Филологические науки/1.Методика преподавания языка и литературы

Муханова О.М.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Формування комунікативної компетенції студентів

Вивчення іноземних мов у вищому навчальному закладі має за мету практичне опанування мови, специфіка якої визначається подальшою професійною діяльністю.

У сучасній методиці проблемі навчання іноземної мови з метою спілкування приділяється досить багато уваги. Розвиток граматичних навичок іншомовного спілкування забезпечує високий рівень компетенції студентів, що надає їм можливість грамотної участі в ділових зустрічах, презентаціях, розвиває вміння підтримувати бесіду, вести телефонні переговори.

Передумови для формування методичних основ навчання комунікативній граматиці розроблялися закордонними і вітчизняними методистами в рамках комунікативного підходу до вивчення іноземної мови. Даний підхід передбачає занурення студента в мовний процес, що забезпечує більш природне середовище для сприйняття іноземної мови, чим заняття з домінуючою роллю формальної граматики. Формування граматичної компетенції є невід'ємною частиною формування мовної компетенції в цілому.

Граматичні явища вивчаються і засвоюються не як окремо взяті форми і структури, а як комплекс засобів вираження певних думок, зв’язків, комунікативних намірів, коли мовна і комунікативна компетенція взаємозв'язані.

Становлення передмовленнєвих умінь створює передумови для початку розвитку мовленнєвих навичок читання, письма, аудіювання, монологічного та діалогічного мовлення.

Оскільки основною метою навчання мові є комунікація, граматичні явища, що вивчаються, обмежуються ситуативними параметрами, що враховують соціальні, семантичні і дискурсивні чинники. Формування комунікативної компетенції включає формування лінгвістичної компетенції, що містить багато чисельні аспекти лінгвістичних знань, у тому числі і граматичну компетенцію.

Розмовна мова у вигляді навчальної дисципліни повинна розглядатися як аудіювання або читання, розуміння і репродуктивне відтворення прослуханого або прочитаного у формах як усної, тобто діалогічної або монологічної, так і письмової мові. Таким чином, йдеться про реалізацію мовного акту говоріння в процесі усної комунікації між двома або більше особами. Кажучи про систему вправ, що передують усному спілкуванню, викладачеві необхідно пам'ятати про їх загальну будову і дозування труднощів, про циклічність повторення матеріалу, що вивчається, про доведення навику до автоматизму і тому подібне. Однією з головних і неодмінних умов повинна залишатися постійна комунікативна орієнтованість їх на усне мовлення.

Працюючи в немовному вузі, викладач іноземної мови повинен добре знати особливості наукових і економічних текстів зі спеціальності, що вивчається. В першу чергу це наявність спеціальної термінології, особливої загальнонаукової лексики, специфічної службової лексики, тих або інших складних граматичних конструкцій. Слід мати на увазі, що навчання усного мовлення, особливо за фахом, в немовному вузі, - це складний і трудомісткий процес, оскільки в мові студента мають бути присутніми елементи відповідного текстового жанру. Багато "життєвих" ситуацій можна "програти" в аудиторії, коли студенти від тренувальних вправ переходять до діалогу. Мова може йти про прослуховування, читання, переказ діалогів тощо. Можна використовувати повний або частковий зворотній переклад і тому подібне. Головне полягає в умінні вичленити основну тему проблеми, в умінні правильно описувати, формулювати, заперечувати, шукати причину і тому подібне

Розвиваючи навички іншомовного спілкування за фахом необхідно пам'ятати, що монологічний елемент мовлення не поступається діалогічному. Основними складовими даного підходу стали наступні положення: - навчання розглядається як активна, свідома, творча діяльність; - процес навчання залежить від активності тих, хто навчається; - іноземна мова виступає як засіб спілкування; - навчання іноземної мови має загальну комунікативну орієнтацію, спрямованість на кінцевий результат.

Література:

1. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности / И.Я. Лернер – М.: Знание, 1980. – 96 с.

2. Мартинова Р.Ю. Цілісна загально дидактична модель змісту навчання іноземних мов [монографія] / Р.Ю. Мартинова – К.: Вища школа, 2004. – 454 с.

3. Мартинова Р.Ю. Системно – комунікативний спосіб навчання іноземних мов/ Укр. патент – № 48831, 2002

4. Плахотник В.М. Содержание обучения и его компоненты / Основы методики преподавания иностранных языков / Под ред. В.А. Бухбиндера – К.: 1980. с. 182 – 185

5. Скляренко Н.К. Навчання граматичному матеріалу / Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник / Кол. авторів за кер. С.Ю. Ніколаєвої – К: Ленвіт, 2002 – с. 72 – 92