Педагогические науки/6.Социальная педагогика

 

Ст. викл. Школяр Л.В.

Національний Технічний Університет України «КПІ»

 

Анімаційна робота, як складова соціально-педагогічної підтримки дітей у Франції

 

Підсилення уваги з боку державних та недержавних установ та організацій до проблеми соціальної підтримки та забезпечення педагогічного супроводу дітей в позашкільний час, вимагає від фахівця соціально-педагогічної сфери постійного вдосконалення й відкритості новітнім ідеям та течіям світового досвіду.

 З 80-х років минулого століття, французькі освітяни розглядають питання соціалізації  дитини шляхом підготовки особистості до активного економічного, політичного та соціального життя через концепцію педагогіки навколишнього середовища, яка являє собою так звану педагогіку дії. У  доповіді групи вчених на чолі з Р. Карра «Дослідження галузі виховання і соціалізації дитини», підготовленої для Міністерства промисловості та науки Франції, чітко просліджується ідея необхідності максимального зближення школи з усіма галузями дорослого життя: виробництвом, наукою, технікою та ін.. через так званого посередника – дитячі асоціації та федерації. Таким чином було чітко окреслено позицію наукової еліти країни щодо надання максимальної уваги  концепції «виховного суспільства» та проблемі педагогічної анімації, як основним компонентам втілення головного завдання – перетворення шкіл у виховні общини.       

Проте слід зауважити, що для вітчизняної соціально-педагогічної сфери,  соціальна  анімація (така, яка вона є у західному розумінні) – явище досить нове, на сьогодні в українській педагогіці ще не вироблено спрямованої системи підготовки майбутніх педагогів-фахівців з анімаційної діяльності, тому питання стає надзвичайно актуальним. Таким чином, ми маємо на меті ознайомити з досвідом підготовки фахівців соціальної анімації у Франції. 

Термін “анімація” у тому значенні, в якому він нині вживається у французькій педагогіці, походить від (фр. «animer» – надихати, стимулювати до певного виду діяльності). Виникнення анімації як соціально культурного феномена соціологи умовно пов'язують з 1901 роком, коли було введено новий закон про створення різноманітних асоціацій та подальшою розробкою проблеми вільного виховання. Аніматорами називали організаторів післяурочної діяльності дітей у вільний час, а пізніше термін став асоціюватися з інноваційною роботою педагога у сфері дозвілля. Анімація як ідея, призначена гуманізувати вільний час, отримала розвиток у багатьох країнах світу. Аніматор у Франції сприймається як старший товариш, покликаний стимулювати інтерес, створити умови, у ході яких особистість прагнула б долучитись до культури; допомогти встановити доброзичливі стосунки в групі; стимулювати особистість до творчої діяльності, самоактуалізації. При цьому варто враховувати, що педагог-аніматор виступає не як керівник групи, а лише у ролі консультанта, порадника чи помічника, що допомагає створювати умови для пробудження думок, прийняття рішень та реалізації дій.  З часом в науковій літературі з’являється поняття соціо-культурна анімація, педагогічна анімація, тощо. Поступово через Раду Європи у Страсбурзі та ЮНЕСКО ці поняття отримали поширення в інших країнах.

Анімаційна діяльність – це напрям соціально-педагогічної діяльності, спрямований на реалізацію фахових дій з метою оздоровлення соціального клімату певного середовища, створення атмосфери креативності, допомоги людям адаптуватися до соціальних змін, сприяння їх інтеграції в соціокультурний простір, спонукання до взаємодії та порозуміння людей в групі. [1,45].  

Соціально-культурна анімація тісно пов'язана з розвитком соціальної активності громадян, їхньої соціальної творчості. Аніматор соціокультурної діяльності є професією, що постійно еволюціонує, і об’єднує в себе широкий спектр ролей і функцій є не лише засобом проведення вільного часу, а і виконує профілактичну, реабілітаційну, психотерапевтичну, організаційну функції.

На думку французьких педагогів, таких як Р.Торайя, Ж.-М. Фавре, та інших, анімація бере свій початок у материнських школах, продовжується у середніх та вищих школах, університетах та супроводжує все життя. Саме розуміння ролі анімаційних заходів, та їх впливу на становлення особистості, призвело до розширення ролі анімаційної діяльності з виховної позашкільної до обов’язкової навчально-виховної. Таким чином, у Франції, анімація стає основою виховного процесу, яка має на меті всебічний розвиток особистості вподовж всього життя індивіда. При цьому одним з основних постулатів педагогічної анімації є не копіювання загальних методів виховання особистості, а намагання знайти альтернативні способи зацікавленості людини в особистісному розвитку та постійному самовдосконаленні. Аніматор не ставить перед собою задачу передати набуті знання та вміння, а перед усім створити атмосферу співробітництва, взаємної поваги, творчого пошуку в колективі. Фахівець, перебуваючи в ролі однодумця, товариша та помічника, а не наставника, пробуджує у кожного члена анімаційного колективу прагнення розкритися, внести свою частку в загальний розвиток суспільства. Його діяльність носить соціальний та виховний характер та будується за двома основними напрямами:  загальний та спеціалізований. До першого напряму відносяться аніматори, які працюють у різного виду асоціаціях, профсоюзних спілках, виховних установах,  тощо. Другий напрям діяльності - це вузькопрофільна діяльність керівників художньої самодіяльності, тренерів, вожати дитячих загонів, та інші.

 Педагогічна анімаційна діяльність активно розвивається в різних культурних, дозвільних центрах, клубах, федераціях та асоціаціях. Основною метою анімації є гуманітаризація вільного часу, заохочення до соціально значущої діяльності. Ця діяльність спрямована на формування загальної культури людини, пробудження в особистості віри в свої можливості, розвиток творчих здібностей, активізацію процесу спілкування, самопізнання, самореалізації та самовдосконалення. Таким чином, анімація стає невід'ємною частиною виховання дитини на будь-якому етапі життя.

Керівництво Франції глибоко усвідомивши необхідність сприяння розвитку особистості для кожної дитини, після прийняття закону про децентралізацію влади, передала функції підтримки та контролю за розвитком  виховної роботи через анімаційну діяльність комунам, в кожній з яких діє координаційна рада з питань пошуку оптимального напряму  виховної роботи в ввіреному їй окрузі. Таким чином робоча група, у складі вчителів, вихователів, аніматорів та батьків, розробляє програму виховної роботи у районі, її цілі, напрями та зміст.

Професія аніматора у Франції особливо активно розвивається після підписання Конвенції про соціокультурну діяльність. Протягом останніх років чисельність аніматорів постійно зростає (нині у Франції нараховується 30 000 постійни х та 140 000 тимчасових аніматорів приблизно у 45 000 закладів).

У Франції процес навчання аніматорському мистецтву починається зі старшої  школи (ліцею), де навчання є профільованим. Учню, вирішивши присвятити себе соціальній роботі, пов’язаній з анімацією, слід обрати секцію медико-соціальних наук. Ця секція призначена для навчання учнів, які мають задатки до контактів з людьми, інтерес до соціальних наук і соціальної сфери діяльності. У процесі навчання у цій секції перевага надається фізичним та біологічним наукам, методам роботи у соціальній і санітарній сферах, праву і діловодству. На першому році навчання учні вивчають загальноосвітні дисципліни, основні засади соціальної роботи, ази медицини, тощо. Протягом другого і третього років навчання учні починають вивчати профільні предмети: соціальні і санітарні науки, курс з охорони  здоров’я, курс з соціальної роботи, біологію, фізіопатологію і медичну термінологію.

Варто зауважити, що у Франції не всі аніматори  є професіоналами. Часто вони є представниками інших професій, які отримали додаткову підготовку у сфері анімації.

 У Франції розрізняють аніматорів-спеціалістів та аніматорів-універсалів. Перші спеціалізуються на одному виді діяльності або отримали підготовку для роботи з певним контингентом (дітьми, підлітками і т.д.), вони, як правило, спеціалізуються в одному виді діяльності і працюють з певним контингентом клієнтів. Аніматори-універсали найчастіше є керівниками, координаторами підрозділів або директорами соціальних служб різного характеру. Їх у більшій мірі можна вважати організаторами соціокультурної діяльності. Цей напрямок діяльності в останні роки отримує все більший розвиток у Франції у зв’язку із зростаючою потребою у сфері управління соціальною сферою.

Професійна підготовка з спеціальності “аніматор” здійснюється у Франції на двох рівнях: підготовка рівня непрофесійних дипломів анімації та підготовка на рівні професійних дипломів анімації.

1-й рівень непрофесійної підготовки – BAFA:

Навчання можливе з 17 річного віку, відразу ж після закінчення ліцею та проводиться в 3 етапи:

1-й етап - загальна підготовка тривалістю 8 днів (включаючи теоретичні та практичні види роботи). Ознайомлення з основними поняттями, віковими особливостями майбутнього  контингенту, навчання праці в команді, опрацювання навиків занурення у середовище. На цьому етапі підготовки аніматорів можливе стаціонарне, вечірнє  навчання та екстернат.

2-й етап – групове практичне стажування, тривалістю  мінімум 14 днів (з можливістю  розподілу на два підетапи, проходженням практики в різних організаціях, та робота з  різним контингентом).  Обов’язковою умовою практичної діяльності є її успішна реалізація впродовж 18 місяців з моменту закінчення 1-го етапу навчання.

3-й етап – варіативність за напрямами діяльності:

·                           поглиблення знань та вмінь за однією із трьох категорій діяльності - робота з різними соціальними групами, ігрова та креативна діяльність, фізична діяльність. Перша категорія діяльності об’єднує в собі таки тематики:  робота з малюками, дітьми 6-12 років, підлітками, дітьми, які опинилися в складних ситуаціях, дітьми-інвалідами, позашкільна діяльність, анімація під час канікул, анімація в міні-таборах, організація анімації за під час перебування дитини кордоном, медична допомога. Друга категорія  характеризується більш творчим підходом до анімаційної діяльності: організація вистав, ігри, та масштабна анімація, креативність, анімаційна робота в сфері науки та техніки. Третя категорія являє собою роботу, пов’язану з фізичною діяльністю, а саме: анімація в горах, на морі, в місті, на природі, на свіжому повітрі.   Цей етап триває 6 днів, та передбачає поглиблення знань та отримання додаткової інформації щодо  соціальної анімації із обраної категорії діяльності та  проведення ґрунтовного аналізу досвіду застосування знань, вмінь та навичок, набутих під час першого етапу навчання,  із зосередженням на слабких моментах аніматорської діяльності;

·                            спеціалізація (отримання додаткових навиків та прерогатив у роботі аніматорів, можливість  роботи з водними джерелами:  річні, морські види анімації). Даний етап триває 8 днів, та передбачає більш ґрунтовне інформування щодо обраної спеціалізації та надання знань, необхідних для можливості  проведення анімаційної діяльності, пов’язаної з використанням води. Етап спеціалізації передбачає обов’язкове проходження перепідготовки кожні 5 років, яка складається зі здачі іспитів: забіг на 50 метрів з уявним потерпілим, надання першої необхідної допомоги, плавання на дистанцію 200 метрів.

Після закінчення курсу учень отримує сертифікат про  придатність до здійснення функцій аніматора, який дає можливість працювати у центрах канікул і дозвілля; цю підготовку можна розглядати як вступ до анімації, вона може бути доповнена підготовкою на рівень сертифікату про придатність до функцій керівника (BAFD), який відкриває доступ до кадрових посад у центрах канікул.

2-й рівень непрофесійної підготовки – BAFD

Навчання можливе з 21 року, після отримання сертифікату  BAFA , або після закінчення інших закладів, які мають підтвердження рівня BAFA, та наявністю дворічного досвіду соціально-виховної діяльності з атестацією наймача або відповідної організації. Рівень BAFD є другим етапом отримання кваліфікації соціо-культурного аніматора.

Навчання здійснюється в 4 етапи:

1-й етап – загальна підготовка тривалістю 9 днів з ознайомленням з основними технічними функціями управлінців: економіка підприємства, фінансова, адміністративна  діяльність, підготовка бюджету, укладання контрактів,тощо.  Вивчення основних засад педагогічної діяльності, діяльності у групах, розробка, підготовка та втілення педагогічного проекту. На цьому етапі підготовки аніматорів можливе стаціонарне, вечірнє  навчання та екстернат.

2-й етап – практична частина - занурення в реальну ситуацію, тривалістю мінімум 14 днів. Слухач бере на себе зобов’язання практичного втілення отриманих теоретичних знань, входить активним членом в робочу групу під безпосереднім наглядом керівника та стає відповідальним за певний вид тематичної діяльності. Обов’язковою умовою практичної діяльності є її успішна реалізація впродовж 18 місяців з моменту закінчення 1-го етапу навчання.

3-й етап – під час проходження третього етапу підготовки, слухач обирає для себе напрям діяльності: поглиблення отриманих знань, вмінь, навичок, проведення глибокого аналізу практичної діяльності, підготовка до написання звіту про професійну підготовку.  

4-й етап – друге практичне стажування тривалістю мінімум 14 днів  з обов’язковим пленарним напрямком.

Після проходження всіх чотирьох етапів, слухач подає звіт про професійну підготовку до регіональної дирекції по справам молоді, спорту та соціальної політики (DRJSCS) та отримує диплом рівня BAFD.    

Професійні дипломи

Першим кроком отримання професійної освіти соціокультурного аніматора  може бути двоетапна непрофесійна підготовка, або початковий етап професійної підготовки BAPAAT (V рівень підготовки). Навчання може починатись з досягнення слухачем 16-річного віку, необов’язковими є наявність дипломів, але досвід практичної діяльності є бажаним. Навчання триває 1500-2000 годин та включає в себе загальні дисципліни, теоретичне та практичне вузькопрофільне інформування, та закінчується здачею іспитів,  співбесідою з журі щодо можливості продовження циклу професійної освіти та отриманням диплому асистента аніматора.

Професійні дипломи анімації завершують підготовку різного рівня. Це, наприклад, державний диплом BPJEPS (IV рівня підготовки), володіючи яким можна обіймати посади соціально-педагогічного аніматора повсякденного життя, соціально-культурного аніматора кварталу, аніматора профілактичного напрямку, тощо. Для проходження навчання необхідно пройти підготовчі етапи та мати сертифікати BAFA, BAFD, BAPAAT чи інші акредитовані Міністерством молоді, спорту та соціальної політики. Річна підготовка включає в себе 600 годин теоретичного навчання, 1000 годин практики та складається з  10 модулів, перші чотири  з яких є загальноосвітніми та обов’язковими для всіх слухачів, 5 модулів вузькопрофільних (окремо для соціальних та спортивних аніматорів), 1 практично-адаптаційний. Після закінчення курсу передбачено складання іспиту та анімація в присутності членів журі.  Основними напрямами підготовки спеціалістів-аніматорів є: загальний відпочинок, соціальна та культурна анімація.

Наступним етапом отримання спеціальності аніматора є навчання у закладі III рівня підготовки та отримання диплому DEJEPS, який дає можливість займатися соціально-педагогічною роботою, бути відповідальним за розвиток місцевих та регіональних проектів, займати керуючі посади (відповідального за певний сектор, аніматор-координатор, аніматор-педагог, координатор проекту, заступник керівника, тощо). Навчання, після успішного проходження тесту на придатність, триває 1 рік та складається з 700 годин теоретичного курсу та 500-860 годин практичної роботи,  та дає змогу працювати з усіма верствами населення, з усіма віковими групами, влаштуватися на роботу до будь-яких асоціацій, федерацій, структур медико-соціального та економіко-соціального підрозділів. Програма з навчання на отримання даного диплому складається з 4 модулів: 1- складання плану анімаційного проекту, 2- координування проекту, 3- застосування педагогічної майстерності, 4- анімація в складних умовах. Успішне складання іспитів відкриває шлях до отримання диплому II рівня  DESJEPS, який готує фахівців високого рівня для роботи на керівних посадах: керуючий проектом, керуючий сектором, територіальний делегат, директор департаменту. Отримання позитивної оцінки під час проведення тестів передує зарахування на навчання, яке складається з 4 модулів: 1- організація стратегії проекту, 2- управління персоналом та фінансами проекту, 3- ведення та контроль за проектом, 4- анімація в надзвичайних умовах.  Тривалість курсу становить 700 годин теоретичної бази та 500-1000 годин практичної діяльності.

Інший професійний диплом – державний диплом, який відноситься до сфери анімації DEFA, дозволяє здійснювати діяльність як у виховній так і у соціальній сфері, організовувати колективну діяльність. Необхідною умовою складання іспиту та вступу на навчання є рівень бакалаврату та трьохрічний стаж професійної діяльності. Навчальний курс передбачає опанування 1040 годин теоретичної підготовки, яка складається з 6 модулів і 16 місяців практики. Процес професійної підготовки завершується написанням дисертації та її захистом.

Одже, у даній статті ми ознайомилися з особливостями аніматорської роботи у Франції - країні з розвиненою системою підготовки та перепідготовки кадрів для подальшої роботи з дітьми, молоддю та дорослими людьми, яка  підкріплена можливістю отримання реальної допомоги від держави на навчання, отримання додаткових знань, та всебічною підтримкою фахівців такого виду діяльності.

 

Література:

1.     Багатова З.Б. Педагогические основы социальной работы во Франции: Дис. …канд. пед. наук: 13.00.01. - Махачкала, 2002. - 156 с.

2.     Борозна Г. В. Підготовка спеціалізованих вихователів у Франції / Г. В. Борозна // Динаміка наукових досліджень 2004 : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 21–30 червня 2004 р.) – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. – Т. 25 : Педагогіка. – С. 29–31.

3.     Вдовенко Т.В. Социальная работа в сфере досуга в странах Западной Европы. - СПб.: СПбГУП, 1999. - 164 с.

4.     Звєрєва І. Д. Концептуальні підходи до підготовки соціальних педагогів [текст] / І. Д. Звєрєва // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді [зб. наук праць / ред. О. В. Сухомлинська та ін.]. – Київ – Житомир : Волинь, 2003. – Кн. І. – 368 с. – С. 52–58.

5.     Зязюн Л. Соціокогнітивні теорії виховання особистості в психолого-педагогічній теорії Франції [текст] / Л. Зязюн // Рідна школа. – №3. – 2005. – С. 67.

6.     Лещук Г. В. Актуальні проблеми соціальної роботи у Франції / Г. В. Лещук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. – 2006. – № 10. – С. 59–61.

7.     Лещук Г. В. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю у Франції / Г. В. Лещук // Дні науки-2006 : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 17–28 квітня 2006 р.) – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. – Т. 16 : Педагогічні науки. – С. 67–69.

8.     Мамбетов Е.Б. Организация досуга во Франции: Анимационная модель: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. - СПб., 1992. - 16 с.

9.     Никитский М.В. Теоретические и исторические аспекты современной социокультурной анимационной деятельности// Вестник ПСТГУ. Серия IV. Педагогика. Психология. - 2008. - Вып.3. - С. 28-36.

10. Петрова И.В. Концепція досуга в современном мире [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www. culturalstudies.in.ua/knigi_7_13.php.

11. Поліщук В.А.  Професійна підготовка фахівців для соціальної сфери: зарубіжний досвід.  Посібник. — Тернопіль. 2002. — 222 с.

12. Тарасов Л.В. Социокультурная анимация: истоки, традиции, современность. - М.: ЦСА «Одухотворение», 2008. - 129 с.

13. Ярошенко Н. Н. Социально-культурная анимация: уч. пос. / Н. Н. Ярошенко. – 2-е изд., испр. и доп. – М., 2005. – 126 с.

14. Labourie R. De qulques problemes de l’Animation et de la formation socio-educative // Cahiees de l’Animation. – №1.– 1972.– Рр. 11.

15. Besnard P. L’animation socioculturelle. – Paris: Press universitares de France. 1980, – Р. 22-53.