Квасній Любов Григорівна, кандидат економічних наук, Професор Міжнародної кадрової академії

Паславська Вікторія Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки ІППТ НУ «Львівська політехніка»

 

СТРИМУЮЧІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

 

На економічний прогноз для економіки кожної країни  впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники. До зовнішніх чинників належать: загальний стан світової економіки, економічний прогноз для інших країн, які є основними торговельними партнерами, а також економічний прогноз для окремих важливих галузей. До внутрішніх чинників належать демографічні тенденції та доходи населення.

Аналіз стану світової економіки показує, що упродовж останніх кількох років зростання світової економіки стримувалося кількома чинниками. Серед них:

      Тривала криза суверенного боргу та рух у напрямку бюджетних обмежень у Європі;

      Зростанню економіки США перешкоджали стагнація ринку житла та бюджетні обмеження, спрямовані на контроль за дефіцитом країни;

      Розвиток економіки Китаю уповільнився через політику уряду, мета якої — «охолодити» певні сектори економіки.

У майбутньому багато з цих чинників і далі стримуватимуть зростання світової економіки. Хоча в економіці США очікується поліпшення завдяки відновленню ринку житла, перспективам зростання Європи все ще загрожуватимуть високий рівень безробіття та борговий тягар, тоді як зростання економіки Китаю стримуватиме зменшення інвесторами своїх витрат.

На Рис. 1 наведено дані щодо зростання реального ВВП та прогнози Міжнародного валютного фонду (МВФ) щодо зростання реального ВВП Єврозони, Сполучених Штатів Америки, Китаю та у світі  до 2017 р.

 

РИС. 1. ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ РЕАЛЬНОГО ВВП ЄВРОЗОНИ, США, КИТАЮ ТА У СВІТІ, % ДО ПОПЕРЕДНЬОГО РОКУ

*Джерело: Міжнародний валютний фонд [2]

 

На ри.1. відображено стан рецесії у світовій економіці в 2009 р. Якщо розвинені економіки країн Єврозони та Сполучених Штатів Америки «переживали» справжню рецесію з від'ємними показниками зростання економіки, то в економіці Китаю відбувалося уповільнення зростання, коли темп зростання реального ВВП стрімко уповільнився, але залишився додатним. У 2012 р. економіка Єврозони знову увійшла в стан рецесії, тоді як зростання економік США, Китаю та у світі не досягнуло найвищих показників, які були до рецесії.

Прогнозується, що, незважаючи на очікуване поступове пришвидшення темпів зростання, не буде досягнуто найвищих показників, які були до рецесії. Найбільшою є різниця в Китаї, де від 2013 до 2017 рр. очікується середній темп зростання на рівні 8,4%, що набагато менший за середній рівень зростання в 2000-2008 рр., який становив 10,7%. Це уповільнення зростання, ймовірно, суттєво вплине на попит на основні види сировини та метали.

Після рецесії чинники зростання суттєво змінилися. Відновлення економіки забезпечував велетенський обсяг бюджетних стимулів, запроваджених адміністраціями Президентів Буша та Обами. Підвищення податків та суттєве урізання державних витрат зменшили реальний ВВП у 2013 р. на 1,5 відсоткового пункту — найбільше зменшення з часів завершення Другої світової війни.

Очікується, що збільшення витрат домогосподарств та пом'якшення бюджетних обмежень дадуть можливість США досягти зростання реального ВВП на рівні 3,5% від 2015 до 2017 рр.

   Розвиток економіки Єврозони гальмується через рецесію, і її реальний ВВП зменшився на 0,3% у 2013 р. (див. Рис. 1), а після 2014р. прогнозується його підвищення на рівні 0,5 – 1%. Отже, перспективи, що стосуються наступних років, — дещо кращі, оскільки очікується, що зростання наблизиться  у 2017р. до 1%. Прогнозується, що високий рівень безробіття та продовження дії програм економії обмежуватимуть зростання економіки Єврозони в межах 1,5% від 2015 до 2017 рр.

Німеччина не може уникнути економічних труднощів, з якими зіткнулися багато її торговельних партнерів, оскільки в 2013 р. її потужна економіка зросла лише на 0,6%, а в 2014 р. — на 1,6%. Основними експортними ринками Німеччини є Франція, Нідерланди та Великобританія. Економіки цих трьох країн перебувають або у стані рецесії, або на її межі. Китай також став одним із основних експортних ринків Німеччини, й уповільнення зростання економіки Китаю впродовж останніх років послабило попит на німецьку продукцію. «Слабке» євро має сприяти зміцненню німецького експорту, але це станеться лише тоді, коли почнеться пожвавлення на експортних ринках Німеччини.

Економіка Франції — в складній ситуації. Видатки споживачів зменшуються через високий рівень безробіття у поєднанні з заходами економії та низьким рівнем довіри. Внаслідок рецесії зменшилися державні доходи, через що уряд навряд чи «втримає» дефіцит бюджету на рівні 3% ВВП. На відміну від економіки Франції, економіка Великобританії зростає, хоча це зростання становить менше, ніж 1%. Перевагою становища Великобританії, порівняно з більшістю країн європейського континенту, є набагато нижчий рівень безробіття. ВВП Італії у 2013 р. зменшився на 1,4%, а в 2014 р. відбулося незначне зростання на рівні 0,4%. Рівень безробіття серед молоді нині наближається до 40%, а загальне безробіття становить 11,5%. ВВП Іспанії у 2013 р. також зменшився на 1,6% після зменшення на 1,4% у 2012 р. Заходи жорсткої економії призвели до того, що рівень безробіття перевищив 25%, і в 2013 р. витрати домогосподарств зменшилися на 3%, а інвестиції — на 7,3%.

Нині рівень безробіття в країнах Єврозони перевищує 12%, а рівень безробіття серед молоді в Греції та Іспанії становить 50%. Крім високого рівня безробіття, частково зумовленого негнучкими ринками праці, регіон і далі «потерпає» від великих державних боргів (90% до ВВП) і зростає відповідно до зменшення випуску в багатьох країнах Єврозони. Особливо гостро ця проблема постає у таких маленьких країнах, як Греція і Словенія. Нещодавно урядам Іспанії та Ірландії вдалося зменшити показники державного боргу у відсотках до ВВП завдяки «болючому» підвищенню податків та зменшенню витрат.

Література

1. Семенов Г.А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми / Г.А. Семенов, М.О. Панкова, А.Г. Семенов // Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 232 с.

2. www.imf.org/external/russian