КНТУУ
«Київський Політехнічний Інститут»
З входженням в світове
суспільство, з розвитком та укріпленням міжнародних політичних, економічних та
культурних зв’язків,
велика увага приділяється вивченню іноземній мові професійного спрямування у
ВНЗ. У зв'язку з цим постає ряд питань, які спонукають
переосмислити цілі, методи та форми навчального процессу, перевірити, чи
правильно ми, викладачі, тримаємо курс саме на становлення всебічного розвитку
особистості студентів,
забезпечуючи їх при цьому
необхідним багажем знаннь, з яким вони
зможуть зорієнтуватися та розв’язати проблеми, що виникнуть на їхньому шляху. На сьогоднішній день у
нашому суспільстві є необхідність вирішувати нестандартні
завдання, де мають проявитися такі якості, як оперативність, еврістичність
мислення, сміливість та прийняття рішення, ініціативність, творче уявлення та
воля. Адже, творче мислення цінується набагато вище, ніж вивчені формули та
фрази. Всі ці якості слід формувати, так як вони не з’являються самі по собі в структурі
особистості. Саме тут слід було б
використати інтеграцію для досягнення вищезгаданих цілей.
Ідея
інтеграції була актуальною не
тільки в наш час. Ще в середньовічній культурі завдавалися
ідеєю міжпредметного підходу до вивчення навколишнього світу, що вимальовувався
в світогляді «Картина світу: Макрокосмос та мікрокосмос». Так видатний педагог
Я.А. Коменський писав, що правильно навчати молодь - це не означає вбивати в
голову зібрану з авторів суміш слів, висловів та фраз, а це означає розкривати
здібності розуміти речі, саме ця здатність і буде живим джерелом, звідки
візьмуть початок численні стумочки. Потрібно зазначити, що сучасні педагоги та науковці
ведуть дослідження ряду питань, пов’язаних з темою
міждисциплінарної інтеграції, що дає можливість систематизувати та узагальнити
знання студентів по суміжним дисциплінам. Так, наприклад, Король А.Д. в своїй
праці «Арифметика освіти» говорить про те, що дуже часто зустрічається проблема
відчуженості студента від такої освіти, ціллю якої є лише передача інформації
та передача набутого досвіду. Він
вважає, що недоцільно передавати лише саму інформацію, як вже «готову страву»,
потрібно, щоб студент сам приймав участь у приготуванні цих «страв». Так само, він
виявляє недоцільність різних предметів,
які, як і різні «страви», не дають
уявлення про «єдину кухню». За його словами, будь-яка монологічна передача
інформації, що не враховує особистісний потенціал її отримувача, ускладнює
розвиток її особистісних якостей як творчої особи, здатної до самореалізації.
Потреба підростаючого покоління в самореалізації виходить на перший план, конфліктуючи
з застарілою системою освіти, з використанням неефективних форм та змістом освіти, що є причиною втрати інтересу до навчання, та
втрата важливості навчання. За Хуторським А.В., слід притримуватися деяких критеріїв,
що спрямовані на цілісність освіти, та сучасності. Серед них є наступні: а)
участь самого студента в процесі навчання (де він використовує свій потенціал,
виявляє і розвиває свої здібності, розуміючи навіщо і задля чого вивчає
конкретну дисципліну), б) відкриття новизни (мається на увазі те нове, що
відповідає особистісно-освітні потребам, в) продукування освітнього результату,
та г) розвиток компетентності, комунікації та метапредметності, з урахуванням соціальної потреби.
Основним інструментом взаємодії предметної інформації в міжпредметному
образі являється діалог (викладач-студент), що об’єднує суб’єктів.
Міжпредметні або інтегровані функції
такого діалогу вивчаються вже протягом довгого часу. Серед них можна згадати
такі, як формування нових знань та нових наукових горизонтів. Це відбувається
на основі появи нових запитань, та спроби їх вирішення. Саме емоційне забарвлення діалогів є
передумовою формування ряду психічних когнітивних процесів, таких як мислення ,
пам'ять, творча уява і т.д. Саме шляхом реалізації міжпредметної,
міждисциплінарної функції діалогу відбувається поява цілісності продукту
навчальної діяльності. Домінуючу роль, звичайно, виконує викладач. Він і веде
студента до потрібного результату, оскільки має чітко спланований план проведення цього діалогу, який допомагає
студенту креативно відтворити набуті
знання. В процесі такого діалогу відбувається підвищення самооцінки, формується
вміння дивитись під іншим кутом на проблему, а саме головне – відбувається
перехід із розряду слухачів у розряд активних діячів.
Роблячи підсумок слід зазначити, що вивчення іноземної мови професійного
спрямування необхідно розглядати в
комплексі інтегрованого навчання. Тільки тоді будуть виконані всі поставлені
цілі та реалізується всебічний розвиток особистості. Існує думка, що іноземна
мова - є «безпредметною». Тобто, вона вивчається на базі чогось, починаючи з
вивчення культури тієї країни, мова
якої вивчається, і вже у ВНЗ фрейм переноситься на фахові дисципліни.
Необхідність виходити на інтегроване
навчання диктує саме життя. Завдяки даному процесу відбувається актуалізація
інтегрованих завдань в галузях освітньої теорії та практики. Це завдання не
вирішується одноразово, на одному занятті,
а є основою для побудови системи занять. Тож, створюються умови для
мотивованого практичного використання мови в рамках професійної діяльності, де
студенти можуть побачити результат своєї праці, отримати радість від
досягнутого та задоволення.
Література:
1. Н.Д. Гальскова. Міжкультурне навчання:
проблема цілей навчання іноземній мові.
ІМШ., 2014.№1, 3-8с.
2. А.Д. Король. Арифметика освіти, «ЕЙДОС» 2011. № 6. –176 с.
3. А.В. Хуторський. Современный урок. Москва. Вестник Моск.Ун-та, Сер.20, Пед. Образование, 2013 №2.