“Педагогические
науки”/ 5. Современные методы преподавания.
К.п.н. Галацин
К.О.
Національний
технічний університет України «КПІ», Україна
Критеріальне
оцінювання
Оцінювання результатів навчання є однією з найважливіших сторін навчального
процесу. Саме оцінюванню належить ключова роль у керуванні цим процесом. Під
системою оцінювання розуміється: шкала, яка використовується при виставленні
оцінок; періодичність виставлення оцінок; механізм зв’язку між усіма суб’єктами
освітнього процесу; а також механізм самостійного визначення студентами того,
наскільки успішно вони навчаються. Можна сказати, що система оцінювання – це
природний внутрішній механізм саморегуляції освітнього процесу.
Широке застосування діяльнісних технологій навчання демонструє обмеженість
нормативної системи оцінювання і закономірно ставить питання про створення
нової системи, яка дозволила б студенту стати активною стороною не тільки
процесу навчання, але і оцінювання результатів свого навчання. Щоб студент
навчився давати адекватну оцінку власної роботи необхідно, щоб у нього було
сформовано уявлення про еталон роботи. Це означає, що цей еталон потрібно
докладно описати. Критеріальне оцінювання дає таку можливість. Щоб зрозуміти,
як це відбувається, познайомимося з деякими термінами.
Рубрика – це перелік критеріїв
оцінювання знань студентів з вивченої теми. Вона визначається цілями вивчення
якоїсь теми і змістовно наповнюється критеріями, які розкривають дану рубрику.
Критерії визначаються завданнями
навчання і являють собою перелік різних видів діяльності студента, яку він
здійснює в ході роботи і повинен досконало освоїти в результаті роботи.
Дескриптори описують рівні
досягнення студента за кожним критерієм (послідовно показують всі кроки
досягнення найкращого результату) і оцінюються певною кількістю балів: чим
краще досягнення – тим вищий бал.
Всі роботи за пройденими темами зрізові або контрольні оцінюються за
відповідними рубриками. Рубрики студент отримує перед початком вивчення кожної
теми. Це дає йому можливість зрозуміти, як буде оцінюватися підсумкова робота
по даній темі. А, якщо подивитися на це ширше, то рубрика показує студенту,
чого він навчиться у результаті вивчення даної теми і на що слід звернути
особливу увагу в процесі вивчення цієї теми. Тобто студент стає суб’єктом, активною
стороною свого навчання.
Рубрики показують, навіщо студент навчається, критерії показують, чого він
повинен навчитися, а дескриптори показують, як він це може зробити. Якщо
рубрику можна собі уявити у вигляді деякої вершини, то критерії – це сходові марші,
а дескриптори – це окремі сходинки, піднімаючись по яким можна впевнено
просуватися до мети.
Рубрика – перелік критеріїв з
дескрипторами, фактично є для студента детальною інструкцією у роботі
будь-якого виду. Користуючись критеріями і дескрипторами до них, студент ясно
бачить, якою повинна бути ідеальна робота, які кроки потрібно зробити, щоб
досягти цього результату. Він може самостійно оцінити свою роботу, своєчасно
доопрацювати її.
Важливою є та обставина, що критерії пропонуються студенту перед початком
роботи. Більше того, студенти активно обговорюють з викладачем критерії,
вносять поправки і за формулюванням і за вартістю критеріїв в технічних балах.
Така ситуація «суспільного договору» – одна з найбільш цінних в критеріальному
оцінюванні, вона значно знижує стресогенність ситуації оцінювання.
Ще однією дуже важливою обставиною є те, що застосування критеріального
оцінювання робить цей процес прозорим і зрозумілим для всіх суб’єктів навчання,
він також передбачає порівняння результатів роботи студента з еталоном і
виключає порівняння студентів між собою. Все це в сукупності з іншими
особливостями діяльнісних технологій навчання значно знижують навчальну
тривожність.
Критеріальне оцінювання зручне і для викладача, оскільки, дозволяє оцінити
педагогічну ефективність застосовуваної технології навчання. Бачачи за якими
критеріями більшість студентів отримує максимальні або мінімальні бали,
викладач може оцінити ефективність застосовуваної педагогічної технології, і,
відповідно, побачити, чого йому вдалося досягти в навчанні студентів, і над чим
ще доведеться працювати.
При розробці критерію необхідно чітко визначити аспекти, складові,
розшифрувати поняття. Критерії оцінюють окремі сторони предмета, важливі для
вивчення та оволодіння ним. (На відміну від традиційної оцінки, яка оцінює «все
разом»). Ці межі описуються певними аспектами. Аспекти критерію, фактично,
відповідають предметним завданням, які ставляться у навчанні. Предметні
завдання – кроки у досягненні предметних цілей.
Критерії «розшифровуються» для кожного типу завдання або для кожного
конкретного завдання, тобто студенту пояснюється, що і як потрібно зробити для
певного рівня досягнення. Таким чином, формулюється кожний критерій. Потім на
критерії розробляються завдання – таким чином, щоб вони відповідали критерію, а
це означає, що вони повинні мати на увазі діяльність, що відповідає кожному
аспекту (тобто кожній із сформульованих предметних завдань). Для кожного
критерію дається назва і максимальний результат, визначаються відповідні даним
критеріям предметні завдання, наводяться в приклад можливі типи завдань, що
розміщується таблиця дескрипторів і рівнів досягнення, за необхідності
подаються примітки, що уточнюють зміст деяких слів, що використовуються в
дескрипторах.
Дескриптори критеріїв описують той
чи інший якісний рівень виконання завдань, які фігурують як аспекти критерію
(рівень досягнень). Кожен критерій зображений графічно, у вигляді таблиці
відповідності між рівнем досягнення (оцінкою) і дескриптором (описом ступеня
виконання предметних завдань).
Отже, для кожного критерію рівні досягнень описані словесно (дескриптор),
ці описи якісно відрізняють один рівень від іншого, Таким чином, оцінка являє
собою рівень досягнення і тому:
·
Вона не кількісна, а якісна
·
Формується за рахунок фіксування досягнень (від верхнього дескриптора до
нижнього), а не помилок
·
Будь-яка оцінка – це досягнення, успіх.
Таким чином, для розробки завдань на критерії створюються додаткові вимоги:
повинні надавати можливість продемонструвати різні, в тому числі найвищі рівні
досягнення.
В електронному журналі фігурують рівні досягнення за критеріями. В ході
процесу навчання (наприклад, протягом семестру) складається картина продемонстрованих
студентом рівнів досягнення за певним критерієм (для кожного з предметів).
Виходячи з цієї картини, викладач визначає підсумкову оцінку
(критеріальну), при цьому керуючись не розрахунком середнього, а своїм
професійним судженням і підходом найкращої відповідності.
1.
Grading rubric: Analysis, critique and utilization of research article.
Retrieved July 20, 2006 from South Dakota State University College of Nursing,
Nursing 474 Web site: http://learn.sdstate.edu/smyert/rubrica.html
2.
Scoring system for case study. Retrieved July 29, 2006 from
http://faculty.washington.edu/sunolen/562-3/csl_direct.html#Grading%20Criteria%20and%20Scoring%20Rubric
3.
Holistic critical thinking scoring rubric. Retrieved May 3, 2004 from
California Academic Press Web site:
http://www.uog.edu/coe/ed451/tHEORY/HolisticCTrubric.pdf
4.
Facione, P. A. (1990). Critical thinking: A statement of expert
consensus for purposes of educational assessment and instruction: Research
findings and recommendations. American Philosophical Association. ERIC
Document Reproduction Service No. ED 315 423.
5.
Wiggins, G. (1998). Educative assessment: Designing assessments to
inform and improve student performance. San Francisco, CA: Jossey-Bass
Publishers.