УДК 373.2.016:81 – 028.31

Н. Нейжмак, Т. Маркотенко

РОЗВИТОК ОПИСОВОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО

ДОШКІЛЬНИГО ВІКУ ЗАСОБОМ ЛЯЛЬКИ

Питання розвитку зв’язного мовлення дошкільників досліджувалося класиками наукової думки та сучасними науковцями в різних аспектах проблеми: лінгвістичному (Т. Ладиженська, Л. Щерба та ін.); лінгводидактичному (А. Богуш, Н. Луцан, Т. Постоян, Л. Фесенко та ін.); психологічному (Л. Виготський, Г. Леушина, О. Лурія, С. Рубінштейн, І. Синиця та ін.); психолінгвістичному (І. Зимняя, О. Леонтьєв та ін.); педагогічному (Л. Ворошніна, А. Зрожевська, Е. Короткова, Н. Кузіна, Н. Орланова, Є. Тихеєва та ін.). Залежно від мети й змісту мовленнєвої комунікації виділено три види мовленнєвих висловлювань, якими оволодівають дошкільники: оповідання, опис та пояснення – функціонально-змістовні типи мовлення, структурні частини яких по-різному сполучаються між собою. Узагальнення сучасних уявлень та аналіз дослідницьких джерел щодо механізмів емоційної регуляції творчих і нетворчих форм мовленнєвої діяльності описового типу дозволило припустити ефективність використання іграшки, зокрема української ляльки, як засобу формування певного роду мовленнєвих умінь та навичок.

Українська народна іграшка здавна привертає увагу дослідників чарівним світом її образів, сповнених поезії та казковості, що упродовж століть панували в уяві дітей, пробуджуючи фантазію і спонукаючи до творчості. Українська народна іграшка містить у собі момент істини, своєю мовою виголошує правду про народ, його земну сутність та історичне призначення [6, с. 10].

Лялька як явище культури і як засіб виховання дітей здавна цікавить вчених. Українській ляльці відведено важливе місце у виховному процесі сучасних дошкільних закладів, бо вона має велике значення у всебічному вихованні дітей дошкільного віку.

Мета нашої статті – розглянути методику формування монологічного мовлення описового типу засобами української ляльки, з’ясувати місце української ляльки у процесі навчання зв’язного описового мовлення старших дошкільників.

У лінгвістиці зв'язне мовлення визначається як відрізок тексту, що має значну протяжність, розчленовується на більш чи менш закінчені частини і передає завершену тему (І. Гальперин, Г. Колшанський, Л. Лосєва, О. Текучов). Впродовж розвитку зв'язне мовлення дитини втілюється у двох взаємодіючих формах: ситуативному та контекстному мовленні. Ситуативне мовлення породжується ситуаціями, що безпосередньо сприймаються дітьми, і, за словами С. Рубінштейна, є „найближчою чуттєвою дійсністю” [7, с. 469].

Термін „опис” вживається в літературознавчій літературі як предметно-логічне визначення без вказівки на засоби вираження. Як „зображення предмета” розглядає опис П. Коган [5, с. 50]. А. Абрамович [1, с. 203] називає опис смисловим, часто сюжетно значимим уривком тексту. Іноді термін „опис” вживається із значенням „докладно розповісти” [2].

Є. Тихеєва найбільш докладно розглянула методику навчання опису, визначила основні напрямки навчання дітей дошкільного віку та вперше класифікувала описи за їх джерелом, розробила послідовність навчання дошкільнят різних видів описових висловлювань [8, с. 201]. Науковець стверджує, що при знайомстві з оточуючим світом орган зору відіграє провідну роль, а тому описи баченого повинні стати підґрунтям роботи над розвитком описового мовлення дошкільників.

Під час описування предметів діти вчаться виділяти характерні ознаки предметів, знаходити для опису точні слова і вирази, знаходити відмінне і однакове в процесі порівняння предметів.

Заняття на описування предметів проводять у всіх групах дитячого садка [4]. У молодшій та середній групах дітей навчають описувати предмети, дивлячись на них, за допомогою вихователя, а для дітей старшого дошкільного віку завдання ускладнюється: діти описують предмети не лише маючи їх перед очима, а й по пам’яті, самостійно. Діти повинні навчитися складати «загадки» про предмет або його зображення – описувати найбільш характерні ознаки, не називаючи предмет, впізнавати його за описом [3].

На початку заняття з навчання дітей складати описові розповіді вихователь нагадує дітям про те, що вони розглядали багато іграшок, предметів, картинок, повідомляє, що сьогодні вона також принесла іграшки. Далі вихователь ставить перед дітьми мету – розглянути іграшку (ляльку) і розповісти про неї все, що дитина знає. У середній групі дається зразок опису. Дітям пропонується відтворювати зразок, замінюючи лише два слова, потім, не змінюючи структуру речення, самостійно заповнювати його новими словами. Вихователю можна використовувати й такі прийоми як підказування слова, доповнення відповіді, сумісне описування, заохочення. Наприклад: «Це лялька Оксанка. У неї чорні коси, а в них червона стрічка. Одягнена Оксана у вишиту сорочечку, червону спідничку, біленький фартушок. На ногах червоні чобітки. Лялька має чудову прикрасу – намисто. Ляльку Оксанку можна годувати, вкладати спати, возити в колясці». Після цього вихователь пропонує дітям описати ляльку Олю в іншому вбранні, що дасть їм змогу скласти свою розповідь, легко наслідуючи зразок. Викликана дитина виходить до столу вихователя, бере в руку ляльку, розглядає її і, повернувшись обличчям до групи, починає описувати.

Крім зразка, застосовується також план. У середній групі діти спочатку не можуть утримати в пам’яті весь план опису. Цьому сприяє правильно організований розгляд ляльки, продумана постановка запитань, спеціальні вправи. У ході описування виникає потреба нагадувати їм питання плану, допомагати навідними запитаннями. Робити це треба спокійно. У старшій i підготовчій групах дітей треба привчати до самостійного описування. Вони повинні будувати свою розповідь логічно, послідовно, відповідно до питань плану.

Розвитку логічного мислення, спостережливості, пам'яті, уваги, зв'язної мови значною мірою сприяє порівняння, яке використовується в ході описування на шостому-сьомому роках життя. К. Ушинський зазначав, що порівняння є основою будь-якого розуміння i мислення, що все в світі ми пізнаємо не інакше, як через порівняння [9]. Можна дітям подати для опису слова й словосполучення, рекомендувати сумісне укладання опису. Вихователь, оцінюючи опис ляльки дитиною, повинен відзначати точність словника, вдалі порівняння, емоційність. Старші дошкільники описують два предмети, порівнюючи їх i відзначаючи в описі їхню відмінність та схожість. Можна й окремо описати один предмет, а в другому визначити лише відмінності, спільне.

Природно, що під час навчання дошкільників будувати зв’язні описові тексти необхідно враховувати особливості структури цього виду висловлювання, навчити дітей додержуватися цієї структури, показати їм, що в будь-якому описі говориться про ознаки предмета, які допомагають слухачам уявити цілісний образ описуваного об’єкта.

Цікаві приклади організації розповідання за іграшкою, зокрема й лялькою, розроблені Е.П. Коротковою, коли навчання опису іграшок здійснюється одночасно з формуванням граматично правильного мовлення й збагаченням словника.

Таким чином, українська лялька є ефективним засобом розвитку описового мовлення дітей старшого дошкільного віку. Педагогічними умовами цього розвитку є взаємозв’язок навчально-мовленнєвої, мовленнєвої та ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку; максимальне занурення дітей в мовленнєво-ігрову діяльність з українською лялькою; використання системи словесних ігор, мовленнєвих ігрових вправ і ситуацій, спрямованих на розвиток у старших дошкільників зв’язного монологічного мовлення описового типу.

Перспективи подальшого дослідження розвитку описового мовлення старших дошкільників полягають у розробці вправ та занять із використанням української ляльки.

Література

1. Абрамович A. B. Особенности структуры описания и его композиционная роль в жанрах публицистики // Вопросы стилистики. / – М. : Изд-во МГУ, 1956. – С. 203-206. 2. Богуш А. Методика навчання української мови в дошкільних закладах: [навч. посібник] / Богуш А. М. – К., 1993 – 327 с. 3. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: [програма та методичні рекомендації / [укл. А. М. Богуш]. – К. : ІЗМН, 1997. – 88 с. 4. Дзюбишина-Мельник Н. Я. Розвиток українського мовлення у дошкільників / Н. Я. Дзюбишина-Мельник. – К. : Освіта, 1991. – 85 с. 5. Коган П. С. Теория словесности/ П.С. Коган. – М., 1915. – 156 с. 6. Пироженко Т. Сучасні підходи до мовленнєвого розвитку дітей / Т. Пироженко // Дошкільне виховання. – 2001. – № 1. – С. 17–26. 7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Речь : в 2т./ С. Л. Рубинштейн. – М. : Педагогика. – 1982. – Т.1. – 488 с. 8. Тихеева Е. И. Развитие речи детей (раннего и дошкольного возраста) : Пособие для воспитателей детского сада / Под ред. Ф. Н. Сохина. – 5-е изд. – М. : Просвещение, 1981. – 159 с. 9. Ушинский К. Д. Педагогические соч. в 6-ти т. / К. Д. Ушинский. – т. 2. –  М., 1988. – С. 30

Нейжмак Н., Маркотенко Т. Розвиток описового мовлення старших дошкільників засобом української народної ляльки.

У статті розглядається зміст і завдання методики формування монологічного мовлення описового типу засобами української народної ляльки та з’ясовується місце української народної ляльки у процесі навчання зв’язного описового мовлення старших дошкільників. У статті дається різне визначення поняття „опис”, що вживається в научній літературі, докладно розглянута методика навчання опису дошкільників за допомогою української ляльки та визначені основні педагогічні умови розвитку описового мовлення.

Ключові слова: дошкільник, розвиток мовлення, лялька, описове мовлення.

Нейжмак Н., Маркотенко Т. Развитие описательной речи старших дошкольников с помощью украинской народной куклы.

В статье рассматривается содержание и задания формирования монологической речи описательного типа с помощью украинской народной куклы и определяется место украинской народной куклы в процессе обучения связной описательной речи старших дошкольников. В статье дается разное определение понятия „описание”, употребляемое в научной литературе, подробно рассмотрена методика обучения описанию дошкольников с помощью украинской куклы и определены основные педагогические условия развития описательной речи.

Ключові слова: дошкольник, развитие речи, кукла, описательная речь.

Neyzhmak N., Markotenko T. Development of older preschooler`s desriptive speech with the help of Ukrainian folk doll.

The content and tasks of forming the monologue speech with the help of Ukrainian folk dolls are considering in this article. The place of the Ukrainian folk doll in the process of teaching connected narrative speech to older preschoolers is defined. The different definitions of the „description” which is used in scientific literature, methods of teaching preschool children using the descriptive speech with the help of the Ukrainian doll and the basic pedagogical conditions of development of desriptive speech are considering in this article.

Ключові слова: preschooler, forming the speech, doll, desriptive speech.