРН / Н. В. Абашкіна // Початкова школа. – 1993. – №1. – С.41 – 45.

2. Горохова Т. Маленький принц в вальдорфской школе / Т. Горохова // Педагогика. – 1994. – №8. – С.117.

3. Горюнова В. Вальдорфським шляхом: (Впровадження принципів вальдорфської педагогіки в освітьо-виховний процес) / В. Горюнова, Л. Стеценко // Дошкільне виховання. – 1997. – № 11. – С.12 – 13.

4. Загвоздкин В. Альтернативы вальдорфской педагогики / В. Загвоздкин  // Психологическая наука и образование. – 2002. – № 1. – С.26 – 34.

5. Іонова О. Науково-педагогічні основи навчально-виховного процесу в сучасній школі за ідеями вальдорфської педагогіки. – Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/dysertacii_ta_autoreferaty/110185-26.html.

6. Кришталь Н. А. Вальдорфська педагогіка: особистісно-соціальні пріоритети дошкільної освіти. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2009_1/files/ped_01_09_Krishtal.pdf.

7. Карлгрен Ф. Воспитание к свободе. / Ф. Карлгрен. – М., 1993. – 2–е издание. – 272 с.