Крюкова Олена,

студентка Юридичного інституту

Прикарпатського університету імені Василя Стефаника

Науковий керівник:

к.ю.н., доцент Романко С.М.

«Використання природних ресурсів на умовах оренди»

Правовий інститут використання природних ресурсів на умовах оренди є яскравим прикладом зіткнення приватних та публічних інтересів у цій сфері. Приватні інтереси, як правило, відображають потребу у великих обсягах використання природних ресурсів і отриманні прибутку. Публічні ж інтереси полягають у задоволенні потреб населення у таких природних ресурсах, у їх використанні, як правило, на праві загального природокористування, а також в забезпеченні їх раціонального використання.

Як зазначає Краснова М.В., досягнення балансу публічних і приватних інтересів у природокористуванні є запорукою економічного і екологічного благополуччя держави та його громадян у довгостроковій перспективі. Тому екологічним законодавством регулюються види оренди природних ресурсів, здатних забезпечити паритет приватних та публічних інтересів у цій сфері не лише нинішніх, але й майбутніх поколінь людей. Відповідно до положень чинного законодавства та практики, що склалася, актуальними в Україні залишаються: оренда земель, оренда лісових земельних ділянок, оренда водних об’єктів або їх частин, оренда мисливських угідь тощо[3, с.125]. Оренда природних ресурсів – це вид строкового спеціального природокористування, яке полягає у передачі природних ресурсів за певну, обумовлену сторонами плату, у тимчасове (коротко - чи довгострокове) користування, з метою підвищення ефективності їх використання, яка здійснюється договірним шляхом між власником або постійним користувачем природних ресурсів (орендодавцем) і майбутнім тимчасовим користувачем (орендарем). За договором оренди орендодавець передає конкретні природні ресурси або їх частину за плату у тимчасове користування, строк якого обумовлено в договорі, орендарю, який зобов'язується виконувати при цьому всі умови договору.

На відміну від українського законодавства в Російській Федерації передбачено оренду ділянок лісу, що дозволило в літературі визнати об’єктом оренди ділянки лісу дві складові: земельну ділянку і лісові ресурси, оскільки фактично правовідносини по договору оренди лісового угіддя складаються щодо використання лісових ресурсів[6].

Правовою базою використання природних ресурсів на умовах оренди є: Конституція України (ст.13,41); Кодекс України про надра (ст.16,18); Земельний кодекс України (ст.93); Лісовий кодекс України (ст. 10); Водний кодекс України (ст. 51); ЗУ «Про оренду землі»; ЗУ «Про мисливське господарство та полювання»; ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»; ЗУ «Про аквакультуру»; ЗУ «Про нафту і газ», а також субсидіарне використання Цивільного кодексу України, Господарський кодекс України та ряд інших не поресурсових законодавчих актів, а також підзаконні акти, які закріплюють Типові договори, різноманітні Методики і т.д.

Наприклад, відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам[2].

Іншим прикладом правовідносин оренди природного ресурсу – це передбачена статтею 51 ВК України оренда водних об’єктів: у користування на умовах оренди водні об’єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачем лише для риборозведення, виробництва с/г і промислової продукції, а також у лікувальних та оздоровчих цілях[1]. Право водокористування на умовах оренди оформляються договором, погодженим з державними органами охорони.

Короткий огляд правовідносин з приводу використання природних ресурсів на умовах оренди.

Підставою використання природних ресурсів на умовах оренди є договір. Договірні орендні відносини виникають тільки з приводу окремих природних ресурсів. Так, в оренду надаються: земельні ділянки, лісові ділянки, водні об’єкти (їх частини), водні біологічні ресурси, а також мисливські угіддя.

Згідно з договором оренди природних ресурсів орендодавець надає орендарю природні ресурси (їх частини) в тимчасове користування на умовах оренди для задоволення потреб орендаря, а останній зобов’язується використовувати їх за цільовим призначенням з додержанням екологічних нормативів, своєчасно вносити орендну плату та виконувати інші умови договору[4, с.128-129].

Суб’єктами даних правовідносин фактично є сторони договору оренди природних ресурсів, а саме орендодавець та орендар. Орендодавцем можуть бути громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають природні ресурси, або уповноважені ним особи. Орендодавцями природних об’єктів що перебувають у комунальній власності виступають сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями природних об’єктів, що перебувають у державній власності є районні, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів АРК та КМУ в межах повноважень, визначених законом. Орендарями можуть бути фізичні та юридичні особи, міжнародні об’єднання і організації, іноземні держави, а також органи державно влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Дещо проблемним є визначення об’єкту оренди, оскільки, хоча фактично орендарем використовуються природні ресурси (їх частини) для задоволення його потреб, саме стосовно природного об’єкту укладається договір оренди. Це пов’язано в першу чергу з тим, що природний об’єкт є невіддільним від навколишнього природного середовища та дає можливість індивідуалізувати, виокремити певну частину природного середовища. А природний ресурс – це певна сукупність запасів природних речовин, енергії, чи корисна властивість природного об’єкту, яку можна використовувати для задоволення орендарем своїх потреб. Наприклад, запас деревини – це природний ресурс, а ділянка лісу, яка і є об’єктом оренди – це природний об’єкт.

Стрежньова А.В. у своїй дисертаційній роботі «Еколого-правові особливості оренди природних об’єктів» зазначає, що об’єктом оренди формально є саме природній об’єкт, а не природній ресурс. Разом з тим, право користування природним об’єктом, яке передається користувачу на основі договору оренди, включає в себе право використовувати (споживати) ресурси, які містяться в природному об’єкті на умовах, визначених в договорі оренди. Наявність природних ресурсів, їх кількість і інші характеристики можна розглядати в якості властивостей природного об’єкта, який орендується. В силу правової природи інститут оренди при розгляді природного об’єкту як об’єкту оренди на перший план виходить його просторова відособленість (дискретність), яку екологічне законодавство характеризує як наявність у відповідної частини навколишнього природного середовища просторово-територіальних кордонів[7]. Ця характеристика природних об’єктів є основною передумовою залучення їх в орендні правовідносини.

Також необхідно зазначити, що природний об’єкт може бути об’єктом оренди лише при умові, що в процесі використання природних ресурсів на основі договору оренди природного об’єкта зміна природних властивостей останнього не носить незворотній характер.

Зміст правовідносин з використання природних ресурсів на умовах оренди складають права та обов’язки сторін у договорі, які визначають передусім його умовами, тому що природні ресурси за своїми характеристиками є різними.

Оренда передбачає платне користування природним ресурсом у формі орендної плати. Її розмір за загальним правилом, встановлюється в договорі за згодою сторін.

Строки, на які укладені договори оренди природних ресурсів різні, вони залежать від виду природних ресурсів, що орендуються. Наприклад, граничний термін договору оренди землі – 50 років (ст.19 ЗУ «Про оренду землі»), а водних та біологічних ресурсів – 5 років (ст.30 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).

Процедури надання природних ресурсів у використання на умовах оренди врегульовані щодо кожного окремого ресурсу в актах природо ресурсного законодавства.

Варто вказати, що взаємозв’язок природних об’єктів (водних об’єктів, лісової ділянки) з землею потребує деталізації в законодавстві, щодо укладення одразу ж договору оренди земельної ділянки на якій знаходиться водний об’єкт чи лісова ділянка, або ж необхідності погодження договору оренди водного об’єкту чи лісової ділянки з галузевими органами земельного господарства.

Також необхідно зазначити, що окрім вище зазначених договірних конструкцій у чинному законодавстві досить актуальним стало б запровадження договорів на комплексне природокористування, про що зазначає Кобецька Н.Р., мотивуючи необхідність існування даних договорів у тих випадках, коли інтерес у користувача викликає цілісний природний комплекс з земельними, лісовими угіддями, водними об’єктами, розташованими в межах цих об’єктів дикими тваринами, як наприклад – мисливські угіддя, котрі фактично є комплексними природними ресурсами з полі функціональним природноресурсовим значенням[5, с.225].

Регламентація у законодавстві використання природних ресурсів на умовах оренди, визначення різноманітних договірних конструкцій, а також встановлення специфіки укладення договорів оренди природних ресурсів є надзвичайно важливим чинником в умовах становлення ринкової економіки. Таке використання стимулює сторони договору до більш ефективного використання природних ресурсів, зумовлює вплив цивільно-правових начал на публічне регулювання природокористування, що справляє позитивний вплив на розвиток економіки.

Література:

1. Водний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр;

2. Земельний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2768-14;

3. Договори в екологічному праві України [Навчальний посібник] / М.В.Краснова – К: Алерта. – 2012. – 216с.

4. Екологічне право України [Підручник] / за ред. А.П. Гетьмана. – Х.: Право, 2013. – 432с.

5. Кобецька Н.Р. Комплексний пiдхiд при укладеннi договорiв оренди природних ресурсів / Н.Р. Кобецька // Правова політика Української держави [текст]: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Том 1 / 19-20 лютого 2010р. – Івано-Франківськ: Національний прикарпатський університет ім.. Василя Стефаника. – 2010р. – 342с.

6. Галишин Э.У. Особенности аренды лесных участков [Автореферат дисертації] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1298828;

7. Стрежнева А.В. Эколого-правовые особенности аренды природних объектов [Автореферат дисертації] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/ekologo-pravovye-osobennosti-arendy-prirodnykh-obektov.