Данилюк Ольга Валентинівна

Національний університет «Острозька академія»

Трансформації протестантських ЗМІ в Україні

Ми живемо у час змін, коли відбуваються незворотні процеси в соціумі і відповідно вони стосуються також і сфери релігії. Релігійність для людини переходить на інший план, стає все більше приватною сферою життя; частішають випадки віри людини в Бога, проте невизнання церкви та священства. Але релігійні конфесії все одно намагаються протидіяти цьому і проповідувати своє віровчення. Всі релігії, зокрема і протестанти, опинилися перед новими викликами та реаліями. Адже не варто применшувати важливість релігійного чинника, як важливої складової розвитку окремої країни та суспільства в цілому. А зростання довіри до медіа, особливо у світлі останніх подій в Україні, викликають ще більшу важливість взаємодії релігійних громад та засобів масової інформації.

З одного боку, релігія виступає як чинник інтегративний, що підтримує стабільність етнічної системи і загалом суспільства, а з другого — є джерелом змін у соціальній сфері, які одночасно викликали певні трансформації і в самій релігії [5; с. 72]. Тому можна сказати, що релігія змінює життя суспільство, а також і саме суспільство сприяє тому, що релігійна діяльність змінює вектори свого розвитку.

У сучасному світі релігійні громади повинні реагувати на виклики, які створює суспільство. Релігійні організації шукають нові методи та способи поширення свого віровчення, а також використовують інноваційні надбання для того, щоб більш ширше коло людей ознайомилося з їх діяльністю.

До нових реалій життя відносять і «медіатизацію суспільства», тобто це процес зростання ролі засобів масової інформації в різноманітних галузях життя людини, що набуває значення важливого і передового чинника у визначенні порядку денного, репрезентації осіб та в артикуляції й розв’язанні проблем. Не дарма ж новий тренд модернізованого суспільства – це «подія відбулася тільки тоді, коли її висвітлили у ЗМІ». Адже тільки так вона опиниться в інформаційному просторі та продовжить своє «життя» на більш тривалий період часу та її прочитають, почують, побачать багато людей. Крім того, з кожним роком збільшується кількість інформаційних запитів користувачів мережі Інтернет саме у сфері релігії.

І.Михайлин виділяє чотири чинники медіатизації, серед яких: 1) розвиток і вдосконалення інформаційних і комунікативних технологій, які дедалі більше полегшують виготовлення інформаційного продукту та розширюють і спрощують способи його доставки до споживача (коли раніше над газетними публікаціями працювали впродовж тижнів, то нині газета формується на половину з інтернет-матеріалів і тільки 50% продукту – власний контент видання); 2) сприймання журналістики як місця ведення діалогу між різними сегментами суспільства, кожен має право бути почутим (мережа інтернет дозволяє отримувати зворотній зв’язок: автор – читач, а у сфері релігії мова може йти про он-лайн конференції з представниками різних конфесій та відгуки вірян, їх коментарі щодо різних питань віри та обрядів); 3) розширення сфери інформаційних послуг, створення прес-служб, які відіграють роль спеціальних агенцій послуг у сфері маркетингу (для того, щоб спростити роботу журналістам прес-служби релігійних організацій надсилають вже готові матеріали для розміщення у ЗМі. Не кожна редакція може відправити кореспондента на подію, а вже оброблений матеріал може переробити «під себе» та опублікувати); 4) дедалі зростаюча залежність переважної більшості населення розвинутих країн у галузі вироблення громадської думки від картини світу, створеної в мас-медіа та наданої споживачам новин у користування, зумовленість цієї картини оцінками й коментарями тонкого прошарку інтелектуальної еліти [2, с. 79]. Це сприяє тому, що з’являються усі необхідні можливості для проповіді свого віровчення через засоби масової інформації (ЗМІ), особливо після проголошення незалежності України, нарешті закінчився період переслідувань та заборон. А з розвитком інтернету доступ до інформації про ту чи іншу конфесію зростає не те, що щороку, а практично щодня.

Нові принципи інформаційного, медіатизованого суспільства необхідно вивчати й аналізувати. Адже як зазначає президент Асоціації журналістів-християн Р. Кухарчук, «засоби масової інформації є основною рушійною силою секуляризації суспільства. Парадокс, але разом з цим світ стає дедалі релігійнішим» [2, с. 201]. Головним у контексті інформаційного служіння є донесення інформації до свідомості людей. Ця інформація повинна виходити з авторитетних джерел, але не стільки конфесійних, скільки авторитетних джерел світського типу. Матеріали, які пропонуються, мають подаватися в дуже цікавій формі, з урахуванням законів комунікації, що діють у сучасному суспільстві. Лише в такому випадку інформація про віруючих буде сприйнята сучасними людьми.

Протестантські церкви в Україні активно використовують можливості часу і реагують на медіатизацію суспільства: посилена євангелізаційна й місіонерська діяльність, інституалізація, структурування церковних служінь і як наслідок – активне входження в світ. Протестанти роблять усе можливе, щоб довести свою відкритість для світу та зняти з себе багаторічне ярмо «сектанти», прагнуть створити власні соціальні концепції, які підходили саме під українські умови та які реально важливі для життя. Баптисти, п’ятидесятники та адвентисти при цьому чи не найбільш активно враховують той фактор, що ми живемо в інформаційному світі, де засоби масової інформації стають четвертою владою та формують погляди суспільства, враховують психологічні, соціальні та технологічні рівні медіатизації. Протестантські громади готові переосмислювати напрямки своєї діяльності, а також надавати нового значення відкритості до світу та використання засобів масової інформації. Як наслідок, процесу медіатизації, церкви реагують на виклики сучасності та формують свої нові соціальні доктрини задля забезпечення регламентованого життя своїх віруючих. Власне, саме активізація діяльності християнської церкви у сфері соціального служіння є важливим показником її оновлення, сприйняття і реагування на виклики громадянського суспільства [3, с. 5].

Для протестантів використання потенціалу засобів масової інформації – це не просто ще один з напрямків діяльності, а і можливість додатково залучати людей до своєї релігії. Так, як в час нових інформаційних та комунікативних можливостей дедалі більше людей можуть вільно оцінювати, порівнювати, обирати й змінювати віру та свою належність до тієї чи іншої релігійної організації понад державні, культурні й конфесійні кордони (5; с. 230). Тому пояснюючи основи свого віровчення через якомога більшу кількість каналів передачі, протестантські церкви хочуть повністю проінформувати людей про свою діяльність та переваги над іншими конфесіями. А враховуючи той факт, що завдяки своїй активній соціальній роботі, кількість протестантський громад в Україні щороку зростає, то можна сказати, що в цьому не останню роль відіграла присутність інформацію про діяльність протестантів у медійному просторі.

Можна очікувати, що в майбутньому така тенденція не тільки зберігатиметься, а ще і відіграватиме все більше значення. Враховуючи той факт, що все частіше релігія переходить на рівень приватної сфери, то саме через відгуки, коментарі та інформацію у всесвітній мережі люди робитимуть підсвідомий вибір конфесії та відвідуватимуть храми тих громад, які матимуть реальні можливості відповідати на запити реального сучасного життя та пояснюватимуть вирішення щоденних проблем.

Але існує небезпека того, що з такою «гонитвою» за прихожанами протестантські церкви можуть розширюватися у кількісному їх співвідношенні, але не у якісному. При цьому динаміка й особливості їх розвитку, а саме відкритість до нових членів та прагнення створити активне середовище для спілкування, сприяють плинності, в результаті чого відбувається приплив або відтік віруючих до інших громад у пошуках сприятливішого психоемоційного клімату. Громади схильні ставати певною формою усталених соціальних зв'язків для різних поколінь віруючих, і це значною мірою сприяє їх кількісному зростанню [4; с. 12].

Мова йде про те, що, використовуючи різні засоби донесення свого віровчення, в тому числі і медіатизацію, долучення нових членів може відбуватися так само швидко, як і їх вітік. Тому важливо, щоб після того, як людина прийшла до громади, яка є окремим суспільним організмом, вона змогла швидко до нього адаптуватися та стати його частиною. Тим самим інші члени релігійної групи допомагають формувати характер людини, виховувати її позитивні риси та корисні для суспільства навики. Запорукою розвитку громади повинен ставати її людський потенціал – «кістяк», який складають люди середнього віку, освічені, які мають професію та набутий життєвий досвід, що вони можуть передавати майбутнім поколінням. Саме історії цієї когорти людей намагаються брати у приклад для інших, а також, зазвичай, саме їх життєві долі можна почитати у конфесійній літературі протестантських церков.

Українські протестанти виробляють власне бачення проблем інформаційного суспільства. Для них потенціал ЗМІ – це переважно можливість євангелізації та донесення до широкого загалу основ віровчення та власної богословської позиції на ті чи інші суспільні та духовні запити соціуму [6, с. 251]. Саме тому активно використовують газети, журнали, радіо та телебачення для того, щоб прийти до людини ще до того, як вона наважилася прийти до церкви. Засоби масової комунікації стають новим та все більш активним способом донесення віровчення. Дійсно, зміст Євангелії залишається незмінним, але можливості розповсюдження Священного Письма та пояснення його для людей постійно змінюється залежно від ситуації, що спостерігаються в сучасному світі. Інформаційне служіння можна сміливо назвати одним з головних пріоритетів Церкви у III тисячолітті. Протестанти розуміють це, як ніхто інший, і давно вже замінили міжконфесійні суперечності та протистояння на активний діалог та співпрацю. Завдяки цьому протягом останнього десятиліття церковне життя в Україні набрало певних обертів, і неабияку роль у цьому відіграли релігійні засоби масової інформації, переважно газети і журнали [1].

Особливе становище протестантства в цьому відношенні пояснюється тим, що його представники постійно прагнули засвоювати новітні технічні засоби (комунікації) через масу причин: від духу Реформації як оновлення, осучаснення, актуалізації, намагання йти в ногу з часом, до індивідуалізму, дорожнечі найманої праці й безлюддя американської глибинки. Саме тому саме протестантами особливо активно проводиться інформаційне служіння, головна ціль якого – розробка системи підготовки професіоналів, які були б самовіддані справі Божій, і в той же час мали дуже високий рівень професіоналізму в журналістиці та у зв'язках з громадськістю. Ці люди повинні не тільки самі писати матеріали, які б стосувалися діяльності церкви та аналізували сучасні процеси в суспільстві. Вони повинні ще й слідкувати та реагувати на телепродукцію, газети, журнали, кінофільми та радіопрограми, які з’являються та можуть нести шкідливу інформацію чи негативно впливати на світосприйняття людини. Баптисти, адвентисти та п’ятидесятники встановлюють суспільні зв’язки, тобто створюється спеціальна система керування інформацією (у тому числі соціальною) для цілеспрямованого формування бажаної суспільної думки. Ця система містить у собі процес створення інформаційних приводів та інформації, а також поширення готової інформаційної продукції засобами комунікації.

Завдяки засобам масової комунікації (ЗМК) релігійні богослужіння, діяльність церкви стають не ізольованими, тепер вони вже стають надбанням соціуму, частиною культури в цілому. Досить часто завдяки цьому релігії стають дедалі успішнішими, проте водночас це змінює традиції релігії та відсуває культову практику на задній план. Можна стверджувати, що перспектива для християнської журналістики має більш блискуче майбутнє, чим будь-коли раніше – для цього є усі ґрунтовні підстави.

 Список використаних джерел

1. Антошевський Т. Релігійні мас-медіа в Україні [Електронний ресурс] / Т. Антошевський. — Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/9808/.

2. Балаклицький М. Медіатизація протестантизму в Україні 1991-2010 р. : Монографія / М. Балаклицький. — Х. : Харківське історико-філологічне товариство, 2011. — 379 с.

3. Любчук В. В. Особливості соціального служіння християнських церков в умовах встановлення громадянського суспільства в Україні / В. В. Любчук // Луцьк : ВНУ. — 5 с.

4. Назаркіна О. Соціальне обличчя протестантських громад України на межі тисячоліть // Людина і світ. - 2001. - №11-12. - с.8-12.

5. Филипович Л. Релігія і нація в суспільному житті України й світу: Колективна монографія / Л.Филипович. - К.: Свічадо, 2006. - 288 с.

6. Филипчук С. В. Інформаційна політика українських християнських церков / С. В. Филипчук // Наукові записки. Серія «Історичне релігієзнавство». — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2008. — Випуск 1. — 280 с.