Підліснюк О.О., Космацька Н.В.

Національний Технічний Університет України «КПІ», Україна

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКИХ ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ

На сучасному етапі глобалізації темпи розвитку науки та техніки неупинно зростають – вчені з різних країн світу об’єднуються у міжнародних проектах для демонстрації технологічних досягнень, активізуються інтернаціональні зв’язки та торгівельний обмін. Інформаційно-технологічна сфера розвивається особливо стрімко, і активна участь нашої країни в обмінах міжнародного рівня потребує всебічного аналізу мовних особливостей цього явища, зокрема текстів науково-технічного спрямування, що допоможе краще оволодіти необхідними знаннями у руслі технологічних досліджень та покращити навички міжмовного спілкування. Усе вищевикладене й зумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета нашої розвідки полягає у виявленні лексико-граматичних особливостей французьких технічних текстів у галузі мобільного зв’язку.

Досягнення встановленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розглянути основні лексико-семантичні, морфологічні та синтаксичні характеристики технічних текстів;

- виявити прагматичне спрямування технічного дискурсу;

- проаналізувати актуалізацію граматичних та лексичних засобів, характерних для технічних текстів.

Дослідження лексико-граматичних особливостей технічних текстів базується на аналізі праць таких науковців, як: В.Н. Коміссаров, І.І. Рєвзін, Я.І. Рецкер, В.Т Мамичева та ін. Вагомий внесок у теорію текстів цього жанру зробили представники франкофонної лінгвістичної школи, а саме: Л. Деруа, П. Жильбер, П. Лера та ін.

Науково-технічний текст є одиничним актом повідомлення, основною функцією якого є інформування. Як зазначає Т. Радзієвська, «зв’язок комунікантів у цьому акті формується завдяки різному обсягові інформації про певний предмет, якою вони володіють» [4, с. 71].

Технічному тексту притаманно максимально логічне й послідовне представлення інформації, уникнення зайвого лексичного навантаження та вживання складних синтаксичних структур. Характеристикою текстів цього стилю є абсолютна точність тлумачень, прагнення автора переконати читача у достовірності власних суджень та правильності висновків. Звідси маємо і формальні характеристики технічного стилю, такі як конкретність та лаконічність, стислість та чітке дотримання мовних норм, а також чітка орієнтація на конкретні факти, що повинні бути розкритими у тексті. Автор висуває на перше місце назви процесів і предметів, а його власна особа відходить на другий план [2, с. 43].

У мовному арсеналі науково-технічних текстів переважають прикметники, іменники, терміни, слова з предметно-логічним значенням, безособові дієслова. Синтаксичні відмінності пояснюються стилістичними особливостями окремої мови, нормами її граматичної структури [1, с. 37].

На синтаксичному рівні особливої уваги набувають розповідні речення, функціональне навантаження яких полягає в описі явищ, повідомленні фактів, наданні статистичних показників, встановленні причинно-наслідкових відношень, формулюванні теми, гіпотези та висновків. Основу синтаксичної структури спеціалізованих текстів складають стверджувальні речення повідомлення та опису (тексти інформативного або описового спрямування), а також тексти з поясненнями та певним алгоритмом дій (інструкції з експлуатації, роз’яснювальні тексти) [3, с. 68]. Вживання спонукальних речень у технічному дискурсі зустрічається рідко. Їхня прагматична мета полягає у встановленні зв’язку з читачем, тому дієслово може мати імперативну форму з метою позначити спонукання до дії:

Alors, n'oublions pas que l’écran est très fragile [5].

На початку розділів, у вступі та висновках характерним є вживання займенника nous de modestie та неозначеного займенника on: On y voit clairement que.... Сe cahier des prescriptions techniques comporte 8 parties. Premièrement, nous présentons… [5].

У науково-технічних текстах має місце варіювання особового займенника (ми) та присвійного (наш(і)), безособових форм. Це пояснюється в першу чергу тим, що напрацювання у науці здебільшого є результатом сумісної праці дослідників:

Nos laboratoires travaillent aussi sur les micro appareils. Nous qualifions les résultats comme encourageants.

Наявність безособових конструкцій на зразок: Il est important de noter que, Il existe certaines différences etc. є іншою закономірністю французьких технічних текстів.

Часові відношення у науково-технічних текстах виявляються у використанні теперішнього часу: L’électricité hydraulique fournit 20% du courant en France [5]. Вживання складного минулого часу passé composé притаманно здебільшого висновкам до розділів наукових робіт, а майбутнього часу futur simple – вступу до розділів, у яких визначаються зв’язки між параграфами, розділами та іншими частинами тексту: Comme nous l’avons déjà analysé, сe modèle pourra servir d’exemple à l’utilisation [5].

Зауважимо, що технічним текстам властива «позачасовість», що виявляється у застосуванні présent, який констатує постійну характеристику об’єкта, принципи його функціонування.

Electricité solaire est la transformation, par des cellules en silicium, des photons du soleil en électrons [5].

Стислість викладення технічної інформації забезпечується вживанням абревіацій, скорочень, символів, графіків та таблиць:

A l’image de SFR le BlackBerry Classic est désormais disponible après un lancement en grande pompe [5].

Автори технічних текстів слідкують за точністю у доборі слів, відсутністю важких та незрозумілих лексичних конструкцій та понять мови повсякденного життя, вживанням обмеженої кількості слів з переносним значенням, використанням спеціалізованих термінів, що характеризують технічний дискурс:

Au total, les Smartphones sont devenus nos nouveaux compagnons du quotidien, selon le rythme du développement de ce domaine, et servent un peu à tout : jouer, regarder des vidéos, rester en contact avec ses communautés... [5].

Отже, технічний текст – це цілісний мовленнєвий продукт, що найчастіше належить до певної соціально обмеженої сфери знань, людської діяльності та характеризується прозорістю змісту, стислістю контексту, настановою на логіку, відсутністю підтексту та емоційної забарвленості. Для мови технічних текстів характерно: наявність великої кількості термінів, еліптичного характеру вираження думки, синтаксичних скорочень або ж навпаки розгорнутих мовленнєвих структур, які дають змогу послідовно, логічно та якнайповніше довести певні положення. Лексика характеризується нейтральністю та точністю формулювання.

Література:

1. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистических исследований / Илья Романович Гальперин. – М. : Наука, 1981. –139 с.

2. Ібрагімова С.В. Проблеми перекладу науково-технічної літератури : навч. посіб. / Світлана Володимирівна Ібрагімова. – К. : НТУУ «КПІ», 2008. – 164 с.

3. Мамичева В.Т. Пособие по переводу технических текстов с французского на русский / Валентина Тарасовна Мамичева. – М. :Высшая школа, 1976. – 157 с.

4. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації / Тетяна Вадимівна Радзієвська. – К. : НАН України. Ін-т укр. мови, 1998. - 191 c.

5. MATERIEL (наукове видання) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.materiel.net/