студентка ОКР «Магістр» Зулгаріна М.В.

Донецький національний університет, Україна

ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ПОВІДОМЛЕННЯ БОРЖНИКА ПРО ЗМІНУ КРЕДИТОРА ПРИ УКЛАДАННІ ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ

В умовах динамічного розвитку цивільного та господарського права, платіжної кризи та нестачі грошових коштів під час здійснення господарської діяльності її суб’єктами постає необхідність дослідження альтернативних шляхів залучення оборотних активів. Виходом із ситуації може стати новий для українського законодавства договір факторингу.

Актуальність дослідження договору факторингу посилюється ще й тим, що в науковій літературі даному договору присвячено недостатньо уваги. Вивченням договору факторингу займалися такі вчені, зокрема: Верес І., Ерделевський О.М., Красько І.Ю., Кропельницька С.О., Орлова О.В., Токунова А.В., Чапічадзе Я.О., Щур Р.І. та інші.

Українське законодавство вперше познайомилося з договором факторингу із набранням чинності Цивільного (глава 73) та Господарського
(ст. 350) кодексів України. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) [1]. Відповідно до
ст. 350 ГК України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи [2].

У зобов’язаннях, що виникають з договору факторингу, окрім сторін, бере участь і третя особа – боржник. Не будучи стороною договору факторингу, боржник набуває внаслідок укладання даного договору певні права, зокрема право бути повідомленим про заміну кредитора у зобов’язанні, що пов’язані з виконанням його обов’язку сплатити грошові кошти на користь фактора [3, с. 284].

При цьому ст. 1082 ЦК говорить про те, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги. У повідомленні повинно бути зазначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також фактор, якому має бути здійснений платіж. Однак боржник, у свою чергу, має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові мало місце, наприклад, вимагати надання йому письмового повідомлення клієнта про відступлення грошової вимоги факторові або копії договору факторингу та інше. Останнє викликано тим, що за загальним правилом, яке випливає із ст. 1082 ЦКУ, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у
зобов'язанні [4, с. 848].

В той же час ст. 1082 ЦК України, що зазначає вказані вимоги, не передбачає конкретного порядку повідомлення боржника про відступлення права вимоги. Лише встановлюється альтернатива щодо того, хто саме може зробити відповідне повідомлення (або клієнт, або фактор).

Тобто на сьогодні законодавством чітко не передбачений обов’язковий порядок повідомлення боржника про зміну кредитора за договором факторингу і тому можлива ситуація, коли боржник так і не буде повідомлений про передання права вимоги і погасить борг первісному кредиторові, а як наслідок цього виникатиме загроза настання несприятливих наслідків для сторін договору факторингу, зокрема для нового кредитора.

З огляду на викладене вище вважається за необхідне передбачити на законодавчому рівні обов’язок клієнта повідомити боржника про заміну кредитора у зобов’язанні, адже саме відносини між боржником та клієнтом є первинними, і фактично боржник, до моменту повідомлення, не знає фактора взагалі. Тому для подолання даної прогалини у законодавстві пропонується внести доповнення до ст. 1082 ЦК України пунктом 4 наступній редакції:

«4. Клієнт зобов’язаний на наступний робочий день після укладення договору факторингу письмово повідомити боржника про заміну кредитора у зобов’язанні, вказавши в повідомленні розмір грошової суми, що повинна бути повернена, строк виконання зобов’язання та нового кредитора (фактора). Разом із повідомленням надсилаються документи, що підтверджують передачу права вимоги».

Як зазначається в науковій літературі, до матеріалів, необхідних для доведення факту відступлення права вимоги, які варто надсилати разом із повідомленням, слід відносити такі: засвідчені копії документів, на підставі яких відбулося відступлення права грошової вимоги, витяг із договору між фактором та клієнтом, де зазначаються сторони, та право вимоги, яке відступається [5, с. 181].

Внесення вказаних змін сприятиме ефективному регулюванню відносин між сторонами договору, позбавить непорозумінь та складностей, що виникатимуть в подібних ситуаціях та повністю забезпечить боржника від погашення боргу неналежному кредиторові.

Література:

1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 1308.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 21-22. – Ст. 418.

3. Орлова О.В Договірне регулювання факторингової діяльності: обліково-юридичний аспект / О.В. Орлова // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – 2012. - № 1 (22). – С. 280-288.

4. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар за заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої, К.: Правова єдність., 2007. – 1140 с.

5. Токунова А.В. Правовий режим факторингу: Дис… канд. юр. наук: 12.00.04. – Донецьк, 2012. – 230 с.