Економічні науки /2.
Зовнішньоекономічна діяльність
Пробоїв
О.А., канд.екон.наук, доцент кафедри
міжнародної економіки, маркетингу і
менеджменту
Микитин Д.Д., магістр
Івано-Франківський
навчально-науковий інститут менеджменту ТНЕУ
Україна
в системі глобальної екологічної безпеки
Постановка проблеми. Активізація глобалізаційних та інтеграційних процесів у
сучасному світовому господарстві посилили техногенний тиск на навколишнє
середовище й поставили людство перед серйозним вибором: переглянути своє
відношення до довкілля чи прискорити руйнівні процеси в біосфері, провокуючи
численні катаклізми і стихійні лиха. Надмірне використання
усіх видів ресурсів, нераціональне споживання електроенергії, збільшення
викидів в атмосферу виступають вагомими чинниками, що можуть привести людство
до краху, тому слід задуматись над можливими наслідками сучасних екологічних
проблем та пошуком шляхів їх вирішення. Біосфера
забруднюється і виснажується, а це веде до прямої загрози здоров’ю суспільства,
порушує екологічну безпеку та економічну стабільність світових держав. Участь
кожної країни у пошуках відповідей на поставлені питання є вкрай важливою, адже
тільки спільними зусиллями можна досягти успіху.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У ході проведеного
дослідження було проаналізовано та використано праці таких науковців як
У.Новак, О.Давидович, М.Булгакова, К.Рябець, В.Зуєв, С.Курикін, О.Микитюк, О.Стегній,
Є.Хлобистов та ін.
Постановка завдання. Метою даної роботи є визначення місця і ролі України у
вирішенні глобальних екологічних проблем для підтримання екологічної безпеки в
світі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Інтенсифікація
виробництва й прискорення темпів розвитку економік країн, що розвиваються, а
також боротьба за ринки збуту, підштовхують країни нарощувати економічний
потенціал, що супроводжується прискоренням темпів забруднення біосфери й
руйнуванням її здатності до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.
Для подолання глобальних
екологічних проблем й попередження стихійних лих внаслідок антропогенного
впливу слід долучитись до роботи міжнародних організацій у сфері охорони
довкілля. Одну із провідних ролей у галузі
екології відіграє Організація Об’єднаних Націй, членом якої є і Україна. Станом
на сьогодні Україна є однією із сторін 18-ти міжнародних угод з питань охорони
природи та бере участь у 20-ьох міжнародних конвенціях, а також уклала 44
двосторонні міжнародні угоди щодо захисту довкілля з такими державами як
Білорусь, Грузія, Молдова, Росія, Словаччина, Польща [1]. З метою більш тісного
співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища Україна підписала
меморандум з кількома високорозвинутими країнами: Австрія, Фінляндія та
Ізраїль.
Наша держава, розуміючи складність екологічної
ситуації в світі та посилення її негативного впливу на суспільство в цілому,
активно долучається до вирішення глобальних екологічних проблем шляхом членства
у роботі наступних міжнародних організацій та всеукраїнських об’єднань [1],
[4]: Глобальної мережі екологічного маркування (Global
Ekolabelling Network GEN), Глобального екологічного фо́нду
(Global Environment Facility, GEF), Ґрінпісу (Greenpeace), Еко Клубів «Зелена
Хвиля» й «Зелений Фронт», Інституту розвитку територіальних громад (ICDU),
Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ), Міжнародного Зеленого Хресту,
Національного екологічного центру України (НЕЦУ), Українського товариства
охорони природи (УкрТОП), Чорнобильського фо́руму
(Chernobyl Forum) тощо.
Досить динамічно розвивається співробітництво України з іншими
державами в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття,
раціонального використання природних ресурсів, управління токсичними відходами
й подолання наслідків Чорнобильської катастрофи: в
Україні реалізовувались і надалі розробляються масштабні проекти щодо
покращення екологічної ситуації [2]. Проект «Екологічна демократія в Україні»
(травень—листопад 2003 року), розроблений Всеукраїнською екологічною громадською
організацією (ВЕГО) «МАМА‑86» під егідою Stakeholder Forum for Our Common
Future (Великобританія) за підтримки гранту, наданого Посольством
Великобританії в Україні, і за фінансового сприяння Міністерства закордонних
справ Великобританії, мав на меті активізувати громадську діяльність у сфері
охорони довкілля та користування природними ресурсами на всіх щаблях управління
в Україні та посилити потенціал громадськості щодо здійснення впливу на
діяльність господарюючих суб’єктів у сфері охорони природи й користування
природними ресурсами.
В грудні 2013 року було розроблено проект, згідно
якого гірничо-металургійна група "Метінвест" спрямує на
реконструкцію газоочисного обладнання аглофабрики Маріупольського меткомбінату
(ММК) ім. Ілліча (Донецька обл.) $220 млн. у період з 2013 по 2020 роки. Проект став
частиною міської програми Маріуполя з охорони навколишнього середовища до 2020
року, і передбачав, що викиди на аглофабриці ММК ім. Ілліча будуть приведені до міжнародних
стандартів до 2018 року. Однак, ескалація конфлікту між Україною й Російською
Федерацією на Сході нашої держави, що переріс у жорстокі воєнні бої із
застосуванням важкої артилерії, руйнування інфраструктури промислових міст
Донецької області, численні терористичні акти і жертви серед мирного населення,
не дозволили місцевій адміністрації реалізувати цей проект навіть частково
через зупинку роботи промислових об’єктів й припинення фінансування з боку
держави.
Україна, обравши європейський шлях розвитку, повинна привести у
відповідність до вимог міжнародних стандартів власну матеріально-технічну базу,
саме з цією метою було розроблено і зареєстровано законопроект «Про оцінку
впливу на довкілля», метою якого є запровадження в
Україні європейського підходу до екологічної оцінки проектів небезпечних
об’єктів для попередження шкоди життю й здоров’ю українців та руйнування
природного середовища [5]. Законопроект розроблений за участі громадських
експертів в рамках Реанімаційного пакету реформ (РПР) і є важливим кроком на шляху
до виконання зобов’язань України за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом.
Адже Україна сьогодні є єдиною європейською державою, де відсутня повноцінна
процедура оцінки впливу на довкілля.
Висновки з проведеного дослідження.
Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що Україна розвивається у
правильному напрямку стосовно покращення екологічної ситуації в межах своєї
території, а отже – і в цілому у світі. Проте, на практиці бачимо, що
недостатньо лише підписувати міжнародні угоди, а потрібно чітко їх
дотримуватись. Тому Україні потрібно:
–
підняти рівень свідомості громадян у напрямку збереження
чистоти та цілісності довкілля;
–
запровадити жорстку систему контролю за дотриманням
законодавства у сфері охорони природи, яке регулюватиме вирубку лісів,
видобуток корисних копалин й викиди шкідливих речовин у водойми та атмосферу;
–
подолати схеми магнатів-нафтовиків й інших олігархічних
кланів у металургії, коксохімічній та інших галузях народного господарства, які
не зацікавлені у розробці й застосуванні альтернативних джерел енергії у
промисловості й побуті людей.
Література:
1.
Участь України у міжнародному співробітництві з
охорони навколишнього середовища [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/
123456789/11912/1/Novak.pdf.
2.
Проекти спільного впровадження в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://epl.org.ua/ekologija/zmina-klimatu/konsultaciji/proekti-spilnogo-vprovadzhennja-v-ukrajini/.
3.
Управління у сфері охорони довкілля та природокористування в
Україні: проблеми та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mama-86.org.ua/archive/files/ecodemocracy.pdf.
4.
Міжнародні екологічні організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.knteu.kiev.ua/blog/ read/?pid=5104&uk.
5.
Повені на Закарпатті – результат недосконалого
адміністративно-правового регулювання лісокористуванням [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/
article.php?id=3066.
6.
Зареєстровано законопроект «Про оцінку впливу на довкілля» [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://ecoclubua.com/2014/06/
zakonoproekt-pro-otsinku-vplyvu-na-dovkillya/.