Творчість Івана Шкурая – сучасного українського письменника - патріота

Відомий сучасний письменник Луганщини Іван Шкурай сьогодні є яскравим виразником ідеї патріотизму, що особливо гостро проступають у його художніх творах "Sub rosa" та "Sub rosa -2".

Вивчення міста як соціального феномену з літературознавчої точки зору завжди базується на моделюванні соціальної реальності
письменником, яка нерідко ґрунтується на його власному досвіді. Про що й свідчить дилогія Івана Шкурая.

Актуальність нашої роботи полягає у підвищеному інтересі до урбаністичних тенденцій, які поступово набирають обертів у сучасній літературі. Вивчення міста та його феномену почалося відносно недавно, тому варто відзначити праці Л. Андрєєва "Вільні свідомість XXI століття", М. Бютора "Місто як текст", В. Глазичева "Поетика міського середовища".

Метою нашої роботи виступає виявлення та аналіз домінантних образів – містечок, які чітко проступають у дилогії Івана Шкурая "Sub rosa" та "Sub rosa -2" та допомагають відтворити цілісну картину нашої дійсності.

Дилогія Івана Шкурая "Sub rosa" та "Sub rosa -2" - публіцистичний роман, в якому показаний величезний пласт життя тих людей, які щиро вболівали за Батьківщину, а на противагу їм показаний пласт «школи самодурства провінційних князьків», що руйнували нашу державу, знищували культуру.

"Sub rosa" - роман – історична ретроспекція, де оригінально та колоритно побудована композиція, щиро приправлена реальними фактами нашого життя. Лейтмотивом дилогії виступає доля України в останні десять років, це зумовлено необхідністю подивитися на свою вчорашню минувшину очима правди, осягти концепцію людської особистості у світлі історії народу та української державності [1, с. 88].

"Sub rosa -2" - є логічним продовженням вищезгаданого роману, хоча його можна сприймати і як окремий твір. У романі автор порушує актуальну суспільно – політичну проблематику, але найбільше болить письменнику проблема рідної мови. У кінці твору автор дозволяє собі пофантазувати про незнищенність українського етносу і його живучість протягом декількох століть.

Твори автора гостро пронизані актуальними питаннями, які не дають спокою митцю. У центрі уваги постає Україна, яка «нещасна у всіх віках». Автор звертаючись до загальних та поодиноких образів, що сховані в так званих "акустичних містечках" намагається глобально відтворити наше життя. У нашій розвідці ми спробуємо розглянути питання появи акустичного міста як образу та визначити його роль у художньому творі.

У центрі уваги постає сама Україна як образ – місто (як держава), що на фоні іншої (Московщини) виглядає сама як акустичне містечко, яке давно втратило своє правого голосу. Автор завдяки засобам іронії змушує читача це побачити: "На майдані стольний Київ/ Гомонить – чужі слова…/ З незалежності глузує/ На горі готель "Москва" [2, с. 10]. Тут, автор глузує із нашої незалежності, яка не здатна відшукати власних, "рідних" назв для готелів, а відносно мовного питання автор говорить, що, навіть, у сучасній столиці нашої держави "гомонять чужими словами", тобто російською мовою. У романі Івана Шкурая "Sub rosa" читач розуміє, що "На землі залишилася одна імперія – Росія", а сучасна Україна – "мала провінція" - акустичне містечко.

Знаючи про те, що Іван Шкурай Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів, який у кінці дев’яностих років очолював Луганську обласну письменницьку організацію, то він просто не міг не торкнутися питання «проблем сучасного життя у його місцевості.

Автор, звертаючись до показу життя у інших українських містечках (Луганщина, Харківщина), хоче довести, що наш народ ніби «ізольована нація», яка потребує рішучих дій.

Художній простір роману позначається "дуалізмом міста й провінці". Ним підкреслено протистояння тілесного й духовного. Київ постає уособленням центрального міста "великої держави України", а провінціями виступають такі як Донбас, який "завжди любив зазирнути у чарку", "мила Луганщина, що давала хліб і до хліба" та інші локалізовані містечка.

Міське життя в романі постає багатошаровим простором, яке головний герой - журналіст Василь Іванович невпинно опановує, осмислює та частково підпорядковує йому своє життя, але прагне не втрачати власну індивідуальність. Герой щиро переймається проблемами України, особливо його турбує "мовне питання": "У ваших чиновників слова рідного не почуєш. Не поважаєте мову як рідну, то як державну поважати мусите, як мову тієї держави, що дає вам чини та ранги і відповідну нагороду до них" [2, с. 18]. Українська мова стає найактуальнішим питанням, до якого звертається у дилогії автор: "Ось цій багатостраждальній мові винесли ще один вирок у Луганській обласній раді – введення двомовності". Іван Шкурай різко реагує на це рішення. У його словах є і підтекст та гірка іронія: "зразу ж приступили споруджувати цвинтар для української мови", "ми маємо внутрішнього ворога, що неначе кліщ присмоктався до нашої мови і душить її на виду всієї країни".

Життя провінції також цікаве та наповнене своїми проблемами. На думку автора, "Слобода – провінція, яка не просто периферія, місцевість, віддалена від столиці, а це – особливий триб життя" [2, с. 49]. Шкурай упевнений, що «провінція живе за окремими законами», які за морально – етичними принципами знаходяться на більш високому щаблі, ніж "великі міста". Цим самим, автор доводить, що поняття "акустичне містечко" можна потрактувати не лише як "ізольована територія", а й "духовно збагачений ареал, який відгороджений від столичного соціуму".

Автор дилогії "Sub rosa" та "Sub rosa -2" не ідеалізує жодного міста у своїй Батьківщині. Він, навпаки, прагне показати незалежну Україну та її "провінційні міста – зірки, що хизуються своєю незалежністю". Сам Київ – місто багатолике. Тут живуть не не лише багатії, які "чистими руками будують державу", а й безправна інтелігенція – вчителі сердешні, письменники – порадники, журналісти – правдорізи. Столиця міста виступає споглядальницею людських нещасть та радісних моментів, яких набагато менше, а то й взагалі не має. На думку автора, у нашій країні панує свобода слова, що, насправді, "Тепер у країні одні таємниці, ніби у Стародавньому Римі, "Sub rosa" панує" [2, с. 40].

Сама назва дилогії має своє потрактування: "У Стародавньому Римі троянда являла собою емблему таємниці. Під час бенкетів її вішали над столом на знак того, що слід мовчати про все, що буде тут сказано. Троянда була квіткою Венери. Подарунок своєї матері Амур присвятив Гарпократу – богу мовчання... За часів середньовіччя троянду, як знак мовчання, вміщували у залах, де відбувалися секретні наради, і на стінах католицької сповідальні, де вона гарантувала таємницю сповіді. Згодом троянду, як орнамент, вирізали на стелі приміщення, де проводилися наради (sub rosa – під трояндою, в таємниці) " [2, с. 40].

Цікавими є описи міста, які за своїми характеристиками мають глибокий зміст. Наприклад, "Київ зустрічав людей великим дивом – сніг, як пух лебединий, кружляв над головою, гнув віти каштанів, білою ковдрою укутував тротуари. І теплом зігрівав душу", хоча далі автора не радує така атмосфера: "Людям так хочеться бути щасливими. Вони ж не винні, що долею наворожено їм опинитися у цьому просторі" [2, с. 8]. Опис Слободи дуже реалістичний: "… у Слободі кампанія з розкрадання кольорових металів набувала обертів, хто ж цього не знає? " [2, с. 14]. У Шкурая до кожного міста є їдкий епітет чи метафора: "Донбас дротами обплутаний", "хліборобська Луганщина", "цивілізований Київ", "Харків рідний", що дає справжню неідеалізовану характеристику "акустичним містам та містечкам".

Автор у дилогії звертається до важливої та на сьогоднішній час актуальної, проблеми маргіналізації. Маргінальність — це пограничний стан індивіда або соціальної групи щодо суспільства чи певної суспільної верстви. Маргіналії у дилогії — це люди з провінції, які не зуміли пристосуватися до сучасних умов життя і поступово витісняються на узбіччя. Це стосується не лише соціуму, а й культурного життя нації. Шкурай говорить, що "Некомфортно почуватися етнічному українцеві у себе вдома – ганьба для України" [3, с. 28]. Маргінали, за визначенням деяких вчених, - не завжди соціальна деградація та падіння на дно, інколи – це один із шляхів вирішення складної ситуації. Негативної конотації надає автор маргіналам владних структур – "Історія України нічому не навчила наших державотворців. А могла б уже давно навчити, тільки за однієї умови – якби Україна була для них ріднею ненею, а не гуляйполем" [3, с. 19], "…любив мер бавитись цим чужим словом ("евріка"), а рідною українською мовою не користувався взагалі, та й негодиться такому начальнику, як він" [3, с. 83].

Інтерпретуючи публіцистичну дилогію Івана Шкурая, можна визначити особливість стилю письменника, яка полягає тому, що автор занурюється у конкретi подiї, блудить серед подробиць та просто йде до мети — показати сучасну людину з її непевнiстю, хитаннями, розчаруванням, фаталізмом, а головне – показати те середовище, що допомагає сформувати цю людину. У нашому випадку це сучасне місто.

Івана Шкурая цiкавить передусiм маленька людина на полi великого болю й сум'яття, в опозиції "людина – соціум", "людина – місто". Вiн генiально "порахував" причини людської самотностi, людського відчуження у сучасному місті, якi полягають в iдеологiзацiї всiх сфер життя, всiх можливих виявiв людської дiяльностi. Найбiльш виразно ця думка прозвучала в романi "Sub rosa -2". В центрi уваги дилогії письменника стоїть людина з її проблемами та мотив вiдчуження її вiд самої себе і суспільства, її (трагiчне в своїй сутi) збайдужiння до iнших, руйнація моральних цінностей.

Ця розвідка не претендує на вичерпність зазначеної проблеми, а лише окреслює певні тенденції розвитку сучасної літератури. Феномен міста як рушій розвитку людства, став актуальною темою художньої літератури. Зачіпаючи урбаністичну тенденцію, письменникам добре вдається висвітлити проблеми тогочасного соціуму, наголосити на важливості їх вирішення через глибокий самоаналіз та критику. Нівелювати значення феномену міста не можливо, адже він залишається частиною розвитку людство, яке не може зупинити свою еволюцію. Саме тому, необхідно адекватно оцінювати конфлікт «місто – особистість», який став частиною природного процесу.

Література

1. Негодяєва С. А. Документальні історичні ретроспекції в дилогії Івана Шкурая “Sub rosa” та “Sub rosa – 2”/ С.А. Негодяєва // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. - 2009. - №19. С. 87 – 91. 2. Шкурай І. В. “Sub rosa” : [роман] / Шкурай Іван Васильович. – Луганськ : Книжковий світ, 2004. – 368 с. 3. Шкурай І. В. “Sub rosa – 2” : [роман] / Шкурай Іван Васильович . – Луганськ : Глобус, 2007. – 316 с.