Економічні науки / 10.
Економіка підприємства
Варчук О.А.
Одеський національний
політехнічний університет, м. Одеса
Визначення сутності поняття «інноваціЇ» та
їх класифікація
Інноваційна діяльність є одним з важливіших показників економічного розвитку не тільки промислового підприємства, а й держави в цілому. Процес створення, виробництва та реалізації інновації довгий та трудомісткий, характеризується великими витратами пов’язаними з науково-дослідницькими, експериментальними роботами, та завжди має великий ступень ризику. Поняття «інновація» вперше було введено австрійським ученим-економістом Й. Шумпетером [1], який у своїх працях під інновацією розумів процеси науково-технічних змін з метою створення й використання нових видів споживчих товарів, виробничих і транспортних засобів, нових ринків і форм організації промисловості [2].
Згідно з Закoном Укpаїни «Пpo іннoваційну діяльність» інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [3].
Державна служба статистики України
під
інновацією
розуміє введення у вживання будь-якого нового або значно
вдосконаленого продукту (товару, послуги) або процесу, нового методу маркетингу
чи нового організаційного методу в діяльності підприємства (організації),
організації робочих місць або зовнішніх зв’язків. Слід
зазначити, що згідно з [4] продукт (інновація) може вже використовуватися
(вироблятися) на інших підприємствах, але якщо він є новим або удосконаленим
для даного підприємства то це класифікується для нього як інновація.
Вивчення сучасних літературних джерел [5, 6, 7, 8, 9] показало, що кожен з авторів
по-своєму тлумачить поняття «інновації» (табл. 1).
Таблиця 1 – Трактування поняття
«інновації» (джерело: систематизовано
автором на основі [5, 6, 7, 8, 9])
|
Визначення
поняття «інновація» |
Джерело |
|
Це результат інноваційної діяльності, відображений у вигляді
наукових, технічних, організаційних чи соціально-економічних новинок, котрий
може бути отриманий на будь-якому етапі інноваційного процесу |
Харів С. [5] |
|
Введений у практичну діяльність результат інноваційного
процесу, втілений у новому чи модернізованому продукті, методі, підході,
принципі, що створюється для вирішення певного завдання. |
Пересунько З. М. [6] |
|
Це
кінцева мета (результат) інноваційної діяльності, яка досягається шляхом
впровадження в організаційну систему чогось нового. |
Ніронович
Н.І. [7] |
|
Зміни
у всіх сферах життєдіяльності підприємства: виробничій, маркетинговій,
фінансовій, організаційній, соціальній за допомогою впровадження, освоєння і
використання нових або вдосконалених рішень, заснованих на науково-технічних
досягненнях, з метою задоволення постійно зростаючих потреб суспільства та
підвищення конкурентоспроможності самого підприємства |
Дідченко О.
І., Бибочкіна О. Ю. [8] |
|
Новостворені
(застосовані) і (або) вдосконалені, відмінні від існуючої практики,
конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також
організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного
або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і
(або) соціальної сфери, виступають результатом досягнень науково-технічного
прогресу та забезпечують його подальший розвиток |
Богашко О.Л. [9] |
Отже, аналіз трактування поняття «інновації» сучасними
науковцями показав, що автори Харів С., Пересунько
З. М., Ніронович
Н.І. [5, 6, 7] вважають,
що інновація це результат
інноваційної діяльності (процесу).
Дідченко О. І., Бибочкіна О. Ю. [8], вважають, що це зміни у діяльності підприємства, які відбуваються за допомогою впровадження, освоєння і використання нових або вдосконалених рішень, заснованих на науково-технічних досягненнях.
Богашко О.Л. [9] придержується думки, що
це новостворені, вдосконалені, відмінні
від існуючої практики, конкурентоздатні технології, продукція або послуги.
Автор підтримує
думку авторів Харів С., Пересунько
З. М., Ніронович
Н.І., та вважає, що інновації є кінцевим результатом інноваційної діяльності,
та надає своє тлумачення цього поняття, отже інновації є кінцевим результатом інноваційної діяльності підприємства
який здійснюється шляхом впровадження в його діяльність нових (або
вдосконалених, модернізованих) продуктів (методів, рішень, технології).
Дослідження інновації не
можливо без їх науково обгрунтованої класифікації, тобто групування залежно від
обраних класифікаційних ознак.
Державна служба статистики України виділяє чотири типи інновацій [4]:
– продуктові –
впровадження товару або послуги, що є новими або значно поліпшеними за його
властивостями або способами використання. Сюди входять значні вдосконалення в
технічних характеристиках, компонентах і матеріалах, у вбудованому програмному
забезпеченні, у рівні сумісності з користувачем або в інших функціональних
характеристиках;
– процесові –
впровадженням нового або значно поліпшеного способу виробництва або доставки
продукту. Сюди входять значні зміни в технології, виробничому устаткованні
й/або програмному забезпеченні;
– маркетингові –
впровадженням нового методу продажу, уключаючи значні зміни в дизайні або
упаковці продукту, його складуванні, просуванні на ринок або в призначенні
продажної ціни, що націлені на краще задоволення потреб споживача, відкриття
нових ринків або завоювання нових позицій для продукції підприємства на ринку з
метою збільшення обсягу продажу;
– організаційні – впровадженням нового організаційного
методу в діяльності підприємства (організації), в організації робочих місць або
зовнішніх зв'язків.
Ілляшенко С.М. у підручнику [10] дуже досконало розглядає інновації та їх особливості,
характеризує їх за рівнем новизни, показує взаємозв’язки, надає узагальнену
схему класифікації інновацій, та виділяє сім класифікаційних ознак (табл. 1).
Таблиця 1 –
Схема класифікації інновацій [10, с. 13-15]
|
Класифікаційна ознака |
Вид інновації |
|
Предметний
зміст інноваційної діяльності |
Продуктові,
технологічні, управлінські, ринкові |
|
Сфера діяльності (характер застосування) |
Виробничі,
економічні, маркетингові, соціальні, екологічні, правові |
|
Рівень новизни |
Радикальні
(піонерні), ординарні, модифікуючи |
|
Масштаб новизни |
Нові для
підприємства, нові для галузі, нові для країни , світової новизни |
|
Адресат інновацій |
Виробник,
споживач, суспільство |
|
Вид одержуваного ефекту |
Науково-технічний
ефект, економічний ефект, соціальний ефект, екологічний ефект, інтегральний
ефект |
|
Ступінь матеріальної відчутності |
Продуктові, процесні, об’єкти інтелектуальної власності |
Федулова Л.І. у підручнику [11, с.
40-41] розглядає інновації з точки зору підприємства, яке активно займається
інноваційною діяльністю та виділяє п’ять класифікаційних ознак (табл. 2).
Таблиця 2 – Класифікація інновацій [11, с. 40-41]
|
Класифікаційна ознака |
Вид інновації |
|
За видом
об’єкта інноваційної діяльності |
Інновації-продукти,
інновації-процеси ринкові (маркетингові), інновації – сутність їх в освоєнні
нових ринків (сегментів ринку) |
|
За роллю в реалізації цілей організації |
Поліпшувальні,
стратегічні |
|
За значенням для реального напряму діяльності |
Базисні
(фундаментальні), модифікувальні, псевдоінновації |
|
За сферою
діяльності підприємства |
Інновації «на вході в
підприємство», інновації «на виході з
підприємства», інновації структури підприємства |
|
За змістом діяльності |
Технологічні, виробничі, економічні, торгівельні, соціальні, управлінські |
Як бачимо, дві
розглянуті класифікації [10, 11] мають тільки одну спільну класифікаційну
ознаку за змістом (сферою) діяльності або характером застосування та доповнюють
одна одну: технологічні,
виробничі, економічні,
торгівельні, соціальні, управлінські маркетингові, екологічні, правові.
Отже, аналіз наукових
джерел свідчить про різноманітність підходів до вибору класифікаційних ознак
інновацій, тому для побудови досконалої
класифікації інновації потрібно перш за все визначити її мету та обрати
класифікаційні ознаки таким чином, щоб можливо було дати якісну та кількісну
оцінку інновації, визначити ефективність їх впровадження, визначити їх перспективність,
оптимально організувати інноваційний процес на підприємстві.
Литература:
1.
Шумпетер Й. Теория экономического развития. — М.: Эксмо, 2007. — 386 с.
2. Ю. О. Суховей-Хам. Теоретичні підходи до трактування поняття
інновацій у сучасній науковій літературі / Ю. О. Суховей-Хам / Наукові праці МАУП, 2012, вип. 4(35), с.
156–160.
3. Закoн
Укpаїни «Пpo іннoваційну діяльність»
від 4 липня 2002 poку № 40–IV [Eлeктpoнний peсуpс]// ВВP. – 2002. – № 36. – 266
с.– Peжим дoступу: http://zakon.rada.gov.ua
4. Наукова та
інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. – К.: Держкомстат. 2014. – С.
311–313.
5. П. С. Харів. Інноваційна діяльність підприємства та економічна
оцінка інноваційних процесів. – Тернопіль: “Економічна думка”, 2003. – 326 с.
6. Пересунько З. М. Теоретичні аспекти розвитку
інноваційної теорії / З. М. Пересунько // Електронне
наукове фахове видання «Ефективна
економіка». – 2013. – №7.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayk
а.com.ua/?op=1&z=2192
7.
Ніронович Н.І. Теоретичні
аспекти інновацій // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”
“Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми
розвитку”. – Львів. – 2001. – № 436. – С. 385-390.
8. Дідченко, О.
І. Сутність та класифікація інновацій /
О. І. Дідченко, О. Ю. Бибочкіна // Економічний вісник Запорізької державної
інженерної академії / ред. А. М. Ткаченко. - Запоріжжя, 2013. - Вип. № 4 . - C. 48 - 58.
9. Богашко О.Л. Економічний зміст поняття
«інновація» у науці, техніці, технологіях та організаціях. Науковий вісник
Херсонського державного університету. – Херсон. 2013.
- Вип. № 4. C. 11 - 15.
10. Ілляшенко С.М.
Управління інноваційним розвитком: навч. посіб. / С.М. Ілляшенко. – 2-ге вид.,
перероб. і доп. – Суми: ВТД “Університетська книга”; К. : Видавничий дім
“Княгиня Ольга”, 2005. – 324 с.
11.
Федулова Л.І. Інноваційна економіка: підручник [Текст] / Л.І.Федулова;
ред. Л.О. Нагорна – К.: Либідь, 2006. – 480с.