Дубінська О.Б.

Національний технічний університет України «КПІ», м.Київ

ВПЛИВ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕРМІНІВ НА ЇХ КОМУНІКАТИВНУ ЦІННІСТЬ

Термін як мовна одиниця характеризується значним комунікативним потенціалом у всіх галузях професійного спілкування, називає певні поняття, процесі, об’єкти або явища, притаманні зазначеним сферам використання. Сьогодні термін є надзвичайно динамічною мовною одиницею, що має здатність переходити з однієї мови професійного спілкування в іншу, таким чином створюючи тісні взаємні зв’язки між спорідненими галузями. У мові загалом терміни виконують ряд функцій залежно від мети висловлювання, стилістичних ознак та комунікативних завдань, а також володіють певними функціональними ознаками, що впливають на внутрішні трансформаційні процеси в мові.

Термін виражає спеціальне значення, формує професійне поняття і використовується у процесі пізнання і освоєння наукових та професійно-технічних об’єктів, а також створення відносин між ними [2, c.5]. До термінів висувають ряд вимог, зумовлених особливою природою цього виду лексичних одиниць, а саме: системність, точність, однозначність, синонімічність (хоч сьогодні саме ці властивості зазнають суттєвої критики), нейтральність. Саме вказані ознаки визначають ряд функціональних ознак термінів у мові загалом і в окремо взятих спеціальних сферах комунікації.

До основних функціональних властивостей термінологічної лексики відносять структурно-семантичні ознаки, частотність використання, синонімічність та багатозначність термінів. Кожна з вказаних груп ознак зумовлена окремими аспектами одна одної. Так, до структурних ознак термінів відносять класифікацію термінів на прості, терміни-деривати, складні терміни і терміни-словосполучення. Останні часто розрізняють як дво-, три- або багатоскладові терміни. Окремої уваги заслуговують терміни-абревіатури, літерні умовні позначення, символи (знаки) тощо [3, с.25].

Структурний аспект термінологічної лексики впливає на частотність використання тих чи інших видів термінів. Так, наприклад, найпоширенішими і найбільш точними можна вважати терміни-словосполучення і багатокомпонентні терміни, які найповніше відбивають позначуване поняття у мові загалом і в певному смисловому оточенні. Складність структури терміна відображає усі можливі ознаки і сторони позначеного об’єкта комунікації.

Залежно від контекстуальних особливостей функціонування термінологічної лексики виділяють наступні групи спеціальної лексики: моносемічні терміни, що використовуються в одній терміносистемі і тому характеризуються однозначністю; багатозначні терміни, тобто такі що функціонують в одній термінологічній системі, однак володіють різними значеннями відповідно до специфіки контексту; терміни-омоніми, які мають тотожну форму вираження, але різний зміст у кількох галузевих підмовах; терміни-синоніми, тобто такі, що позначають один об’єкт і які зазначені у словниках відповідних галузей функціонування [1, с.53-54].

Функціональні ознаки теж прямо залежні від вище зазначених властивостей синонімії та полісемії термінологічної лексики. У ранніх дослідженнях властивостей термінів зазначалось про повну відсутність термінів-синонімів та недопустимість багатозначності термінів; досить поширеним було явище омонімії. Сьогодні синонімія термінологічної лексики обумовлена багатьма чинниками: неуніфікованістю термінології; постійним розвитком наук, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу номінацію; наявністю застарілих назв, які функціонують паралельно з новими; відродженням вдалих термінів, які з певних причин не використовувалися протягом певного часу; паралельним застосуванням запозиченого та утвореного в мові-реципієнті термінів; необхідністю мовної економії, що породжує синонімію різних структурних рівнів; номінацією того самого поняття різними науковими школами чи вченими; необхідністю номінації за кількома номінативними типами т.і. [4, с. 47].

Багатозначність термінів реалізується завдяки структурним ознакам термінів: полісемія зазвичай властива простим термінам, різноманітні значення яких фіксуються у лексикографічних джерелах. Дещо менш притаманною вона є для складних термінів та термінів-словосполучень, однак і їм притаманна варіативність значень залежно від галузі та контексту використання.

Багато науковців виділяють також ряд функцій, які терміни виконують в мові, до яких відносять репрезентативну, сигніфікат вину, комунікативну та прагматичну функції [5, с. 196].

Терміни є досить поширеним в різних галузях суспільних відносин, вони визначають специфіку діяльності спеціалістів певної сфери, характеризують відповідні притаманні вказаним галузям об’єкти та явища і є прямо залежним від контекстуальних ознак використання і функціонування. Вибір термінів залежно від їхнього функціонального статусу залежить від різноманітних позамовних та внутрішніх факторів.

Література:

1. Вейзе А.А. Перевод технической литературы с английского на русский: Учеб. Пособие/ А.А.Вейзе, Н.Б.Киреев, И.К.Мирончиков. – Мн.: Н.Б.Киреев, 2006. – 112 с.: ил.-14.

2. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах: Учеб. пособие для филол.спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1987. – 104 с.

3. Д'яков А.С. Основи термінотворення: Семантичний та соціолінгвістичний аспект/ Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. – К.: Вид.дім «КМ Academia», 2007. – 218 с.

4. Цимбал Н. А. Сучасна українська термінологія органічної хімії / НАН України, Інститут української мови; Уманський держ. пед. ун-т. – Умань: РВЦ «Софія», 2007. – 135 с.

5. Щерба Д. В. Функції термінів в сучасному термінознавстві. Нова філологія. Збірник наукових праць (№26). – 2007. – С.194-198.