Мусінькевич О., Зубар І.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Біопаливо в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку

На сьогодні, біопаливо розглядається як основна альтернатива для традиційних видів пального. Ринок біопалива в Україні знаходиться на етапі свого зародження, що являється однією з основних перепон на шляху до розвитку агропромислового сектору економіки держави. Також величезною проблемою є те, що більша частина сировини з якої можна було б виготовляти біологічне пальне, спрямована на експорт в країни Європи.

Україна має величезний потенціал для розвитку власного ринку біопалива, що набуває особливого значення в умовах нестабільності світової економіки, зростання цін на традиційні енергоносії та енергозалежності країн від імпорту вуглеводів. В Україні є всі необхідні умови для виробництва та реалізації біопалив: вільні площі під вирощування зернових, олійних і спеціальних культур, науковий, технічний та кадровий потенціал, зростаюча внутрішня потреба в паливі[1].

Одним із найважливіших елементів розвитку біопаливного виробництва є зацікавленість держави і впровадження прямого державного бюджетного фінансування. Воно повинно стосуватися абсолютно усіх ланок - розпочинаючи з виробництва якісної сировини, і закінчуючи процесами стимулювання потенційного кінцевого споживача. Розрахунки, які провели українські вчені, при нинішніх умовах розвитку галузі, для повної переробки 1 млн. тон ріпакової сировини, потрібно виділяти з державного бюджету не менше 400 млн. грн. дотацій [2].

На темпи розвитку ринку біопалива суттєво впливає недосконалість нормативно-правової бази. Результатом є зменшення інвестицій та низький рівень конкурентоспроможності приватних підприємств монополістів з виробництва та постачання альтернативних енергоносіїв. Невирішеним є також питання заборони розміщення та будівництва установок, необхідних для отримання відновлювальних джерел енергії. [2].

Процес ефективного виробництва біопалива потребує певних умов: наявності сировинної бази, певної технології перероблення сировини та виготовлення готового продукту, а також ринку збуту продукції. Біопаливо є достатньо специфічним виробництвом, адже одним із його завдань є підвищення екологічної безпеки, пов'язаної з використанням енергії, тобто зниження екодеструктивного впливу на навколишнє природне середовище [4].

Враховуючи природні фактори та значну залежність України від імпортованих первинних енергоносіїв, проект Закону України «Про сприяння використанню біологічних видів палива» спрямований на підвищення рівня енергетичної безпеки країни, розв’язання проблем стабільного постачання енергоресурсів аграрному секторі економіки з використанням власного відновлювального джерела, забезпечення збалансованого і невичерпного природокористування на значній частині території України, підвищення рівня зайнятості населення [3].

Наразі в Україні основні інвестиції спрямовані, переважно, у галузь сировинної бази, оскільки іноземні та вітчизняні інвестори зацікавлені у збільшенні експорту насіння ріпаку, а не у переробці його на біопаливо. І тут слід згадати досвід Польщі, де згідно з Стратегією розвитку відновлювальної енергетики передбачається до 2020 року досягнути 20% частки альтернативних видів палива в транспорті, для чого будується 26 біопаливних заводів потужністю від 25 до 150 тис. т пального на рік [4].

Враховуючи високі темпи будівництва нових біопаливних заводів у країнах Європи та їх відсутність в Україні, можна очікувати, що наші сільськогосподарські товаровиробники стануть лише постачальниками рослинної сировини для іноземних виробників [4].

Для удосконалення процесу виробництва біопалива в Україні потрібно:

- провести удосконалення державної політики у галузі енергозбереження та використання поновлювальних джерел енергії, що дозволить зменшити частку видобувних енергоносіїв у паливному балансі країни;

- сформувати законодавчу та нормативну базу, а також гармонізувати їх із відповідними законами та нормами європейських країн;

- забезпечити розвиток плідної співпраці між українськими та зарубіжними працівниками в галузі, для здійснення постійного обміну знаннями та досвідом;

- створення системи заохочень господарським суб'єктам у вигляді дотацій та субсидій для стимулювання виробництва та споживання біопалива [5].

Основною проблемою, яка виникає при застосуванні біопалив, є формування сталої сировинної інфраструктури та вибір найкращих джерел біосировини, що надають можливість утилізації вторинних продуктів і забезпечувати максимальну ефективність використання земельних площ посіву за рахунок безвідходних технологій переробки. Тому, сільське господарство України має всі шанси перетворитися в галузь,  що  здатна забезпечити не лише продовольчу, а й, у певній мірі, енергетичну безпеку країни. A вирішення проблем в галузі біоенергетики призведе до більш ефективного і стрімкого розвитку ринку біопалива в України, сприятиме вирішенню економічних, соціальних та екологічних проблем, а також досягненню національних стратегічних цілей.

Література:

1. Калетнік Г.М., В.М. Пришляк, Біопаливо: ефективність його виробництва та споживання в АПК України: Навч. Посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – 312с.

2. Скорук О. П., Здор І. А. Розвиток ринку біопалива в Україні та світі: стан та перспективи / Скорук О. П., Здор І. А. // Збірник наукових праць ВНАУ. Серія: Економічні науки. – 2012. - № 1 (56). – С. 30 – 36.

3. Рибак Л.Х., Білозора В.В. Сучасний стан та перспективи розвитку виробництва біопалива в Україні /  Л.Х. Рибак., В.В. Білозора // [Електронний ресурс]: www.nbuv.gov.uа

4. Роженко В. Перспективи біопалива в Україні. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/2010-06-11-07-14-09/643-2011-09-21-12-25-53.html

5. Лукянихіна О.А., Вакуленко І.А. Визначення напрямків розвитку альтернативної енергетики у контексті виробництва біопалива / О.А. Лукянихіна, І.А. Вакуленко // Вісник СумДУ. – 2011. - № 1. – С. 27-33.